Перед будівлею Верховної Ради складали «Картковий будинок Путіна». Інсталяцію зробив донецький художник і колишній в’язень проросійських бойовиків Сергій Захаров. Акцією він та громадські активісти нагадали парламентарям, що вони сьомий рік не можуть прийняти закон про відповідальність за воєнні злочини.
Карта до карти, кожна з яких понад метр заввишки. Художник Сергій Захаров складає біля Верховної Ради інсталяцію. Раніше ті ж саме карти він розставляв у Львові, Краматорську, Маріуполі. Улітку 2014 року художник малював на донецьких вулицях зображення ватажка так званої «ДНР» Ігоря Стрєлкова, який цілиться собі в скроню, а також Шарикова у військовій формі з прапором утворення «Новоросія».
«Я не думав, що будуть шукати людину, яка щось там намалювала. У той момент війна була в місті. Аеропорт — це частина міста. Для мене здавалося неможливим уявити, що хтось у цих умовах буде шукати художника. Вони шукали, вони відстежили. І зрештою мені довелося відчути всі ці «радощі»: було три імітації розстрілів, і, як і належить всій ситуації, були побиття, тортури, тощо», — пригадує Сергій Захаров.
На кожній карті з гіпсокартону — фігури лідерів бандформувань з окупованих територій. У вигляді Джокера — президент Росії Володимир Путін. За складанням фігури спостерігає Олександр Грищенко. Луганський лікар-ветеринар у 2014 році п’ять місяців відбув у катівнях бойовиків.
«Мені здається просто, що їм сподобався дорогий фотоапарат, який у мене був. А коли вони знайшли на картці пам’яті світлини з проукраїнських мітингів — так званих «луганських Майданів» — і світлини київського Майдану, це для них виявилося ніби червоною ганчіркою для бика. Вони оскаженіли і сказали, що тільки цього достатньо, щоб розстріляти мене на місці або принаймні прострелити ногу», — каже лікар.
Про те, як його катували, Олександр Грищенко кілька разів розповідав українським прокурорам.
«Дуже часто було таке, що мене запрошували до військової прокуратури. Коли я казав, що давав вже свідчення в цьому будинку, дуже дивувалися: «Як? Де? Коли? У нас немає документів». Коли я називав прізвище слідчого, з ним зв’язувалися, виявлялося, що щось десь колись було. На жаль, в Україні до колишніх полонених взагалі немає жодної уваги», — вважає колишній цивільний заручник.
Голова правління «Центру громадянських свобод» Олександра Матвійчук пояснює: покарати тих, хто катує українців, складно не тільки тому, що вони на непідконтрольних територіях. Для цього недостатньо загальнокримінальної статті «Катування» в чинному кодексі.
«У «звичайного» злочину «Катування» є терміни давності. Вони спливуть, не встигнуть зібрати наші слідчі докази, як справу доведеться закрити. За «звичайне» катування може бути амністія. І ми не знаємо, як домовляться наші політики, що зміниться на наступних виборах, які політичні сили прийдуть до влади в Україні. Ми цього всього не знаємо. Але ми точно знаємо, що є імператив: «Воєнні злочини не можуть підлягати амністії», — говорить Олександра Матвійчук.
Сьомий рік поспіль народні депутати не ухвалюють закон про відповідальність за воєнні злочини. Коли сплив термін восьмого скликання парламенту, документ довелося переписувати й реєструвати заново, каже Олександра Матвійчук. Її підтримує журналіст Станіслав Асєєв. Торік бойовики обміняли його після дворічного полону.
«Не на часі не закон, не на часі ті люди, які сидять у цій будівлі. Це вони взагалі не розуміють, що відбувається в Донецьку і на окупованій території», — каже Станіслав Асєєв.
Голова комітету Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності Денис Монастирський — співавтор законопроєкту, який зареєстрували наприкінці минулого року. Пояснює: проти документа виступає кілька фракцій. Які саме, не називає.
«Звертаюся саме до вас, щоб ми уникли маніпуляцій, які пов’язані з цим законопроєктом. Щодо того, що будуть притягуватися до відповідальності добровольці і командири добровольців. І нібито навпаки уникнуть відповідальності ті, хто воює з того боку «порєбріка», — стверджує нардеп.
Денис Монастирський очікує, що в першому читанні депутати ухвалять законопроєкт на позачерговій сесії близько Дня незалежності, а в другому читанні — у вересні. Складений донецьким художником «Картковий будинок» вийшов близько 3 метрів заввишки. Автор власноруч розвалив його, а на картах написав: «Безкарність».
Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.
Встановлюйте додатки Громадського радіо: