Яніна Львутіна
«Хоч дому не буде, я все одно буду тут» — житель Сєвєродонецька, який не евакуювався
Автор
Росіяни завдали удару по Мирній Долині, що на Луганщині. Водночас у Сєвєродонецьку, де наразі тривають запеклі бої, окупанти розбили дев’ять будинків, у Лисичанську — два, шістнадцять будинків зруйновано у Гірському, шість — у Золотому, ще три у Тошківці. Сьогодні найгарячіша точка на мапі бойових дій — Сєвєродонецьк. Там росіяни окупували майже 80% міста.
Вибігаємо із машини та мчимо до найближчого під’їзду, а там — навіть немає підвалу. Але розуміємо це згодом, коли вже опиняємося всередині будинку. Окупанти не дають змоги обрати краще сховище. Обстріл нашого кварталу настільки потужний, що на вулиці знаходитися вкрай небезпечно.
«Хотіли їхати на лікарню та розвезти «гуманітарку», але нам не дають, бо там твориться щось чорне. Жахливо. Ходімо, глянемо краще з вулиці», — каже волонтер Юрій.
Дві години поспіль ми проводимо у під’їзді чотириповерхового житлового будинку. Спілкуємося з волонтером та слухаємо, як по деревах та залізних вхідних дверях розлітаються осколки від мін. Разом із Юрієм його вірний пес — Бен. Він вже звик до обстрілів, що навіть іноді вибігає подивитися, що відбувається. Господар хвилюється та кличе собаку в укриття.
— Він завжди зі мною. Коли постріл — дивиться на мене та на підвал, на мене та на підвал. Буває, шмиг — і сам із підвалу виглядає. А ось це була ракета. Полетіла. Ти його не залишаєш одного? Ні, звичайно, все своє ми носимо з ним.
— А ти за свого Бена переживаєш?
— Постійно. Так, моть, хто там? Чужий? Сідай, чекай. То останні два дні безладна стрілянина триває. Тобто, немає жодного двору, жодного місця, де було б безпечно.
— А чи багато людей страждають від таких ось щоденних обстрілів?
— Так, звичайно. Люди ж готують їсти. А воно ж — прилітає. І потім, звідки жертви, звідки поранені? Тому що люди намагаються виживати, намагаються якось… немає ні світла, ні води. Он, на багаттях, скрізь. Ось зараз, може, треба комусь допомогу везти до лікарні, а ми туди навіть не можемо прорватися. Найнебезпечніше, це зараз, коли якийсь час пройде і буде затишшя, що людям не може ніхто допомогти.
Дістатися лікарні ми так і не змогли. Окупанти не дали цього зробити. Коли обстріли трохи вщухають, виходимо з під’їзду. Бачимо, як місцеві готують собі їсти, не дивлячись на обстріли.
Один із чоловіків на запитання, чому не виїздить, каже: немає куди та й не бачить сенсу:
– Куди їхати? До Дніпра? І жити де? В школі? Де по двадцять людей. Ні. Я краще вдома. У своєму ліжку спатиму.
– А чи евакуюватимешся і за яких обставин?
– Ні, хоч дому не буде, я все одно буду тут, як клятий сєвєродончанин.
Читайте також: Сєвєродонецьк — місто у вогні: фоторепортаж з міста, за яке тривають бої
Інша місцева жителька, Людмила, розповідає: з 10 травня живе без газу, води та світла. Їжу, як і решта, готує на багатті. Аби попрати якісь речі, гріє воду у чайнику та пере.
«І купаємось, а як ти хотіла? Що ми, брудні ходимо? Ні, мила, ми купаємось. І миємось. І зуби чистимо щодня, і вмиваємося щодня», — розповідає пані Людмила.
Читайте також: Росіяни викрадають чоловіків на захоплених територіях і вимагають викуп – СБУ
Наразі 80% Сєвєродонецька окуповано російськими військами. Бої зосереджені в районі хімічного містоутворюючого підприємства. Шістьох росіян взяли в полон. Контрнаступи Збройних сил України періодично бувають успішними, захисникам вдається звільнити декілька вулиць. Наразі це найгарячіша точка на мапі бойових дій в Україні.
Яніна Львутіна, Луганщина, Громадське радіо
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS
