Про Гандзюк, СБУ та президентські амбіції: інтерв’ю з Андрієм Садовим
59

Про Гандзюк, СБУ та президентські амбіції: інтерв’ю з Андрієм Садовим

В інтерв’ю Громадському радіо міський голова Львова, лідер партії «Самопоміч» Андрій Садовий заявив, що його прослухує СБУ, розповів свою версію скандалу навколо запису телефонної розмови про Гандзюк та розповів про свої президентські амбіції

Звідки взявся запис телефонної розмови, в якій міський голова Львова, лідер партії «Самопоміч» Андрій Садовий різко висловлювався про загиблу активістку Катерину Гандзюк? Коли у Львові вирішать проблему зі сміттям? Із якою передвиборчою програмою Садовий іде в президенти України? Про це та інше він розповів в ефірі Громадського радіо.

— Наприкінці серпня, коли я був у Херсоні, мав зустріч із підприємцями. Це була публічна зустріч. Вони говорили дуже багато різного про корупцію в місті та мали не дуже приємні розмови стосовно Катерини (Гандзюк — ред.). Після емоцій цієї зустрічі я мав телефонну розмову з одним своїм колегою та емоційно передав йому суть розмови. Це була приватна розмова. Я розумію, що для мене вже не існує приватного життя. І це підтвердив керівник СБУ (голова СБУ Василь Грицак — ред.), коли я з ним зустрічався: що пишуть все, де тільки що можна писати.

Ред.: Громадське радіо звернулося за коментарем щодо прослуховування Садового з боку Служби безпеки України до речниці СБУ Олени Гітлянської. Вона назвала його заяву «маячнею».

Коли цей запис був оприлюднений, я попросив вибачення у всіх, кого це може стосуватися, тому що я не отримав як підтвердження жодних фактів корупційних дій. Тому ця моя приватна розмова лишилася би приватною, але так бачу, що це буде використовуватися в різних варіантах. Я би дуже хотів, щоб ми з вами робили все можливе, щоб тих нелюдів, які напали на Катерину, знайшли та покарали. Так само, щоб знайшли всіх тих нелюдів, які нападають на журналістів, на громадських активістів. У нас чомусь ці речі не розслідуються. Я розумію, що місцеві феодали що хочуть, те й роблять. Але, напевно, з дозволу центральних органів влади.

— Ви кажете: «чомусь не розслідуються». Чому?

— Це невигідно, бо це буде виводити на замовників. А замовники, напевно, дуже серйозні люди з серйозними посадами, які мають вплив до керування державою, які з трибуни озвучують дуже серйозні промови про боротьбу з корупцією. А насправді вони є лідерами корупційних процесів у нашій державі.

— Як ви вважаєте (і які у вас є дані): хто організував вихлюп цієї інформації, запису?

— Я думаю, це однозначно санкціоновано Петром Олексійовичем (президентом України Петром Порошенком — ред.). Він любить такі справи.

— У вас є підтвердження?

— Я спілкуюся з різними людьми. Вони надають мені інформацію, що такого рівня прослуховувань, який є сьогодні, в нас у країні не було за жодного президента. Можливо, була би рація, якщо би прослуховували тих людей, хто є ворогом української держави. Я так бачу, агентура Путіна прекрасно себе почуває. Медведчук йде у велику політику, Рабінович…  Коли знімали недоторканість із Вілкула, було цікаво спостерігати, як депутати від фракції БПП, як щури, втікали з Верховної Ради, щоб часом не проголосувати й не бути замішаними. Такі цікаві часи в нашій державі. Переслідуються ті, хто голим нервом відчуває справедливість, має силу говорити правду. Тих, хто працює на ворога, чомусь не рухають.

— Дехто вважає, що викид цієї інформації організувала Генеральна прокуратура. Вам певні відомості дав голова СБУ. Наскільки є можливість зіграти на суперечностях між цими службами для того, щоб виправити становище?

