Фото: Громадське радіо
— Коли ви знали, що між двома кандидатами буде розрив майже втричі?
— Насправді це показувало опитування між першим і другим туром. Проводилися різні соціологічні опитування, наші опитування були. Була очевидна картина. Питання в тому, який міг би бути відрив.
— Ті відсотки, які Петро Порошенко набрав між першим і другим туром, це ривок в позитивному сенсі?
— Думаю, неправильно концентруватися на час між першим і другим туром, це всього три тижні. Якщо не помиляюся, в листопаді Петру Порошенку малювали 4 — 5%, максимум 7%, на виході ми бачимо майже 25%. Я не бачив і не пам’ятаю, в яких інших країнах у представника чинної влади результат отак зростав за якихось 6 місяців. Якщо виходити з цього, це був успіх. Але було багато об’єктивних і суб’єктивних причин, які не дозволили бути першим.
— Якщо говорити про якісь речі, які були провальними, то що це?
— Тут немає однозначної відповіді. Те, що я завжди кажу, це, очевидно, наслідок демократії. Чому? Якщо ви звернете увагу, то завдяки демократичним інститутам впродовж 5 років намагалися спаплюжити будь-які ідеї, які запроваджувалися.
Коли відбуваються зміни, це нікому не подобається, це завжди мінус. Назвіть хоча б одну реформу, яка не була опаскуджена за час її проведення?
Людина, яка робить реформи, апріорі нікому не подобається, але з іншого боку, люди хочуть змін.
— Я вірю, що вам було нелегко, але я назву три прізвища. Це Семочко, Медведчук і Гладковський. На які з цих прізвищ комунікаційно була адекватна швидка реакція? Хоча б пояснення, чому не можна зняти цих людей.
— По Семочку я не можу сказати. Чомусь від нас вимагають, щоб ми дотримувалися демократичних процедур, але якихось конкретних осіб треба розстріляти на місці. Що не було зроблено по Семочку? Відсторонений, перевірка призначена. Коли отримали результати перевірки, звільнений. Чи ви пропонуєте одразу розстріляти?
— Рішення піти в сектор Володимира Зеленського не було спонтанним?
— Не спонтанне. Воно було прийняте в той день, але перед дебатами.
— Був великий дисонанс в тому, що говорили Петро Порошенко і Володимир Зеленський. Ви ж знали, що може говорити Володимир Зеленський?
— Я прекрасно знав, що може говорити Володимир Зеленський. Більшість людей прекрасно знали, що потрібно говорити президентові, але на жаль, я не був серед тих людей, які займалися підготовкою дебатів.
Так, я був з президентом, під сценою, в тому числі в секторі Зеленського під час самих дебатів. Після дебатів, коли я висловив свою критичну точку зору, мене назвали зрадофілом.
Чи дало нам це плюс? Ні, не дало. Наші прихильники чекали побачити людину, яка покаже, як це бути президентом і за що відповідає президент, за що не відповідає президент. Зрештою це показав понеділок, коли представник штабу Зеленського сказав, що за це президент не відповідає, і за це, і це не зробимо. Тоді навіщо вішати борди, що навесні всіх посадимо?
— Якщо спростити ці дві кампанії до найпростіших образів, то з моєї точки зору ненависть перемогла страх. Кампанія Петра Порошенка великою мірою була побудована на тому, що насувається Путін, Порошенко — єдина людина, яка уособлює протистояння йому.
— В якійсь мірі ви праві, але більше відповідає дійсності те, що 49%, які голосували за Зеленського, це фактично голосував наш антирейтинг, який створився через те, що 5 років нав’язувалося: не туди йдемо і не те робимо. Не дарма ж проаналізували та з’ясували, що 78% бруду лилося на чинного президента.
Проблема в тому, що люди не відчувають цього страху, вони не відчувають, що йде війна, вони собі можуть спокійно гуляти, святкувати весілля, день народження. Як сказала одна людина, перевага Порошенка в тому, що він так майстерно шив проблему Донбасу, що люди не відчувають війни.
— Що Петро Порошенко говорив на фракції у вівторок?
— Про ребрендинг партії. Очевидно, не буде БПП, не буде «Солідарності». Назва думається. З ким іти на вибори, теж обговорюється, тому в процесі.
— Ніякі прізвища не називалися? Просто говорилося про нові обличчя?
— Як можна називати нові обличчя, коли там чітко прозвучало, що мають бути праймеріз?
— Мені здається, що на межі 2015 — 2016 років все ж таки стався певний розкол між частиною громадянського суспільства, які були готові підтримувати та давати свою енергію Петру Порошенку, і самим президентом.
— Ні. Ймовірно, вони відчули свою вседозволеність, що можна робити все, що завгодно, влада піде у них на повідку.
— Що ви маєте на увазі під вседозволеністю?
— Можна критикувати навіть ті речі, які самі пропонували, зокрема створення НАБУ, НАЗК. Я пам’ятаю, як створювалося НАЗК, коли президент гримав кулаком, щоб обрали членів і не зривали конкурс (хоча шанс зірвати конкурс був високий). Самі завалили перше електронне декларування, тому що завели невідому компанію, знову була влада винна.
— Чи достатньо пояснена суспільству була історія з ПриватБанком?
— Коли рішення суду пішли, ми питали людей по Привату. Вони відповідали: а ми ж не постраждали. Майстерно проведена операція хірургом тоді, коли ти не відчуваєш наслідків. Якби вона була проведена погано, до цього часу стояли б в черзі за своїми вкладами.
— Чи була у вас людина, яка відстежувала всі «антипорошенківські» ресурси?
— Ні, у нас в Адміністрації Президента є моніторинг, який оперативно виявляв негатив, який доводилося спростовувати, не критику.
— Президент все це бачив?
— Він це читав. Інколи бувало, що ми отримували по голові, бо, виявляється, він швидше виявляв, ніж ми. Теж у нас таке було.
Всю розмову слухайте у доданому звуковому файлі.