Кожен вдома, читається молитва. Не обов'язково збиратись для цього — імам про вшанування пам'яті жертв депортації

Кожен вдома, читається молитва. Не обов'язково збиратись для цього — імам про вшанування пам'яті жертв депортації

76 років тому цілий народ було депортовано із Криму: понад 200 тисяч кримських татар втратили з-під ніг Малу Батьківщину, та чи не кожен другий — життя. Цього року пандемія унеможливила традиційні вшанування жертв геноциду, тому дата пам’яті перейшла в онлайн ініціативи. 

«18 травня о 5 ранку постукали у двері. Підйом. 15 хвилин у вас. Вас всіх кримських татар висилають. На станцію привезли. Там вагони стоять. Такі як баранів возять. Довго нас везли. Мама того ж року померла».

Це спогади жертв геноциду кримськотатарського народу. Онлайн проєкт «Tamirlar» вже тривалий час збирає свідчення тих, хто на власній долі відчув депортацію. На сайті ініціативи зберігається кілька десятків розповідей. І хоч біль трагедії не старіє та часу зберегти живу пам’ять — обмаль, адже багатьом свідкам лиха нині поза 80 років, говорить автор ідеї мультимедійного проєкту,   Алім Алієв — за сумісництвом програмний директор «Кримського дому».

«76 років тому кримськотатарський народ міг зникнути із карти світу. Його депортували до Середньої Азії, Сибіру та на Урал. У кожній кримськотатарській родині є історія депортації. І щороку ми згадуємо тих, хто загинув, наших дідів та прадідів. Цього року я пропоную Вам долучитись до акції пам’яті та вивісити кримськотатарські прапори із жалобною чорною стрічкою та запалити свічку пам’яті». 

«Вчора я запалювала свічу пам’яті за закликом Кримського дому. І щороку я приходжу з кримськими татарами щоб вшанувати цю дату», — ділиться львів’янка Оксана Бабенко.

Дівчина від 2014-го року пліч-о-пліч із кримськими татарами у Львові вшановує жертв депортації. Каже — від часу анексії Криму особливо гостро відчула біль кримськотатарського народу, відтак у дати пам’яті не може бути осторонь:

«Після 14-го року маю багато друзів кримських татар. Коли вони розповідають про свою трагедію, я не можу залишитись байдужою. Цьогоріч є карантинні обмеження, але ми вшановуємо цю дату у своїх серцях. Також долученням до різних онлайн ініціатив під час яких теж можемо почути різних лідерів громадської думки і людей, які діляться своїм досвідом, своїми споминами і історією цієї трагедії».

«Пускай я родилась десятки лет спустя

В моей крови стучит воспоминанье

И душит горло боль рассудок мой мутя

Я среди них — начавших путь в изнанье…»

Читає кримськотатарська журналістка Лілія Буджурова. Її збірка «Поезія вигнання» — переповідає римованим словом трагічні події її народу:

Скажи отец — зачем черны мои глаза?

– От моря Черного, дитя мое.

А почему в твоих глазах слеза?

От горя черного, дитя мое…

Онлайн-розмова з поеткою відбулась на  сторінці Кримського дому у соцмережі до роковин депортації. Через карантин каже Лілія Буджурова — біль 18 травня 44-го довелось ділити онлайн.

«Раніше ми збирались усім народом на загально кримський мітинг для того аби торкаючись один одного руками …очима..могли би поділитись та розділити біль і горе один одного. Тепер такою можливості ми не маємо. А цього року і тим паче через режим самоізоляції. Але напевно через це відчуття іще гостріші», — розповідає поетка.

Тим часом у Львові теж фізично не разом та єдині душею зі всіма кримцями світу — каже імам Ісламського культурного центру Мурат Сулейманов

«18 травня 1944 року загинуло дуже багато: і діти, і жінки, і старші люди, які на той момент були в Криму. Найтрагічніше, що було тоді — їх навіть не могли нормально поховати, нормально не могли помолитися…»

Тож сьогодні — каже  імам Мурат Сулейманов — у пам’ять про жертв депортації кримські татари єднаються молитвами:

«Кожен вдома, читається молитва. Тобто не обов’язково збиратись для цього. Крім того, вчора ми від Ісламського культурного центру у Львові для діаспори кримських татар зробили іфтар. Іфтар — це вечеря. Ми приготували вечерю аби вшановувати память кримських татар і зрозуміло, що помолилися за них».

Через карантин кримці не зібралися у центрі. Активісти розвезли такі вечері оселями представників діаспори. 

Фото: Ісламський культурний центр

Додам, що у Львові зараз мешкає понад дві з половиною тисячі кримських татар. Усі вони були змушені вдруге масово покинути рідну кримську землю через анексію півострова. 

Ганна Шкряда, Львів, Громадське радіо

Кожен вдома, читається молитва. Не обов'язково збиратись для цього — імам про вшанування пам'яті жертв депортації
0:00
/
0:00

Останнi новини