— Наскільки я знаю, питаннями прослуховування в СБУ займаються люди, близькі до Луценка (генеральний прокурор України Юрій Луценко — ред.). Тому це все одне й те саме коло. Людина, яка навіть знає і покриває, все рівно є співучасником цього злочину.  Я думаю, різних записів буде багато. Я готовий. В принципі, що думаю, те я і говорю.

— А що говорите, те і думаєте?

— У більшості — так. Я буваю емоційним, буваю злим. Хай люди пізнають мене таким, яким я є.

— Ви різко критикували поведінку та дії нинішнього президента. Чим, можливо, відрізнятиметься президент Садовий від усіх попередніх?

— До кожного президента я маю своє особисте ставлення. Кожен у міру можливостей робив те, що можна було робити в той час. Про Петра Олексійовича я не буду сьогодні багато говорити, тому що він чинний президент. Закінчаться його повноваження — тоді можна буде аналізувати та дебатувати.

— Ви усуваєтесь від дебатів, обговорення, суперечки з чинною владою?

— Та я в тих дебатах останні чотири роки. Бачу, я сильно їм заважаю. Як і «Самопоміч» — як кістка в горлі. Вони би всі хотіли, щоб усе було так, як вони хочуть. Якщо би це було корисно для держави, ми мали рівень економіки, який би зростав, боротьбу з корупцією — окей. Але ми цього, на превеликий жаль, не бачимо. Моя мета — збудувати країну, в якій хочеться жити, повернути довіру громадян нашої країни до власної держави, мінімізувати корупцію.

— Мінімізувати, а не знищити зовсім?

— А це не знищено в жодній країні світу. Це неможливо. Має бути динаміка. Звичайно, технічно модернізувати нашу країну, тому що ми відстали на десятки років. У нас серйозно не розвивається жодна галузь. Літакобудування в занепаді, ракетобудування, суднобудування — так само.

— Таке можна почути, напевно, від усіх інших людей, які кажуть, що кандидуватимуть у президенти. Яку конструктивну ідею може запропонувати Андрій Садовий?

— Перш за все, президент має бути моральним авторитетом і арбітром. Ти не зможеш керувати всіма галузями, але маєш великі повноваження щодо призначення людей на серйозні посади. Якщо ти призначаєш гідного Генерального прокурора, то це імпульс для правоохоронної системи. Те саме стосується керівника СБУ, міністра оборони, керівника Генерального штабу, міністра закордонних справ. Друга річ — ти мусиш мати чітку ідеологію, з якою йдеш. Наша задача — щоб люди мали гідне життя. На сьогоднішній день люди виїжджають, я би хотів, щоб вони повернулися.

— Знову пішли передвиборчі гасла. До речі, Любомир Гузар казав: «Їдьте і повертайтеся».

— Так, я мав велике щастя багато працювати та бути в довгому спілкуванні з Блаженнійшим Любомиром Гузаром, його мудрість тільки сьогодні починає трохи виходити для нас назовні. Але багато людей виїхали й до сьогоднішньої країни не мають бажання вертатися. Щоб вони повернулися в країну, тут має бути повага до людини, повага до здорового глузду, до закону. Це насправді не так складно зробити. Треба давати правильні імпульси. Президент — це як камертон, який дає чистий сигнал. Він дає ріст, примноження в містах, регіонах. Якщо цей звук є фальшивим, ми бачимо какофонію.

— Яку конкретну справу готовий запропонувати або вважає за потрібне запропонувати українцям Андрій Садовий?

— Я практик. Для мене важливо, щоб люди мали гідне життя, роботу. Я нещодавно був на АНТК Антонова (колишній Авіаційний науково-технічний комплекс імені Олега Костянтиновича Антонова, нині — державне підприємство «Антонов» — ред.). Я хочу зробити все можливе, щоб там почали збирати літаки. Щоб вони літали між українськими містами, щоб ми об’єднали країну, яка сьогодні роз’єднана. Якщо ти маєш добрі наміри та інструментарій, то ти робиш роботу. Я переконаний, що в нашому бюджеті 25% — це мають бути кошти на освіту, науку. Я хочу, щоб акцизи на тютюн, на алкоголь, податки на зло ми скеровували на освіту.

— Тут ми потрапляємо в хибне коло: що більше ми продамо «зла», то більше грошей буде на освіту.

— А ми не отримуємо ці кошти до бюджету. Якщо ми запровадимо електронні акцизні марки на алкоголь, тютюн, то будемо мати в бюджеті додатково 17 мільярдів гривень, які сьогодні йдуть у приватні кишені. В нас є дуже багато можливостей для збільшення і наповнення нашого бюджету, щоб більше грошей можна було витратити на освіту, оборону. Тієї суми, яка сьогодні йде на оборону, недостатньо, щоб мати сильну та потужну армію.

— Я нещодавно був у Львові, в Чернівцях і бачив, що білбордів, які натякають або прямо вказують на Садового, там більше, ніж у Києві чи, скажімо, в Краматорську, де я теж нещодавно був.

— А є регіони, де їх взагалі немає. Наприклад, є труднощі в Одесі, Харкові, Дніпрі.

— Із чим ви це пов’язуєте?

— Є прямий контроль за всіма рекламними носіями. Унеможливлюють або виставляють такі ціни, що вони неможливі для того, щоб їх оплатити.

— Там, де йдеться про Андрія Садового, пишуть: «Наступний». Інший білборд «Наступ». Може, це хтось заклеїв навмисно чи це ваше гасло?

— Це наступ на корупцію, на хамство. Щоб ми мали поступ в освіті, культурі, ми повинні придавити корупцію. Вона, як іржа, роз’їдає все зсередини. Ми маємо чітке бачення, що треба робити по кожній галузі. Але має бути політична воля.

— Це загадкове явище, я постійно чую: має бути політична воля. За яких умов в Україні виникає політична воля, якщо вона взагалі виникає?

— Якщо ти сам не крадеш і вихований у таких цінностях, що ти розумієш, що це зло та великий гріх, біля себе маєш людей, які сповідують такі ж принципи, тоді ці імпульси мають позитивне розповсюдження.

— А гріх ви вживаєте в християнському розумінні чи загальнолюдському?

— Я думаю, в загальнолюдському.

— Зараз у «Самопомочі» і в Садового як кандидата від «Самопомочі» немає християнсько-демократичного чи християнського забарвлення?

— Коли ми створювали «Самопоміч», звичайно, опиралися на християнську ідеологію, тому що вона найсильніша, християни толерують і іудеїв, і мусульман….

— Але деякі християни не толерують навіть інших християн.

— Є така справа. Але в нас інша ситуація. В нас є партії корупційні, які обслуговують олігархів і місцевих феодалів, і є невелике гроно антикорупційних партій. «Самопоміч» на сьогоднішній день повинна захищати 99% населення нашої держави — тих людей, які виживають. Тому що цей 1% багатіїв експлуатує всю нашу державу. Подивіться, хто в нас власники корисних копалин, теплоенерго, систем газопостачання, політичних партій!

— Що ви здатні в цьому змінити на посаді президента й не на посаді президента?

— Якщо ти отримуєш посаду президента, маєш можливість говорити з цими людьми на зовсім інших засадах. Я так розумію, що часто президенти мали з ними розмови. Але я так розумію, замість того, щоб чітко поставити в лузу, вони починають домовлятися. І ми бачимо, що Ахметов сьогодні заробляє більше, ніж заробляв при Януковичі. Вартість ціни за електроенергію в нас є вищою, ніж у Молдові, куди він її продає. Чи інші ціни, які в нас зашкалюють, але на цьому заробляють олігархи.

Вони повинні визнати, що ми держава, де є верховенство права і джерелом  влади є народ. Якщо вони займаються бізнесом, сплачують всі податки — окей. Але якщо впливають на політику, вони не мають права цього робити та будуть жорстко покарані. Не мають олігархи впливати й на критичну інфраструктуру. Тим більше, олігархи з російськими паспортами. Це недопустимі речі.

— Багато людей вважають, що для перемоги або принаймні помітної участі в виборах потрібні гроші, адміністративний ресурс, новітні ходи в політтехнології. Що з цього у вас є, а чого бракує?

— У нас є довіра громадян нашої країни.

— Це не входило до списку, який я озвучив.

— Але це основа основ. Стосовно грошей, вибачте, але тут ми не маємо таких можливостей, які мають інші українські політики. Ви прекрасно знаєте, де вони брали ті кошти, — в тих самих громадян нашої держави, роблячи їх біднішими. Ми ніколи не використовували адмінресурс.

— Ми знаємо багато випадків, коли сама людина не використовувала, а ті, хто довкола неї, використовують — і ця людина заплющує на це очі. Або іноді, можливо, справді не знає про це. Міський голова це людина не без влади. Наскільки ви впевнені, що ті, хто близькі до вас, утримуються, навіть якщо ви утримуєтеся від цього?

— Закінчується моя каденція міського голови. Я публічно озвучив, що більше балотуватися на цю посаду я не буду. Моя задача — щоб приходили мудріші й кращі за мене, а я буду робити для цього все можливе. Я прекрасно розумію: щоб захистити Львів і інші міста, треба мати зовсім інший статус і повноваження. Президент має такі можливості, щоб у країні був порядок, панував здоровий глузд. Я знаю, як це зробити. Я мав досвід Львова, я маю досвід партійного будівництва, багато спостерігаю, що робиться в Україні та світі. Якщо приходить людина відповідальна, яка має досвід, то вона має успіх. Якщо ти приходиш і починаєш співпрацювати з «жульйом», погоджуєшся на корупційні пропозиції,  різні схеми, — твоя політична кар’єра закінчується.

— Яке ваше ставлення до рішення Львівської обласної ради про мораторій на публічне виконання російськомовного культурного продукту? Я був у Львові, проходив Площею Ринок, російськомовний культурний продукт виконують.

— Я вам скажу більше: в нас у суботу та неділю російська мова часто домінує в центрі, тому що приїжджає багато гостей із центру, сходу України. Але найцікавіше, що на другий-третій день вони переходять на українську, тому що в них з’являється гордість за власну державу. Якщо робити це насильно, це використовуватимуть наші вороги й це не дасть позитивного ефекту. Мені приємно, що голова обласної ради пан Ганущин в публічному інтерв’ю сказав, що вони «вдарили в штангу». Не знаю, чи вони будуть це виправляти, але такі рішення шкодять нашій українській справі. Хто хоче бути корисним, можна їхати в Авдіївку, Краматорськ, Слов’янськ — там є дуже багато можливостей для просвітницької роботи, щоб свою любов до України продемонструвати конкретними кроками.

— Наскільки вирішена проблема львівського сміття?

— Знаєте, ще трохи лишилося на Грушевського, трохи на Банковій. Хочу прийти його прибрати.

— Ви підтверджуєте, що це львівське сміття?

— Я підтверджую, що це наша реальність. Я не знаю, в якій країні світу випробовували технологію більше року тримати місто в сміттєвій блокаді. Ми кожного дня платимо один мільйон гривень як громада за право вивозити відходи. Наш полігон закрили, він заблокований і відновити роботу не дають. Дякуючи ЄБРР (Європейський банк реконструкції та розвитку — ред.), ми плануємо найближчим часом розпочати будівництво заводу.

Але те, що після початку блокади Адміністрація президента запропонувала мені підписати угоду, щоб «Самопоміч» перейшла в інше підпорядкування й тоді всі проблеми будуть вирішені, — це реалії нашого життя. Це той цинізм, із яким ми зустрічаємося кожного дня, кожен на своєму рівні. Але такі речі дають мені більше гарту. Кожен удар у спину я сприймаю як прискорення й рух уперед.

Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.

Останнi новини