Фото: Мар'яна Чорнієвич, Громадське радіо
В Україні заговорили про читання на національному рівні. За даними Держстату та інших офіційних джерел, українці витратили на книжки сукупно близько 900 мільйонів гривень, а одна сім’я в середньому — 55 грн. На рік. Це, наприклад, як 5 буханців хліба, скільки така ж сім’я споживає, мабуть, за тиждень.
Я вирішила запитати у людей на вулицях Києва, що вони читають і чому надають перевагу.
«Вітаю! Можна поставити вам кілька питань», — у відповідь тиша.
Поспілкуватись погоджувалась меншість. Що ще вдалось зауважити – проводити короткі опитування на вулицях стає складніше, бо більшість людей тримають телефони чи то біля вуха, чи то у руках. Відповідно відволікатись не бажають. Ще один факт — жіноча аудиторія більш лояльна до спілкування.
Першою про свої читацькі уподобання мені розповіла Карина. Вона поспішала на роботу, тому діалог відбувся буквально на ходу.
— Цікавлюсь, але не українською.
— А що читаєте?
— Дивна книга, але…Недавно закінчила Алана Лазара «Бродяга». Подібна до «Хатіко», але трохи інша.
— Це українського видавництва книжка? Чи закордонного?
— Закордонне.
— А з українських видавництв купуєте книжки? Можливо є такі, що вам найбільше до вподоби?
— Ні. Можливо ще не, як сказати, не дізналася, не цікавилася. Закордонні більше цікавлять.
— Читаєте мовою оригіналу?
— Ні, переклад.
— Тобто ви замовляєте поштою чи тут купуєте?
— Поштою.
— А з яких країн, звідки?
— Ну… Як… Європа.
Ще один факт — ніхто з опитаних не змогла назвати жодного українського видавництва.
Юристка Ольга надає перевагу фаховій літературі:
«Читаю. Більшість книжок — юридичного характеру, тому що я юристка. Кодекси, закони, збірки конституційного права. Зараз читаю книжку з кримінально-процесуального права. Там велика книжка, сторінок десь зо 1000. Тобто з коментарями, з приписами. Якщо з художньої літератури, то останнє, що читала, «Алхіміка», років 2-3 тому. В принципі було класно, мені сподобалось. Але зараз часу немає. Якщо обирати між електронним та паперовими, то обираю паперові. Бо від перших зір псується. Тому оскільки маю можливість купувати книжки, то купую».
Щодня читають лише 8% українців, а останніми роками спостерігається тенденція до зменшення продажів книг. Тому держава бере курс на те, аби зробити так, щоб читання стало модним. Саме цьому присвячений і Національний тиждень читання.
Киянка Ірина говорить, що за нинішнього ритму життя більше полюбляє аудіокниги:
— Просто не маю часу на читання. Тому завантажую на телефон і слухаю аудіокниги.
— Який жанр вам можливо найбільше до вподоби?
— Олександру Марініну. Мабуть, українцям це може не сподобатись. Також якісь казки, вже для дорослих. Аудіокнига завжди зі мною, от навіть сьогодні слухаю. Останній детектив Марініної.
Книги цієї авторки в Україні видають мовою оригіналу, у цьому випадку – російською.
Станом на 2019 рік дві третини книжок на нашому ринку продавали саме російською мовою. А оскільки до карантинного 2020 року на ринку спостерігали стагнацію, а згодом і падіння, то доцільно вважати, що й досі на нашому ринку переважає російськомовна книжка.
А саном на 2020 рік, в Україні видали лише 0,25 книжки на одну людину.
Тому стимулювати книговидання в Україні взялись і на законодавчому рівні. На початку грудня парламентський комітет з питань гуманітарної та інформполітики навіть одноголосно підтримав відповідний законопроєкт.
Він передбачає субсидії для книгарів, які продаватимуть книги українською мовою (до 20% від доходів), та сертифікати на купівлю книжок дітям при народженні та при досягненні ними 14-річного віку. І має амбітну ціль — до 2025 року збільшити число книгарень з нинішніх 200 до майбутніх 800.
Минулого року 47% українців не прочитали жодної книжки, а 66% жодної не купили.
Період новорічних та різдвяних свят зазвичай багатий на знижки та пропозиції від видавництв та книгарень. Ще є час ними скористатись і покращити цьогорічну статистику купівлі та читання української книжки.
Мар’яна Чорнієвич для Громадського радіо
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS