Фото: Яніна Львутина
Жителі прифронтового Старого Айдару благають чиновників відремонтувати міст. Бо вже сьомий рік поспіль люди вимушені йти пішки за ліками або продуктами у сусідній населений пункт, що знаходиться за п’ять кілометрів, або винаймати таксі і їздити в об’їзд, а це вчетверо більша відстань. Переправа була зруйнована ще у 2014 році, але й досі грошей на ремонт не знайшлося.
Третьокласник Ігор одиноко грається на каруселях, бо чекає на двох рідних братів. Разом вони зазвичай прямують пішки до школи, що знаходиться за п’ять кілометрів звідси. Про якісь рейсові автобуси школяр і не знає.
«О 5-й ранку будять. Я збираюся, одягаюся і йду цим мостом всі 5 кілометрів до школи. Це, щоб вчитися і піти далі у класи, а потім навчитися всілякому цікавому, щоб потім допомагати людям», — розповідає хлопчик.
Мама трьох хлопчиків Галина Бобришева розповідає: пряме сполучення з найближчим населеним пунктом — Щастям — розбили ще у 2014 році. Міст підірвали, а жителі самотужки зробили на цьому місці пішу переправу. А в об’їзд їхати — то понад 20 кілометрів через Передільск та Геївку. Через те, що рейсового транспорту немає — таке «задоволення» на таксі дуже дороге.
«Кожного дня ходить пішки. Старший син залишається там на цілий тиждень. А у п’ятницю я забираю його додому. Цього сина я кожного дня воджу до школи з понеділка по п’ятницю. Зранку, о 5 годині підняла його, відвела. І забираю його після 14.00. Взимку ожеледиця, йдемо цим мостом. Якось все одно дістаємось школи. Для нас це обов’язок — до школи ходити, вчитися. Взимку цим мостом страшно ходити, коли сніг навкруги, лід. Це дуже страшно», — розповідає жінка.
У селі залишається жити понад 200 людей. А до фронту тут місцями менше 800 метрів. Дорогою натрапляємо ще на одного місцевого жителя — Олександра. Він розповідає: до війни тут жило понад півтисячі людей:
«Як живеться? Погано. Хоча, якби не господарство — живеш, як хочеш. Мені ще півтора роки до пенсії — ось і виживай. Ну, яка робота? Тут залишилося зовсім мало людей — вони нікому не потрібні!»
Олександр виявився наглядачем у місцевій церкві. Його задача — зберігати майно та слідкувати, щоб тут не було мародерства. Церква стара. Була збудована ще у 1811 році. Але зараз стоїть зачинена. Священик приїздить сюди тільки на свята.
«До війни, то кожну неділю — завжди. Тут людей було дуже багато. Чесно вам кажу. Тут машини стояли. А зараз що — приїхати спробуй», — говорить Олександр.
У селі немає навіть лікарні. Відсутня аптека, є лишень один продуктовий магазин, та в ньому ціни дуже високі. Тож за всіма закупами доводиться ходити пішки до Щастя. Тож жителі дуже просять відремонтувати зруйнований міст. Одні з тих, до кого звернулися — гуманітарна місія «Проліска», каже регіональний представник Ігор Колосовський:
«У 2014 році цей міст був підірваний унаслідок бойових дій. Уже сім років знаходиться у такому стані. Місцеві жителі власними силами зробили такий ось дерев’яний настил. Він раніше був автомобільний. Зараз він більше пішохідний. Можна якось проїхати на велосипеді. Але знову-таки: дана дерев’яна конструкція, вона не перебуває ні на чиєму балансі. Якщо з нею щось трапиться — ніхто за це відповідальності нести не буде. Ми зі свого боку, як гуманітарна місія, звернулися до президента, до Кабміну, до Мінінфраструктури, написали листа, у якому виклали суть цієї проблеми. Нині у нас є дві відповіді: від Мінінфраструктури і від Луганської ОДА. Мінінфраструктури нам написало, що міст на балансі Щастинської громади і дану проблему більше варто вирішувати їм. Щоб привести його до ладу необхідні додаткові кошти, яких на даний момент у бюджеті немає».
До Щастинської громади село Старий Айдар доєднали цього року. У міській військово-цивільній адміністрації про проблему з мостом знають, але коштів на ремонт не мають, каже керівник Щастинської військово-цивільної адміністрації Олександр Дунець:
«Нами вже подані листи на вищі органи влади: до районної адміністрації, до обласної військово-цивільної адміністрації щодо виділення, проведення проектувальних робіт і виділення на це коштів».
Якщо кошти на відновлення мосту виділять, кажуть у Щастинській військово-цивільній адміністрації, то цьогоріч можна розробити проєкт, а наступного — збудувати об’єкт та здати його в експлуатацію. Але чи виділить хоч хтось гроші — поки не відомо.
Яніна Львутина, Луганщина, «Громадське радіо»
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS