Хочемо миру, але готуємося до війни: життя прикордонних селищ на Волині
Ситуація на кордоні з Білоруссю у межах Волинської області контрольована. Однак, загроза вторгнення військ з території сусідньої держави зберігається. Про це повідомила речниця шостого Волинського прикордонного загону Маргарита Вершиніна. 26 травня білоруська армія розпочала військові навчання поблизу кордону з Волинню.
Волинське село Млинове. Петро Штик, який живе тут, ще донедавна поблизу українсько-білоруського кордону заготовляв дрова. Навпростець через ліс до білоруського кордону, розповідає селянин, майже 2 кілометри. Зараз його думки спрямовані лише на військові навчання, що розпочалися у Білорусі за кілька десятків кілометрів від його хати.
«Гримить там, чути. Раніше якось уваги не звертали. Було колись, до початку війни, то геть не звертали, що бахає та й бахає. А тепер так, одразу думки закрадаються», — каже чоловік.
Поліське село Жиричі. Від українсько-білоруського кордону розташоване трохи далі, за 25 кілометрів, каже сільський житель Іван Охрімук:
«У нас зараз тихо тут, у селі, у Жиричах», — розповідає Іван.
На своєму обійсті він косить траву, а його дружина Марія займається хатніми клопотами. Хоча, зі слів селян, пильність щодо обстрілів з боку сусідньої держави не варто втрачати.
«Не чули, але тако на небо поглядаю уночі. Не чуєш, але як почуєш, що там щось проходить, то так всередині возгоряєш. Переживаєш», — додає дружина Івана Марія.
На випадок обстрілів, або коли лунає сирена, селяни біжать у льох.
«Перший день 24 лютого спускалися. Ми так зайдемо — тиша — та й знову вийдемо. Онука була, бо вона боялася. Так тихо ж було по цей час», — говорить Іван.
Із села Жиричі до білоруського кордону понад два десятка кілометрів, а лісом — ще ближче. Тому оборону селяни підготували ще у перші дні війни, розповів староста Жиричівського старостинського округу Сергій Вашестюк:
«Надіємося, що білоруси, наші сусіди, не підуть сюди. Тому, з нашого села багато людей живе у Білорусі. Це наші сестри, брати. Ми, звісно, переживаємо, спостерігаємо, щоб не прорвались ДРГ».
Від ракетних ударів рятувалася Юлія Неровна з трьома дітьми і мамою. Переселенці приїхали на Волинь із села Спасько-Михайлівка, що на Донеччині.
«Останньою крапкою став приліт, ракетний удар по Крамарському залізничному вокзалу. Швидко зібралися, два дні їхали і ось ми тут. Ми себе тут почуваємо у безпеці. Не вистачає дому. Але, от ми подорожували, їздили до сусідньої області, але ми зрозуміли, що ми вже тут вдома. Ми сюди вже летимо, як додому, вже звикли. І немає тієї тривоги», — каже переселенка Юлія Неровна.
Вдома на господарстві, каже переселенка Тетяна Богуш, залишився батько і дідусь:
«Варить їсти собі, порається біля свиней, садить городи. І ще порається на землі своїй, бо він фермер. Він заспокоює: та тут тихо у нас, та тут добре. Хлопці тримаються».
У Ратнівській громаді нині проживає понад 800 переселенців із Харківської, Київської, Донецької областей. Як розповів Ратнівський селищний голова Віталій Бірук, від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну чимало місцевих жителів виїхали із прикордонних сіл з Білоруссю:
«Хочемо миру, але готуємося до війни. Наші люди знають, що робити. Ми проводимо із ними роз’яснювальну роботу. Налаштовані і готові захищатись. А сусіди хай думають — чи нападати, чи ні. У селищі укриття є у будинках і по селах, де це можливо. На випадок загрози мають можливість, де пересидіти».
Читайте також: «Чи буде тут майбутнє?» Репортаж із Харкова, який уже 3 місяці обстрілюють російські окупанти
Речниця шостого Волинського прикордонного загону Маргарита Вершиніна сказала, що прикордонники відстежують рух техніки із Білорусі. Аби вчасно відреагувати на її зміни або ж на загострення ситуації, якщо така виникне на кордоні.
«Ситуація на кордоні з Білоруссю контрольована. Ми не спостерігаємо безпосередньо біля Державного кордону скупчення військової техніки. Однак, охорону Державного кордону ми продовжуємо здійснювати посилено», — каже Маргарита Вершиніна.
Нагадаємо, у військових навчаннях, які цими днями проводить Білорусь, беруть участь сили спецоперацій та авіація.
Петро Юровчик, Волинь, Громадське радіо
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS
