Колишній полонений звернувся до КСУ через призупинення провадження щодо «прокурора ЛНР»

Колишній полонений бойовиків так званої «ЛНР» Олександр Ретивов вимагає заочного розслідування проти тих, хто тримав його у полоні і катував. Він звернувся до Конституційного суду зі скаргою на суд першої інстанції. Останній відмовився розпочати відповідне провадження щодо Аркадія Корнієвського — саме цього бойовика Ретивов називає винним у тортурах.

«Мене до такої міри побили, що вирішили везти до лікарні. Лікарня відмовилася мене приймати. Зрештою, щоб сильно зі мною не мучитися, мені сказали: «Йди туди!» і накрили мінометним вогнем», — так луганчанин Олександр Ретивов згадує своє звільнення із полону у вересні 2014-го.

Каже, після того обстрілу поранень не було — тільки контузія. Йшов прямо, залізничними коліями, поки не дістався українських військових, які його врятували.

Уже на мирній території чоловік вимагав розслідування свого викрадення, катування та утримання у неволі. Головним винуватцем називає Аркадія Корнієвського. Нині той — так званий прокурор «ЛНР», а у 2014-му — був комендантом катівні у підвалі Луганської облдержадміністрації. Суд розпочав справу, і викликав Корнієвського на допити. Бойовика так і не дочекалися — тож прокурори вимагали відкрити заочне провадження. Однак, Кремінський райсуд відмовив прокуратурі. Судді лише оголосили Корнієвського у розшук на півроку, а судове провадження призупинили. Ретивов переконаний: Корнієнка не знайдуть і не затримають, оскільки він не виїздить на підконтрольну Україні територію. Через півроку його його знімуть із розшуку, а справу остаточно припинять.

«Чому ми зараз перебуваємо тут? (біля Конституційного Суду — ред.) Конституція — Основний закон України — її стаття 129, гарантує кожному учаснику кримінального процесу, двоетапне оскарження: в апеляційному та касаційному порядку. Водночас, тут ми маємо справу з тим, що суд виносить фактично доленосне рішення у справі, яким припиняє судочинство. І це рішення оскарженню не підлягає», — говорить Ретивов.

Випадки, коли суди відмовляються розглядати справи про викрадення та катування людей на окупованих територіях — не поодинокі, говорить юристка Центру стратегічного документування Української Гельсинської спілки з прав людини Віталія Лебідь. Каже, основне пояснення відмови — відсутність доступу до місць злочину, тобто поліцейські, ніби, не можуть якісно провести розслідування.

«Насправді це є порушенням закону — відмова в реєстрації, відмова в початку кримінального розслідування, тому що у нас в законі чітко прописано, передбачено обов’язок правоохоронних органів реєструвати всі заяви про кримінальні правопорушення і їх розслідувати в незалежності від того, де скоєно це правопорушення, тобто навіть, якщо на окупованій території. У слідчих є багато інших засобів навіть без доступу до місця скоєння злочину, свідків, підозрюваних проводити слідчі дії», — пояснила юристка.

Олександр Ретивов не розуміє, чому експрезидента Віктора Януковича можна судити заочно, а так званого прокурора «ЛНР» — ні.

А юристка Віталія Лебідь наводить приклад із заочним розглядом провадження щодо бойовика Михайла Толстих з позивним «Гіві». Він підозрюється у вбивстві не одного полоненого. Попри те, що у ЗМІ з’явилася інформація про його загибель, провадження не закрили.

«Тому що юридичний факт його смерті не підтверджений. Немає жодних доказів вбивства або смерті. Тож суд не може просто посилатись на якусь інформацію в ЗМІ не може закрити розгляд цієї справи», — додала Лебідь.

Юристка зауважила: якщо Конституційний Суд не визнає неконституційними норми кримінально-процесуального кодексу, які дозволяють припинення судового розгляду справ проти бойовиків, то Ретивов може звернутися до Європейського суду з прав людини.

Валентина Троян, Київ, Громадське радіо