Інколи ескалація, якою загрожує Росія, ще більше піднімає питання звільнення політв’язнів — Ольга Скрипник
Інколи ескалація, якою загрожує Росія, ще більше піднімає питання звільнення політв’язнів — Ольга Скрипник
0:00
/
0:00

Інколи ескалація, якою загрожує Росія, ще більше піднімає питання звільнення політв’язнів — Ольга Скрипник

Кримські списки політв’язнів на обмін. Кого не можна забути?

На цю тему поговорили у програмі «Звільніть наших рідних». Гостями ефіру були громадська амбасадорка політв’язня Сейрана Салієва, кінорежисера, письменниця Ірина Цілик та координаторка Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник.

Сейран Салієв — громадянин України, політв’язень, кримський татарин. Заарештований в окупованому Криму у жовтні 2017 року. Має вирок у 16 років позбавлення волі. Російські силовики звинуватили його в участі в Хізб ут-Тахрір. Відомий у Криму громадянський журналіст і активіст, Сейран брав участь у діяльності «Кримської солідарності» та допомагав співвітчизникам, які зазнали репресій після анексії півострова. Коли Сейрана заарештували, його дружина Муміне була вагітна четвертою їхньою дитиною. Зараз Муміне Салієва відома на окупованому півострові правозахисниця і координує організацію «Кримське дитинство», яка допомагає дітям політв’язнів.

Ольга Скрипник — голова правління Кримської правозахисної групи, правозахисниця, кримчанка. До окупації Криму жила в Ялті, викладала і займалася правозахистом. У березні 2014 року Ользі і її чоловіку довелося виїхати з півострова. На збори їм дали кілька годин. Кримську правозахисну групу Ольга з колегами створила у 2015 році. Відтоді вони моніторять і документують порушення прав людини і воєнні злочини в окупованому Криму.


Амбасадорка Сейрана Салієва

Анастасія Багаліка: Пані Ірино, розкажіть про ваш статус амбасадорки. Чим ви будете займатися?

Ірина Цілик: Я ще розбираюся у тому, чим я можу бути корисною, але якщо говорити зовсім просто і банально, то зайвий раз наводити фокус на ті чи інші події, які стосуються конкретних політв’язнів, страшенно важливо. У цьому нескінченному інформаційному потоці, у цій лавині, яка накриває нас щодня, варто заводити фокус на конкретних людей, не забувати про них.

Я бачу свою роль у тому, щоб будувати якісь містки між тим, що відбувається із Сейраном і тими людьми, які, наприклад, читають мене у Facebook. Думаю, що кожен на своєму місці може бути корисним для людей, як потрапили у такі обставини і мають такі випробування. Я зі свого боку, бачу наразі інформаційну підтримку як певний спосіб допомоги цій людині.

 

Анастасія Багаліка: Ви могли обрати будь-яку історію. Чому обрали саме Сейрана Салієва?

Ірина Цілик: Коли цього року я готувалася до акції «Порожні стільці», яка щорічно проходить на підтримку полонених та ув’язнених українців, мені запропонували написати листа Сейрану Салієву. Я раніше чула про нього, бачила анімаційний короткий фільм про його дружину Муміне, але перед написанням листа я почала детально вивчати справу Сейрана, почала читати його листи, дивитися малюнки, які він малює в ув’язненні, почала читати те, що пише його дружина. І все це разом склалося у якийсь пазл, за яким проступила дуже симпатична для мене родина. Мені захотілося бути з ними на зв’язку і бути хоч чимось корисною для Сейрана і Муміне.

Хто складає списки на обмін?

Ігор Котелянець: Перейдемо до теми обмінних списків. Голова правління Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник виконує дуже важливу функцію: вона є серед основних правозахисних організацій України, які об’єдналися для того, щоб вести єдиний список українських політв’язнів Кремля, які перебувають у незаконному ув’язненні або на території РФ, або на території Криму. Олю, чим же відрізняються ваші обмінні списки від тих списків, які лежать десь в Офісі президента або десь в офісі Уповноваженої з прав людини?

Ольга Скрипник: Перше, про що важливо сказати, що списки, які є в держорганах, які, напевно, є в Офісі президента, ніхто не бачить. Тому для нас була важлива ця ініціатива, щоб і ми, і родичі, і держава мали публічний список, бачили ці імена. Адже ми не однократно робили запит до Омбудсмена для того, аби вони показали цей список і критерії, за якими туди потрапляють люди. Але відповіді ми не отримали, тому постійно наші цифри різняться.

Ми не тільки намагаємося постійно оновлювати список, ми його показуємо всім, зокрема, просуваємо за кордоном. Наприклад, його передавали до адміністрації Байдена, до Держдепу. Зараз цей список ми веземо до Берліна.

  • Ми не тільки намагаємося постійно оновлювати список, ми його показуємо всім, зокрема, просуваємо за кордоном

Ігор Котелянець: Ви передавали?

Ольга Скрипник: Так, я брала участь. Наприклад, нещодавно була поїздка, яка була пов’язана зі звільненням Владислава Єсипенка, але, зрозуміло, що ми говорили про всіх в’язнів. Так само раніше, коли була зустріч президента України і президента США, тоді також організації, які входять до цієї коаліції, зверталися і подавали цей список. І його передали.

Важливо, що ви можете побачити цей список і зрозуміти, як і хто туди потрапляє. Можете дізнатися, до яких організацій можна звертатися. І ця публічність і відкритість — це перша така важлива відмінність.

Ігор Котелянець: Ці списки, які веде коаліція правозахисних організацій, першими, а може і єдиними, потрапляють на столи наших закордонних партнерів, високопосадовців у Європі, США, і саме на основі цих списків закордонні партнери, які дружні до України, і роблять якісь дії на підтримку звільнення політичних в’язнів. Ми можемо вважати, що ці списки є первинними, а держава на певних перемовинах щодо обміну, орієнтується саме на ці списки, підготовані правозахисними організаціями. Тобто не держава є первинним джерелом цієї інформації.

Ольга Скрипник: В цілому, це закономірно. Тому що ще у 2014 році перші дії, які були пов’язані із звільненням та зібранням доказів злочинів РФ, виконувалися громадянським суспільством, починаючи з Майдану. Ми самі себе захищали і так само відбувалося під час окупації. Тому, я думаю, це логічно, що першими списки з’явилися саме в громадських організаціях. І так само важливо для нас об’єднатися в коаліцію на захист всіх в’язнів. Хтось має цим займатися. Тому здебільшого державні органи орієнтуються на нас, виключення становить Офіс омбудсмена, тому що вони не контактують. Але позитивним є досвід співпраці з Міністерством закордонних справ, адже вони спираються на наш список. І що дуже важливо, на саміті Кримської платформи, були також списки нашої коаліції. Учасники, а це 46 делегацій різних країн, отримали ці списки, які веде коаліція.

Хто в «кримських списках»?

Ігор Котелянець: Цей список доволі довгий, там 127 прізвищ, і він ділиться на певні групи. Група людей, яких затримали за «шпигунство», група людей, яких ув’язнили за релігійними мотивами, і багато інших. Яка з цих груп, на вашу думку, наразі є найбільш вразливою і такою, яка дуже активно поповнюється.

 Ольга Скрипник: Насправді, всі ці групи є вразливими. Якщо ми візьмемо групу, де звинувачують людей у участі у Хізб ут-Тахрір, то це найбільш загрозлива справа для кримських татар. 79 мусульман зараз за ґратами саме у цих звинуваченнях, і ми розуміємо, що цей конвеєр не зупиниться до деокупації Криму, поки не віднайдеться якийсь серйозний механізм, який вплине на це. Цих людей засуджують за терористичними статтями і це вироки 12,13, 17 років. Сьогодні згадували Сейрана Салієва, він як раз засуджений за такою справою. Справи ґрунтуються на таємних свідках, які є часто самими ж фсбшниками, і експертизи роблять структури, які афельовані з ФСБ.

Друга історія — це переслідування «свідків Єгових». Вона буде тривати, оскільки це кримінальна стаття, яка тепер є. Люди нічого не роблять, у них просто є релігійні погляди, а їх саджають.

Складніше працювати зі справами про так званих «шпигунів», «диверсантів» тощо. Це ті справи, які тісно пов’язані із конфліктом, і нам треба багато або більш часу і аргументів, аби пояснити нашим партнерам, а що це за справи. Ми постійно доводимо, що справи повністю сфабриковані, що там політичні мотиви. Наприклад, ці всі справи об’єднує те, що завжди Росія використовує ці справи про «шпигунство» для пропаганди. Про всіх них знімають якісь постановочні відео, постановочні допити, дуже часто ці допити після страшних катувань, коли людей змушують на камеру розказати вигадані ФСБ історії. Ці відео запускають для внутрішнього споживача, для самих же росіян або для кримчан, щоб вони  думали, що тут є страшні диверсанти. Путін це постійно використовує в політичних цілях, мовляв, на них намагаються напасти страшні українські диверсанти. Тому це теж є політичні мотиви. І є розуміння, що цих людей потрібно включати до списків на обмін.

Обміни політв’язнів на тлі загострення конфлікту

Ігор Котелянець: Ви  періодично відвідуєте високі кабінети у різних країнах, нещодавно були у США, наразі плануєте поїздку у європейські країни. В останні тижні ми чуємо інформацію і від американської розвідки, і від української стосовно скупчення російських військ на кордонах з Україною, і точаться багато розмов стосовно ймовірності військового конфлікту та вторгнення військ Російської Федерації. Як реагують наші закордонні партнери у цих високих кабінетах на те, коли ви приходите до них і просите про звільнення цих людей. Чи вважають вони, що такі можливості зараз досі залишаються?

Ольга Скрипник: Як раз одна з цілей наших поїздок полягає у тому, щоб тема звільнення людей була одна із центральних. Я 2 грудня була у Стокгольмі, де був великий захід — Рада міністрів ОБСЄ. І ми з паном міністром закордонних справ Кулебою виступали перед міністрами ОБСЄ. Під час цього заходу ми говоримо про два питання: права людини, включаючи питання в’язнів, і безпека. Тобто це наша позиція з міністерством, що коли ми говоримо про безпеку, ми не можемо не говорити про права людини і про звільнення наших громадян. Інколи та ескалація, яку продовжує Росія, ще більше може підняти це питання. Ми говоримо, що бачимо те, що відбувається у Криму, і якщо зараз ви дозволите Путіну зробити те, що він хоче, цих в’язнів стане тисячі. І якщо Путін не отримує жодної відповідальності і не втратить чогось за те, що він позбавив волі щонайменше 127 в’язнів, то він і далі буде позбавляти волі людей.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі


Створення цієї програми частково або повністю фінансується в рамках Фонду Прав Людини Посольства Королівства Нідерландів. Зміст та думки викладені в цьому випуску програми є відповідальністю авторів та не обов’язково відповідають позиції Посольства.


Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

Коментарi до запису

Останнi новини