Кожен іноземець, приїхавши в Україну, має зрозуміти, що він не в Росії — голова «Просвіти» у Києві

В Україні 9 листопада відзначають День української писемності та мови. У рубриці Своїми руками в ефірі Ранкової хвилі говорили з керівником київського товариства «Просвіта» Кирилом Стеценком.

Розкажіть, як готується «Просвіта» до Дня української писемності та мови, і чи відбувається це у взаємодії з київською владою?

Саме так. Це буде проходити за день перед святом, 8 листопада о 18 годині у колонній залі Київської міської ради, і це буде четверте засідання мандрівного дискусійного клубу «Київське коло», і воно присвячене розвитку української мови у нашому середовищі. Щоб кожен іноземець, який приїжджає, розумів, що це Україна, а не Росія. Саме тому, тема четвертого засідання називається доволі провокативно: «Як нам українізувати українців?». Мені закидають, мовляв, як це можна українізувати українців? Це що, ви прилетіли з Марсу, і нас хочете українізовувати? Ні, це такий публіцистичний хід, спеціально, щоб збурити чутливих друзів і насторожити ворогів, які б не хотіли, щоб українці говорили українською мовою.

Ідея цього зібрання — послухати оригінальні думки. Головною доповіддю буде доповідь фізика і філософа Володимира Носа «Квантова теорія мови». Основна ідея така: він шляхом своїх багаторічних досліджень дійшов висновку, що буття у Всесвіті має певні рівні самоорганізації (йдеться від мікро- до макрорівня) і пропонує ці рівні, вважаючи, що четвертий, п’ятий  і шостий рівні — пов’язані з людиною, і зокрема шостий — саме з мовою, тобто все живе на планеті через акустичні можливості комунікації, завдяки тому, що є повітря або вода, не тільки людина, а й усе живе, воно розмовляє. Саме тому, що є можливість спілкуватися за допомогою акустичних хвиль, усе живе організовується у спільноти. І нація є найбільшою людською спільнотою, ну й ще більшим є звичайно людство вцілому, і ми зараз на планеті Земля, власне кажучі, й творимо це людство. Але в усякому разі, засідання цього клубу є проектом Київської міської «Просвіти», якою я керую, і водночас ми проводимо це спільно з Всеукраїнським товариством «Просвіта», яким керує Павло Мовчан.

Багато говорили про те, що найкращим інструментом для популяризації української мови є музика, книжки, кіно, але я часто стикаюся з такою ситуацією, що ці засоби не досягають таких «закапсульованих» спільнот, які не хочуть читати книжки, слухати музику або ходити в кіно. Коли в ефірах радіостанцій українська музика за квотами займає великий відсоток сегменту, то водії таксі часто просто перемикають станції до тієї, поки не знайдуть щось інше, окрім української музики. Таких усе менше й менше, але вони є. Тобто, це люди, до яких культурні засоби не досягають.

Це нормальне становище, тому що це приватна справа кожної людини, і, насправді, якщо говорити про такі спільноти, то це є теж нормально, але йдеться про те, що це Україна, про обов’язок перед дідами, прадідами та перед своїми дітьми. Йдеться про те, яка культура має домінувати, не придушувати, але домінувати у громадському просторі. І як у суспільстві створюється відчуття того, яка мова є тут домінуючою? У наш час це в першу чергу мас-медіа, вони великою мірою формують це. Люди здебільшого мислять так, як навколо вони чують.Поведінка у школах, дитячих садках, у бізнесі, у корпоративній культурі.

Повну версію розмови слухайте у доданому аудіофайлі або дивіться у відеозаписі зі студії Громадського радіо