Ігор Котелянець
Анастасія Багаліка
Кожна третя родина кримських татар має «свого» політв’язня — Муміне Салієва
Автор
Кримське дитинство. Долі сотень дітей кримських політв’язнів на окупованому півострові час від часу змінюються за один ранок. Як родинам кримських татар вдається виживати, коли батьків арештовують?
Про це поговорили у черговому випуску програми «Звільніть наших рідних» із кримською правозахисницею, дружиною політв’язня Муміне Салієвою.
Муміне Салієва — дружина політв’язня Сейрана Салієва, правозахисниця, мама чотирьох дітей. Муміне координує в окупованому Криму діяльність організації «Кримське дитинство», яка опікується дітьми політичних в’язнів. Наразі таких близько 200.
Історії родин кримських політв’язнів
Анастасія Багаліка: Чи змінилися цифри? Чи таких дітей вже понад двісті?
Муміне Салієва: Коли ми ведемо статистику такого, на жаль, нового явища в історії кримських татар як політв’язні, ми окремо фіксуємо малолітніх дітей, окремо — неповнолітніх. І у зв’язку із тим, що роки репресій продовжуються, вікові категорії змінюються. У загальній статистиці дітей політв’язнів — 239. З них 197 — неповнолітні. Серед них є окрема категорія дітей, які народилися вже після арешту татів, які їх ще ніколи не бачили. Таких дітей 12. Також понад 50 дітей з важкими хронічними захворюваннями, які у більшості своїй були спровоковані саме арештами татів.
Анастасія Багаліка: Скільки родин у вас під опікою?
Муміне Салієва: На жаль, поки що обшуки та арешти продовжуються.
У 2015-му році співробітники російських спецслужб почали фабрикувати перші кейси справ політв’язнів. Це справа «26 лютого», перша справа Хізб ут-Тахрір. Тоді було дев’ять родин постраждалих і 12 дітей політв’язнів.
У 2016-му році також співробітниками спецслужб були ініційовані нові кримінальні справи: «ялтинська справа», «сімферопольська», «бахчисарайська». Тоді таких дітей вже стало 32. Із них, наприклад, родина Рустема Ісмаїлова, якому російська Феміда дала 13 років позбавлення волі, а дідусю Енверу Умерову — 18 років позбавлення волі. Донька Рустема Ісмаїлова змушена їздити на побачення до свого батька у Башкортостан, а це понад 2 500 км від Криму.
У цій же категорії дітей, батьки яких були арештовані у 2016-му році, перебуває син правозахисника Еміра-Усеїна Куку. Це Бекір — підліток, до якого в школу приходив співробітник ФСБ, ображаючи цю дитину і погрожуючи йому. На жаль, він не витримав цього тиску, тому зараз навчається в одній зі шкіл міста Києва.
У 2017-му році кількість таких дітей наблизилося до 100. У більшості, кримськотатарські політв’язні — це багатодітні батьки. Наприклад, вчитель фізкультури Сервер Зекір’яєв, батько 13 дітей, громадянський журналіст Марлен Асанов — батько чотирьох дітей, громадянський журналіст Тимур Ібрагімов — батько чотирьох дітей. Ця цифра — 100 — дуже сильно вдарила по мені і я зрозуміла, що потрібно вживати якихось заходів. Це стало тригером, який спричинив за собою ініціювання організації опіки, турботи і розвитку дітей кримських політв’язнів «Кримське дитинство».
У 2019-му році був пік, коли 27 березня була така зачистка, якої, певно, не було за всю історію кримськотатарського народу. Наведу порівняння: коли у 30-х роках масово знищили інтелігенцію кримськотатарського народу і за один день було винищено 19 представників нашої еліти, то 27 березня 2019-го року за один день у понад 30-ти будинках кримських татар були проведені обшуки, в результаті чого було заарештовано 25 людей. Тоді з’явилася нова масова кримінальна справа, по якій проходили майже всі представники «Кримської солідарності» . Тоді кількість дітей збільшилася до 158-ми. Сьогодні неповнолітніх дітей вже 197.
Тут важливо зауважити, що за кожною цифрою криється дуже велика історія живих людей. І ті репресії, з якими ми стикнулися знову, це як такий флешбек політичних репресій, які вже відбувалися в історії нашого народу. Ці репресії зачіпають не одну якусь соціальну групу людей, адже за кожним політв’язнем стоїть його родина: це діти, дружина, батьки, родичі, друзі, знайомі. І, нажаль, 17 батьків політв’язнів ми вже поховали, вони так і не змогли дочекатися своїх синів. Якщо риторично звернутися до кримських татар, то практично в кожній третій родині скажуть, що у мене син, у мене друг, у мене знайомий утримується в російській тюрмі. Біда, яка прийшла у 2014-му році, зачепила майже весь кримськотатарський народ.
З якими проблемами стикаються діти після ув’язнень тат?
Ігор Котелянець: Що змінюється в житті дітей, в житті родин, коли батька неочікувано ув’язнюють? Дуже часто саме батько є годувальником цієї родини. З якими проблемами ця родина тоді стикається і як намагається з ними впоратися?
Муміне Салієва: Нещодавно була річниця арешту Руслана Зейтуллаєва — це фігурант «севастопольської справи» Хізб ут-Тахрір. Його російський суд засудив до 15 років позбавлення волі і 7 років сім’я живе в розлуці. Його дружина розповідала про те, що буквально нещодавно одна з доньок у сім’ї зламала ногу. Ця 9-річна дівчинка важить 35 кг, і, оскільки вона протягом декількох тижнів не зможе ходити, жінка має сама носити цю дитину на руках. А в родині є ще двоє дітей, які потребують уваги. Довгий час після арешту батька, з дітьми працював психолог, тому що вони закрилися в собі.
У родині Тимура Ібрагімова у старшого сина Алі, якому 13 років, після арешту батька загострилися поведінкові порушення. Мати посилено займається цією дитиною, адже це постійні візити до психологів, до дефектологів, до логопедів. У цій же родині маленькому Аміру було всього 10 днів, коли у будинку відбувся обшук. Силовики перевертали колиску, в якій лежав десятиденний малюк, шукаючи в підгузках і колисці якусь «зброю». Коли в них запитували, яку зброю вони шукають, вони відповідали, що шукають книги й літературу. Це той абсурд, який лягає в основу кримінальних справ, що тягнуть за собою космічні вироки.
У родині політв’язня Айдера Джепарова 8 дітей. І ця ситуація з арештом батька змусила сина-дев’ятикласника не продовжувати очне навчання у школі, а піти на роботу.
Такі історії розповідають про те, як репресії руйнують життя цілих родин. Це не просто історії з фільмів, це жива документалістика, про яку потрібно говорити, яку важливо фіксувати, і важливо привертати увагу суспільства до того, що сьогодні відбувається в Криму. Це воєнні злочини проти цілої спільноти, які дорівнюють воєнним злочинам проти всього людства.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.
Створення цієї програми частково або повністю фінансується в рамках Фонду Прав Людини Посольства Королівства Нідерландів. Зміст та думки викладені в цьому випуску програми є відповідальністю авторів та не обов’язково відповідають позиції Посольства.
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS
