facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

Кажуть, що має пройти час після тюрми, щоб відпустило, але поки за ґратами наші політв’язні, цей біль не мине — Бекіров

7 вересня минув рік з моменту останнього звільнення українських «політв’язнів Кремля». Це було гучне звільнення, тому що свободу отримали майже всі наймедійніші політв’язні, які перебували у Росії чи окупованому Криму. Минув рік. Що з ними відбувається зараз?

1x
--:--
--:--
Орієнтовний час читання: 5 хв

Ми запитали у колишнього політв’язня, кримськотатарського активіста Едема Бекірова. У програмі «Звільніть наших рідних» розмова з ним відбувалася уперше.

  • Едем Бекіров — кримськотатарський громадський активіст, колишній політичний в’язень, пенсіонер, має інвалідність першої групи. Утримувався під вартою в окупованому Криму з 12 грудня 2018-го по 27 серпня 2019-го. В Україну повернувся у рамках обміну 7 вересня 2019 року.
  • Ігор Котелянець: 7 вересня майже всі звільненні експолітв’язні збиралися та святкували. Як це проходило у вас?

    Едем Бекіров: 7 числа була річниця зустрічі, на яку я дуже чекав. Я дуже сумую за нашими хлопцями, з якими спілкувався після звільнення. Дякую Людмилі Денисовій, яка організувала зустріч всіх політв’язнів у себе в офісі, вона ще більше нас об’єднала. Ми отримали грамоти подяки, також вона зауважила, що ми не сиділи цей рік без діла, не лежали на диванах, а всі брали активну участь у боротьбі за звільнення політв’язнів, які ще лишаються заґратованими.

    Наталія Каплан: А розкажіть детальніше, чим ви займаєтеся і як боретеся за звільнення інших політв’язнів?

    Едем Бекіров: Після звільнення до березня, поки не оголосили карантин, ми займалися міжнародними майданчиками. Ми були у Женеві, у Брюсселі, обмірковували різні плани дій, просили міжнародну спільноту більше тиснути на Російську Федерацію, аби пришвидшити звільнення наших громадян.

    Після того, як оголосили карантин, ми можемо про це говорити лише у листах. Коли було створено рух «За протидію катувань» під керівництвом Миколи Карпюка, туди увійшло п’ятеро наших експолітв’язнів: я, Євген Панов, Роман Сущенко, Олександр Кольченко, Микола Сізанович. І от ми писали різного роду звернення: президенту, до міжнародних інстанцій тощо.

    Ігор Котелянець: Частина звільнених політв’язнів вирішила піти у політику. Це така участь громадських діячів, які у певний момент вирішили, що потрібно більше впливати. А чи ви не думали йти у політику? І якщо б пішли, то з якими цілями?

    Едем Бекіров: Це питання ми обговорювали і знаємо, хто в яку партію сьогодні пішов, адже в нас між собою обов’язково проходила консультація. Наприклад, Роман Сущенко та Євген Панов пішли у «Європейську Солідарність». Ми не підкреслюємо, хто в якій партії сьогодні, адже головне, яку роботу він там зробить на благо нашої України. Особисто мені запропонували йти на місцеві вибори від партії «Слуга народу», я порадився з хлопцями і з задоволенням це роблю.

    Ігор Котелянець: Ви з хлопцями йдете від різних політичних сил. Як у вас складаються взаємовідносини?

    Едем Бекіров: У нас дуже чудові відносини. Я щасливий, що у моєму житті є такі побратими, з якими ми можемо говорити відкрито. Наша ціль, всіх політв’язнів, які звільнені, — це Україна. У якій би партії ми не перебували, ми повинні робити все можливе для того, щоб наша країна сьогодні розвивалася. Помилки є в усіх – і у колишньої влади були, є і у нинішньої, але їх хтось має виправляти, хтось має вносити свою частину. Після тюрми в кожного з нас змінилося життя, ми сьогодні цінуємо той час, який нам відвів Всевишній. Для чого ми йдемо у політику?

    Не для того, щоби чіпляти собі медалі, а щоби змінити щось на краще. Звісно, ми не можемо за рік змінити те, що відбувається 28 років, це все наслідки пережитого. Але нам робити своє і йти вперед. Зараз в парламенті багато молоді. Всі пройдуть через сито, і залишаться щирі патріоти країни, я знаю, що буде саме так.

    Наталія Каплан: Наскільки особисто ви за цей рік відновилися після ув’язнення?

    Едем Бекіров: Відновитися за рік неможливо, це не дає спокою, не відпускає. Я впевнений, що нікого з хлопців не відпустило, у них у душі цей біль і образа. Кажуть, що потрібно, щоб минуло два-три роки, але поки там сидять наші українці, цей біль не мине. Поки гинуть люди на війні — цей біль не мине. Не пройде цей біль і поки наші люди не зрозуміють, що справа не в партії, від якої ми йдемо, а у тому, що кожен з нас зробить для цієї країни.

    Ігор Котелянець: Як ви вважаєте, на сьогодні держава достатньо робить для того, щоб і інші українські політв’язні були на волі?

    Едем Бекіров: Поки не припиниться цей бруд у соціальних мережах і на телебаченні, важко розібратися у тому, що робить держава, а що — ні. У державі, як у футбольній команді, якщо вона згуртована, то завжди перемагає. Сьогодні багато молоді при владі, можливо ця команда не настільки згуртована. Якщо читати Facebook, то видається, що взагалі нічого не робиться. Але я не думаю, що це так, просто перед нами сьогодні сильний агресор, який диктує умови. Якщо ціла Європа не може з ним впоратися, то про що нам казати?

    Коли я влітку зустрічався з президентом у Херсоні, я йому казав за політв’язнів і просив, щоб максимально було приділено увагу цьому питанню. Але ж ви розумієте, що Україна молода, в неї ще немає сил, аби диктувати свої умови. Тому, я гадаю, щось робиться, але не у тому обсязі.

    Ігор Котелянець: Коли ви минулого року під час обміну поверталися додому, то з вами поряд у літаку сидів Володимир Балух і ви щось дуже жваво між собою обговорювали. Зараз ми щоденно слідкуємо за новинами, адже декілька днів тому Володимира Балуха знайшли непритомним у Києві на території Гідропарку. Невідомі проломили йому голову, зламали руку і досі поліція не може розібратися, хто це зробив і з яких мотивів. Що ви знаєте про цю історію?

    Едем Бекіров: Так, у літаку нам було про що говорити, адже ми – кримчани! А ще ми сиділи по черзі в одній камері, в одному спецблоці.

    Те, що трапилося з Володимиром, це жахливо. Він дуже добрий, може пожартувати гостро, але в нього душа відкрита. Які мразі це могли зробити… хотілося би, щоб окрім судового вироку, їх наздогнав ще й інший вирок.

    Ми з Євгеном Пановим кожного дня спілкуємося про цю тему, адже ми всі відчуваємо за собою якусь провину, що так вийшло.

    Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі

    Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

    Встановлюйте додатки Громадського радіо:

    якщо у вас Android

    якщо у вас iOS

    Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.

    Поділитися

    Може бути цікаво

    Мистецтво вибору віскі: як обрати ідеальний Джек Деніелс

    Мистецтво вибору віскі: як обрати ідеальний Джек Деніелс

    19 хв тому
    Українські розробники працюють над пристроєм, який збиватиме безпілотники росіян

    Українські розробники працюють над пристроєм, який збиватиме безпілотники росіян

    20 хв тому
    Якщо демобілізації не буде, воюватимемо, доки не закінчимося — Мрачник

    Якщо демобілізації не буде, воюватимемо, доки не закінчимося — Мрачник

    26 хв тому
    Посадовець Київської ОВА намагався шпигувати за ЗСУ на користь ворога

    Посадовець Київської ОВА намагався шпигувати за ЗСУ на користь ворога

    33 хв тому