Кожна третя родина кримських татар має «свого» політв’язня — Муміне Салієва

Про це поговорили у черговому випуску програми «Звільніть наших рідних» із кримською правозахисницею, дружиною політв’язня Муміне Салієвою.

---

Муміне Салієва — дружина політв’язня Сейрана Салієва, правозахисниця, мама чотирьох дітей. Муміне координує в окупованому Криму діяльність організації «Кримське дитинство», яка опікується дітьми політичних в’язнів. Наразі таких близько 200.

---

Історії родин кримських політв’язнів

Анастасія Багаліка: Чи змінилися цифри? Чи таких дітей вже понад двісті?

Муміне Салієва: Коли ми ведемо статистику такого, на жаль, нового явища в історії кримських татар як політв’язні, ми окремо фіксуємо малолітніх дітей, окремо — неповнолітніх. І у зв’язку із тим, що роки репресій продовжуються, вікові категорії змінюються. У загальній статистиці дітей політв’язнів — 239. З них 197 — неповнолітні. Серед них є окрема категорія дітей, які народилися вже після арешту татів, які їх ще ніколи не бачили. Таких дітей 12. Також понад 50 дітей з важкими хронічними захворюваннями, які у більшості своїй були спровоковані саме арештами татів.

Анастасія Багаліка: Скільки родин у вас під опікою?

Муміне Салієва: На жаль, поки що обшуки та арешти продовжуються.

У 2015-му році співробітники російських спецслужб почали фабрикувати перші кейси справ політв’язнів. Це справа «26 лютого», перша справа Хізб ут-Тахрір. Тоді було дев’ять родин постраждалих і 12 дітей політв’язнів.

У 2016-му році також співробітниками спецслужб були ініційовані нові кримінальні справи: «ялтинська справа», «сімферопольська», «бахчисарайська». Тоді таких дітей вже стало 32. Із них, наприклад, родина Рустема Ісмаїлова, якому російська Феміда дала 13 років позбавлення волі, а дідусю Енверу Умерову — 18 років позбавлення волі. Донька Рустема Ісмаїлова змушена їздити на побачення до свого батька у Башкортостан, а це понад 2 500 км від Криму.

У цій же категорії дітей, батьки яких були арештовані у 2016-му році, перебуває син правозахисника Еміра-Усеїна Куку. Це Бекір — підліток, до якого в школу приходив співробітник ФСБ, ображаючи цю дитину і погрожуючи йому. На жаль, він не витримав цього тиску, тому зараз навчається в одній зі шкіл міста Києва.

У 2017-му році кількість таких дітей наблизилося до 100. У більшості, кримськотатарські політв’язні — це багатодітні батьки. Наприклад, вчитель фізкультури Сервер Зекір’яєв, батько 13 дітей, громадянський журналіст Марлен Асанов — батько чотирьох дітей, громадянський журналіст Тимур Ібрагімов — батько чотирьох дітей. Ця цифра — 100 — дуже сильно вдарила по мені і я зрозуміла, що потрібно вживати якихось заходів.  Це стало тригером, який спричинив за собою ініціювання організації опіки, турботи і розвитку дітей кримських політв’язнів «Кримське дитинство».

У 2019-му році був пік, коли 27 березня  була така зачистка, якої, певно, не було за всю історію кримськотатарського народу. Наведу порівняння: коли у 30-х роках масово знищили інтелігенцію кримськотатарського народу і за один день було винищено 19 представників нашої еліти, то 27 березня 2019-го року за один день у понад 30-ти будинках кримських татар були проведені обшуки, в результаті чого було заарештовано 25 людей. Тоді з’явилася нова масова кримінальна справа, по якій проходили майже всі представники «Кримської солідарності» . Тоді кількість дітей збільшилася до 158-ми. Сьогодні неповнолітніх дітей вже 197.

Тут важливо зауважити, що за кожною цифрою криється дуже велика історія живих людей. І ті репресії, з якими ми стикнулися знову, це як такий флешбек політичних репресій, які вже відбувалися в історії нашого народу. Ці репресії зачіпають не одну якусь соціальну групу людей, адже за кожним політв’язнем стоїть його родина: це діти, дружина, батьки, родичі, друзі, знайомі. І, нажаль, 17 батьків політв’язнів  ми вже поховали,  вони  так і не змогли дочекатися своїх синів. Якщо риторично звернутися до кримських татар, то практично в кожній третій родині скажуть, що у мене син, у мене друг, у мене знайомий утримується в російській тюрмі. Біда, яка прийшла у 2014-му році, зачепила майже весь кримськотатарський народ.

З якими проблемами стикаються діти після ув’язнень тат?

Ігор Котелянець: Що змінюється в житті дітей, в житті родин, коли батька неочікувано ув’язнюють? Дуже часто саме батько є годувальником цієї родини. З якими проблемами ця родина тоді стикається і як намагається з ними впоратися?

Муміне Салієва: Нещодавно була річниця арешту Руслана Зейтуллаєва — це фігурант «севастопольської справи» Хізб ут-Тахрір. Його російський суд засудив до 15 років позбавлення волі і 7 років сім’я живе в розлуці. Його дружина розповідала про те, що буквально нещодавно одна з доньок у сім’ї зламала ногу. Ця 9-річна дівчинка важить 35 кг, і, оскільки вона протягом декількох тижнів не зможе ходити, жінка має сама носити цю дитину на руках. А в родині є ще двоє дітей, які потребують уваги.  Довгий час після арешту батька, з дітьми працював психолог, тому що вони закрилися в собі.

У родині Тимура Ібрагімова у старшого сина Алі, якому 13 років, після арешту батька загострилися поведінкові порушення. Мати посилено займається цією дитиною, адже це постійні візити до психологів, до дефектологів, до логопедів. У цій же родині маленькому Аміру було всього 10 днів, коли у будинку відбувся обшук. Силовики перевертали колиску, в якій лежав десятиденний малюк, шукаючи в підгузках і колисці якусь «зброю».  Коли в них запитували, яку зброю вони шукають, вони відповідали, що шукають книги й літературу. Це той абсурд, який лягає в основу кримінальних справ, що тягнуть за собою космічні вироки.

У родині політв’язня Айдера Джепарова 8 дітей. І ця ситуація з арештом батька змусила сина-дев’ятикласника не продовжувати очне навчання у школі, а піти на роботу.

Такі історії розповідають про те, як репресії руйнують життя цілих родин. Це не просто історії з фільмів, це жива документалістика, про яку потрібно говорити, яку важливо фіксувати, і важливо привертати увагу суспільства до того, що сьогодні відбувається в Криму. Це воєнні злочини проти цілої спільноти, які дорівнюють воєнним злочинам проти всього людства.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.

Створення цієї програми частково або повністю фінансується в рамках Фонду Прав Людини Посольства Королівства Нідерландів. Зміст та думки викладені в цьому випуску програми є відповідальністю авторів та не обов’язково відповідають позиції Посольства.

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS