Консервативна демократія і «критична маса» середнього класу — шляхи до перемог України за Ігорем Смешком

Відповіді кандидата коментує політична експертка Юлія Тищенко.

РЕЙТИНГИ

Андрій Куликов: Ігор Смешко для мене є людиною давно знайомою, але час від часу він мені підносить сюрпризи. Сюрпризом цього разу став рейтинг. Не було Смешка в десятці, і раптом з’являється — 2,4%. Це дослідження Київського міжнародного інституту соціології. Звідки? Чому раптом? Дехто скаже «купили».

Ігор Смешко: Сьогодні з того фонду, що у нас є (в четвер він був декілька десятків тисяч гривень) витрачено, може, декілька тисяч гривень. Для мене також було абсолютно несподівано, як після реєстрації в ЦВК, після того, як ми на сайті оприлюднили рахунок для підтримки, прості люди переказували на день інколи до 20 — 25 тисяч гривень. Але які то були перекази? 50 — 100 гривень.

Я сподіваюся, що ми реалізуємо мрію — створимо першу в Україні засновану на ідеології консервативної демократії партію. Це не секрет, що у нас в Україні немає жодної партії, заснованої на ідеології побудови демократії. Є вождистські партії — партія такого вождя, такого вождя — із закритими списками. Це перша ознака того, що ми навіть не приступали до будівництва того, що згідно з першою статтею Конституції пообіцяли українському народу робити.

БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА ВІД ГРОМАДСЬКОГО РАДІО

Ігор Смешко — військовий інженер, генерал-полковник, колишній очільник Служби безпеки України, екс-очільник розвідки, екс-радник президента, лідер політичної партії «Сила і честь». Ігорю Смешку нині 63 роки.

• Народився у селі Христинівка Черкаської області в родині залізничника.
• Закінчив Київське інженерне зенітно-ракетне училище, Національну Академію оборони України та Київський національний університет імені Шевченка. Він отримав професії військового інженера-радіотехніка, юриста і військового керівника.
• Крім того, Ігор Смешко має вчений ступінь доктора технічних наук.
• Після військового училища та служби в армії Смешко працює в експертній науковій раді Міноборони України. Пізніше його призначають військовим аташе в США.
• Повернувшись за три роки до України, він працює спочатку головою, а потім заступником голови Комітету з питань військової розвідки при президентові України. Далі — начальник Головного управління розвідки Міноборони, військовий аташе у Швейцарії, заступник секретаря РНБО України.
• У вересні 2003 Леонід Кучма призначає колишнього аташе главою СБУ. Це відомство Ігор Смешко очолює до зміни президента в лютому 2005 року.
• У грудні того ж року генерал-полковник Смешко звільнений з військової служби.

СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

• У липні 2009 року Ігор Смешко з однодумцями-офіцерами створив громадську організацію «Сила і Честь», яка згодом стала політичною партією.
• Політсила взяла участь у позачергових виборах до Верховної Ради в 2014 році, але набрала в результаті 0,08% голосів виборців. Напередодні виборів президент Петро Порошенко призначив главу партії «Сила і Честь» Смешка своїм позаштатним радником.
• 11 січня 2019 року колишній розвідник заявив про складання повноважень радника, звинувативши Порошенка в тому, що той не захотів використовувати його досвід у своїй роботі.

ФІНАНСОВИЙ СТАН

• У декларації за 2017 рік Ігор Смешко вказав пенсію у майже 250 тисяч гривень, зарплату професора Інституту міжнародних відносин університету Шевченка у понад 12 тисяч та понад 130 тисяч відсоткових надходжень.
• З власності у Смешка задекларовано 16 земельних ділянок у Київській, Черкаській та Львівських областях, загальною площею у понад 70 тисяч квадратних метрів. Ще три ділянки зареєстровані на дружину. Також Ігор Смешко має будинок у Київській області площею понад 400 квадратів та квартири у Києві. У власності дружини також зазначені два Lexus та Nissan.
• Смешко також є власником підприємства Лагуна, яке займається готельним бізнесом, а у власності його дружини компанія Бізнес-консалтинг центр.

КОНФЛІКТИ

У 2000 році СБУ відкрили проти Смешка кримінальну справу за зраду Батьківщині за начебто шпигунство на користь спецслужб США. Закінчилося все у 2003 призначенням Смешка головою СБУ.

Ходили чутки про причетність до отруєння Віктора Ющенка.

Були також закиди щодо так званого кришування стриптиз-бару Головним управлінням розвідки під керівництвом Смешка у 2008 році.

З Ігорем Смешко пов’язували також аферу з будівництвом житла для співробітників СБУ у 2004 році.
12 січня цього року (а це на наступний день після складання Смешком повноважень радника президента) журналіст Дмитро Гордон на відеозвернення сказав, що Смешко — ідеальний кандидат у президенти та закликав його балотуватися. А вже 13 січня в інтерв’ю Гордону Ігор Смешко заявив, що висуне свою кандидатуру на виборах.

ДОВІДКУ КОМЕНТУЄ ІГОР СМЕШКО

— Моя біографія складалася в 1991—2005 рік переважно в будівництві воєнної розвідки незалежної України, яка не існувала у нас з отриманням Україною незалежності. Вона проходила в прихованій боротьбі з керівництвом СБУ, тому що воєнна розвідка досить активно взаємодіяла із західними спеціальними службами, передусім у боротьбі з незаконним обігом зброї, контрабандою, міжнародною організованою злочинністю, корупцією на вищих щаблях влади.

Відомий факт, що я мав відношення і до того, що Павло Лазаренко отримав свій термін в США, тому що згідно з дорученням президента забезпечував взаємодію між прокуратурою і Федеральним бюро розслідувань. Як ви думаєте, це повинно було викликати зворотну реакцію, особливо коли в керівництві Служби безпеки керівники, які говорили, що Семен Могилевич такий же великий підприємець, як Форд, дружба з ним — нормальні речі? Усі звинувачення, які ми тут почули, це було не за мого керівництва СБУ, це все було прив’язано для того, щоб знищити не тільки мою репутацію, а й репутацію всіх моїх офіцерів. Це робило колишнє керівництво СБУ, яке і взаємодіяло з ватажками міжнародної організованої злочинності та мало можливості для цього. Це керівництво середини 90-х і до 2002 року.

ПРОГРАМА КАНДИДАТА

• Є три закони демократії, які сформовані в цій програмі «7 перемог України». Якщо ми не хочемо далі продовжувати копіювати авторитарну модель Росії, феодально-олігархічно-кланову, прикриваючись лише шатами демократії, то треба ці закони виконувати.
• Перший закон демократії говорить, що необхідною, але недостатньою умовою для побудови демократії є критична маса середнього класу в країні, понад 50%. Якщо сказати коротко, то суть моєї програми — це гімн середньому класу. Та тарифна і податкова політика, яка здійснюється у нас в країні, є антиконституційною, тому що вона знищує в нас основи демократії — середній клас.
• Другий закон демократії говорить, що стала політична система буває тільки тоді, коли є реальна децентралізація влади з передачею всіх можливих повноважень внутрішньої політики як можна нижче на місця, з виконанням положення Конституції, що територіальні громади повинні управляти, а не державні адміністрації в районах, областях, що три гілки влади повинні бути одна від однієї відокремлені, не можна з Адміністрації президента слухавкою керувати виконавчою судовою гілкою влади, це повинен бути кримінальний злочин. Це наявність мінімум двох політичних партій, заснованих на ідеології демократії, щоб одна, яка перебуває при владі, реально контролювалася демократичною опозицією в парламенті. У всьому демократичному світі є тільки дві системоутворюючі партії — консервативна та ліберальна.

ЩО ТАКЕ КОНСЕРВАТИВНА ДЕМОКРАТІЯ В УКРАЇНСЬКОМУ ВАРІАНТІ? ПОЯСНЮЄ ІГОР СМЕШКО

— Демократія взагалі — це розуміння того, що виборність, відокремленість гілок влади, підконтрольність, підзвітність влади як законодавству, так і суспільству — це базові елементи. Демократія — це верховенство права перш за все. Вона чітко розрізняє гілки влади й забезпечує верховенство судової гілки влади над іншими владами під час спірних питань. Цього можна досягти, коли є дві партії, які поділяють ці принципи, але різняться. Консерватори говорять: спиратися треба в конкретній країні на історичний досвід, на історичні традиції, не руйнувати хату, поки не збудуєш нову. Одні роблять певний крок для інновації, другі цементують це з урахуванням традицій і крок в крок забезпечують сталі державницькі традиції.

КОМЕНТАР ПОЛІТИЧНОЇ ЕКСПЕРТКИ

— Щодо консервативної демократії, то я не зовсім розумію, що це. Про демократію і про консерватизм можна дуже довго розвивати різного роду філософські дискусії, але мені здається, що ідеологічних партій в Україні сьогодні немає. Певна криза ідеологічних партій не тільки у нас, хоча у нас їх і не було за певним винятком. Можна згадати одну з партій, яка сьогодні заборонена. З того, про що ви говорили, стало зрозуміло, що основне, чого ви хочете, мені здається, це все ж таки так званий третій тур виборів. Це парламентські вибори.

ЗАПИТАННЯ ВІД СЛУХАЧІВ

— Ви свою розмову розпочали з протипоставлення СБУ і контррозвідки. Розкажіть детальніше про сьогоднішній час та в ретроспективі.

— У всіх країнах світу розвідка і контррозвідка мають певні тертя. Вони мають різні функції. Але особливістю України було те, що у нас не було в 1991 році своєї зовнішньої розвідки взагалі. Перше головне управління КДБ керувалося з Москви, тільки транзитом працювало через СБУ по нашій діаспорі. Воєнна розвідка зовсім не мала зовнішньої розвідки. Три військові округи, які у нас були, мали оперативно-тактичний рівень. Стратегічну зовнішню розвідку створювали з нуля. Я прийшов працювати в спецслужби в 1991 році. В радянській армії я жодного відношення до спецслужб Радянського Союзу не мав.

З перших днів Служба безпеки мала концепцію стримати монополію не тільки в контррозвідці, але і в розвідці, маючи в складі своїм розвідувальне управління. Євген Кирилович Марчук дуже багато зробив для створення закону, але він в 1994 році пішов з посади.

Фактично всі, хто був після нього і до 2003 року, коли я прийшов, підтримували концепцію, що Міністерству оборони взагалі не потрібна зовнішня розвідка. Але ця монополія, особливо коли вона контролювала торгівлю зброєю, в одних руках була і розвідувальна компонента, і контррозвідувальна компонента, і слідча компонента, і фактично через воєнну контррозвідку повний контроль збройних сил, вона і приводила до тих жахливих скандалів з продажу зброї у 90-х роках. Фактично єдиним опонентом в ті часи виступала воєнна розвідка, вона не мала права займатися діяльністю на території України, але вона бачила за кордоном, які наслідки та хто цим займається.

Отже, й інформаційна кампанія не тільки проти мене, а й проти керівництва воєнної розвідки тих часів мала підґрунтя і з цього напрямку.

КОМЕНТАР ПОЛІТИЧНОЇ ЕКСПЕРТКИ

— Чесно кажучи, більше б хотілося про сьогодні, хоча я розумію, що це дуже важливі речі. У наших виборців в принципі коротка електоральна пам’ять, тому такого роду різні скандали й взаємні звинувачення, може, справляють певне враження, але мені здається, що суттєво вони все ж таки не впливають потім на результати, як це не парадоксально.

— У 2017 році Петро Порошенко зупинив діяльність комітету з розвідки при президентові України, а потім звільнив професійного військового — керівника зовнішньої розвідки — і на його місце призначив нібито якогось дипломата. Можливо, є якісь впливи Росії на це рішення Порошенка?

— Ви маєте рацію, значення розвідки, особливо розвідувальної спільноти, тому що один канал інформації завжди може бути заангажований. В США 17 розвідок, у нас три. Двічі я очолював комітет з питань розвідки. Нашу державу рятували від дуже великих скандалів і убезпечували від серйозних зовнішніх загроз, але вся річ у тому, що у нас є олігархічно-кланова авторитарна система держави. Ті політичні сили, які приходять до влади, не збиралися будувати демократію, вони навіть не знають закони її побудови.

Вони вибудовували цю вертикаль, яка б забезпечила їхні бізнесові, політичні інтереси, і хотіли цементувати цю владу з пролонгацією на наступних виборах. Позапартійні професіонали для них становлять величезну загрозу, тому що розвідка прекрасно бачить, хто має які офшори, хто які оборудки робить за кордоном, які зв’язки.

Я 10 років боровся за прийняття закону про розвідну діяльність. Згідно з цим законом, якщо професійна людина очолює комітет з питань розвідки, то досить скоро, дізнавшись про будь-які оборудки за кордоном нашого політичного керівництва, вона має передати це в прокуратуру. Відповідь в тому, що наше політичне керівництво не дуже зацікавлене в професіоналах в цій ділянці.

— Наскільки такі дії пов’язані з можливим впливом Росії?

— Це запитання, на яке можуть дати відповідь тільки чинні представники СБУ в цей час.

— Коли ви представите свою команду? Кого оберете головою СБУ?

— На наступному тижні ми плануємо зробити презентацію нашої команди. Одна з причин, чому я виставив свою кандидатуру в президенти, полягає у тому, що ми проводили тривалі перемовини з майже всіма серйозними нинішніми кандидатами. Ми хотіли підставити своє плече під того кандидата, який має стратегію подальшого розвитку України та будівництва справжньої демократії, має план на 5 років та має команду підготовлених фахівців, які можуть на другий день реалізувати цей план і стратегію. Оскільки ми цього не отримали, то ми оприлюднили свою стратегію, вона в скороченому вигляді є в моїй програмі «7 перемог України».

Безумовно, ми покажемо нашу команду на наступному тижні. Це не будуть кандидати на посади, це будуть кращі фахівці в нашій країні з кожного напрямку. Я не маю сумніву, що кращі фахівці, здебільшого це позапартійні професіонали, які ще залишилися в нашій країні, із задоволенням в той момент, коли фактично державний корабель втратив керованість, ми стоїмо на порозі можливої загрози нашій державності, радо прийдуть і будуть працювати задля України.

— У програмі ви говорите, що будете орієнтуватися на забезпечення державної підтримки переселенців та врегулювання майнових відносин між фінансовими установами та переселенцями. Про що ідеться?

— Ви знаєте, скільки виплачено пенсій на окупованих територіях за цей час? 60 мільярдів гривень. Серед них 40 тисяч військових пенсіонерів на території й зараз окупованій. Деякі з них зі зброєю у руках воюють проти нас. В той час, коли ті, хто переселився сюди, можливо, потребує цих коштів тут, щоб їм допомогти створити малий і середній бізнес, для того, щоб оплатити їхнє помешкання. Потрібно провести дуже чіткий водорозділ перед тими, хто залишається громадянином України, хто хоче захисту і дотримання їхніх прав, економічного захисту, оскільки ми не змогли їх захистити там.

Коли ми досліджували це питання, ми були дуже здивовані, у нас було виділено десь 18 мільйонів євро Європейським Союзом на допомогу у створенні малого і середнього бізнесу для тих людей, які були переселені на основну територію України з окупованих. Коли група, яка почала працювати, це представництво ООН в Україні, звернулася до Міністерства соціальної політики за списками людей, міністерство відповіло, що такої інформації немає. Представництво ООН почало саме збирати цю інформацію. Найняло додатково людей, щоб цим займатися. Що виявилося? Було рекомендовано три приватні фірми, які почали заповнювати анкету і брати 100 євро з цього фонду, щоб дати. Держава повинна цим опікуватися, а не віддавати перекупникам.

КОМЕНТАР ПОЛІТИЧНОЇ ЕКСПЕРТКИ
— Громадяни України, які сьогодні проживають на тимчасово окупованих територіях, всі залишаються громадянами України. Я не впевнена, що ми, сидячи в цій студії, можемо вирішувати, хто громадянин, хто не громадянин. Для тимчасово окупованих території, особливо це стосується Криму, є Женевська конвенція, відповідальність за утримання цієї території, за права і свободи несе Росія, але однак щодо Донбасу у нас дійсно є система виплат пенсій. Вона абсолютно недосконала, про це дуже багато говорять громадські й міжнародні організації, пропонуючи свої можливості виплати цих пенсій, але я не думаю, що в цій аудиторії можливо вирішувати, кому, що і куди, для цього потрібні дійсно розслідування, рішення суду, особливо якщо брати варіанти амністій і всього іншого. У питанні соціальних виплат мова може йти не тільки про пенсії. Це питання пов’язано з державної політикою щодо збільшення довіри.

— Вас розхвалює Дмитро Гордон. Чому?

— Чому він мене підтримує, потрібно запитувати у Дмитра Гордона. Я особисто прийняв рішення, тому що багато людей зверталися до мене, до кадрового військового. Для військового є ситуації, коли іншого, як зробити крок вперед, немає. Я все залежне від себе зроблю, а далі залежить від виборців, народу України.

— Хто буде начальником вашого виборчого штабу?

— Начальник мого виборчого штабу — генерал-лейтенант Збройних сил України Андрій Таран. Тільки нещодавно він звільнився з посади першого заступника командуючого Сухопутних військ. Вісім місяців він фактично був на передовій, очолював СЦКК, це кадровий військовий, командував зенітно-ракетним полком. У 1996 році закінчив Національний Університет оборони Сполучених Штатів, був представником Міністерства оборони при Постпредстві України при ООН, першим заступником керівника Головного управління розвідки Міністерства оборони, а остання посада під час війни – перший заступник командувача Сухопутних військ.

— Чи готові ви підтримати ратифікацію Стамбульської конвенції про протидію домашньому насильству і чи не боїтеся слова гендер в цьому документі?

— Так, безумовно.

— В одному з інтерв’ю ви сказали, що медреформа не така, як має бути. Разом з тим ви кажете, що треба дати дорогу професіоналам і не заважати їм працювати. Так, може, не заважати пані Уляні працювати?

— Де ви чули, що я сказав, що я за те, щоб заважати їй працювати? Я говорив про те, що реформа нам потрібна. Але як консервативний демократ я вважаю, що ця реформа не тільки недоробка пані Супрун, це недоробка уряду, тому що вона повинна бути пояснена суспільству, її етапи.

— Як ви ставитеся до російськомовних українців?

— Я два роки працював військовим аташе і представником Міноборони у Швейцарії при міжнародних організаціях. В цій країні розмовляють трьома мовами. Але для наших умов, для України, не може бути питання про державну мову, державна мова одна, але має бути толерантність, насильницьки нікого не змусиш полюбити мову та культуру. Якщо російськомовне населення використовує російську мову в побуті, це їхнє право, але на державній службі треба вивчити українську мову.

Розмову слухайте у доданому звуковому файлі.

Програма «Свобода вибору» виходить за підтримки Медійної програми в Україні, яка фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується організацією Інтерньюс (Internews).