Кримінальні справи проти лідерів кримських татар можуть стати мотивом для збройного вторгнення РФ із боку Криму — Полозов

Крім того, триває слідство проти мешканця Криму Івана Яцкіна, якого РФ звинувачує у «державній зраді».

Про ці два історії ми поговорили у програмі «Звільніть наших рідних» із адвокатом, який веде всі ці справи, Миколою Полозовим.

• Іван Яцкін був затриманий 16 жовтня 2019 року у Криму. Про його затримання стало відомо лише у грудні 2019 року. Співробітники ФСБ провели вдома у Яцкіна обшук, в результаті якого були вилучені документи і ноутбук. Самого Івана ще до початку обшуку заарештували. У той же день «суд» у Сімферополі обрав Яцкіну запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, і він був етапований до Москви у СІЗО «Лефортово», за словами його адвоката, спецбортом ФСБ. Яцкіна окупаційна влада Криму звинувачує у скоєнні державної зради по відношенню до Росії. Санкція статті визначає безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі строком від 12 до 20 років. Його адвокат Микола Полозов повідомив, що, за версією ФСБ, Яцкін, діяв в інтересах українських спецслужб на території окупованого Криму, збирав і передавав якусь інформацію. Іван себе винним не визнає.

Ігор Котелянець: Нещодавно ви були на зустрічі з Іваном Яцкіним. Розкажіть, у яких умовах його тримають і на якому етапі перебуває його справа?

Микола Полозов: Його тримають у слідчому ізоляторі «Лефортово», буквально тиждень тому суд продовжив йому термін тримання під вартою до 16 серпня. Причому на цей суд його не приводили, тим самим порушуючи закон, і мотивували це тим, що в СІЗО вживаються протиепідеміологічні заходи і вивіз затриманих небажаний. Але інших затриманих із цього СІЗО на суди вивозили. Ми оскаржили ці дії у Московському міському суді.

Наразі він перебуває у двомісній камері. У зв’язку із пандемією COVID-19, йому та іншим затриманим кожного дня видають марлеву маску, а раз на тиждень проводять дезінфекцію камери. На слідчі дії його вивозять у захисному костюмі, у захисних окулярах, рукавичках, в масці, адже, за деякими даними, у СІЗО «Лефортово» був спалах цього захворювання, але сам Іван Яцкін, на щастя, поки не заражений цією хворобою.

Ігор Котелянець: Під час зустрічі з Іваном про що ви говорили? Чи пишуть йому листи, чи коментує він якось дії української влади в контексті перемовин про обмін?

Микола Полозов: Що стосується листів, то з початком пандемії у СІЗО «Лефортово» заборонений прийом передач, і це складно для затриманих, адже рідні не можуть передати ніякі продукти чи ліки. Також іде велика затримка передачі листів, наразі вона становить близько 2-3 місяців. Навіть телеграма, яку Іван Яцкін відправив своїй дружині, йшла півтора тижні. Керівництво СІЗО пояснює таку затримку листування «нестачею цензорів».

Що стосується думки Івана Яцкіна відносно можливих перемовин про обмін, то, звісно, він розуміє, що в умовах політичних репресій в Росії щодо громадян України, ніяких сподівань на справедливий суд немає. І та стаття, за якою  його звинувачують, настільки тяжка, що він може отримати до 20 років позбавлення волі.

Тому єдина можливість вийти — це обмін. Він слідкує за новинами і дуже сподівається, що і ті перемовини, які велися про обмін, знову активізуються.

Ігор Котелянець: Наскільки я пам’ятаю, раніше у вас була якась комунікація із представниками Офісу омбудсмена і Офісом президента щодо цього питання. Чи є ця комунікація зараз? Чи є хоч якесь розуміння, що відбувається зараз в контексті цих перемовин?

Микола Полозов: На жаль, із початком весни всі наради з родичами політв’язнів заморожені. Було декілька акцій, коли рідні політв’язнів зверталися через соцмережі до Офісу президента, але поки я не бачу якогось прогресу в цьому питанні.

Ігор Котелянець: Чи говорив Іван, яка йому нині потрібна підтримка? Якщо передачі зараз неможливі, то, принаймні, чи можна писати листи?

Микола Полозов: Так, можна підтримувати його листами. Хочу окрему подяку висловити консулам України в РФ, які в умовах, коли немає можливості передавати посилки, зарахували на його рахунок кошти, і він зміг у тюремному ларьку купити всі необхідні для себе продукти харчування. А листи зі словами підтримки дуже важливі, вони дають надію політв’язням, які перебувають у російських тюрмах і СІЗО, на якнайшвидше звільнення та дають можливість витримати той тиск, який на них чиниться.

Ігор Котелянець: Проти лідера кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва російське слідство відкрило кримінальне провадження за трьома епізодами: його звинувачують у «незаконному перетині кордону», у «недбалому зберіганні зброї» і «незаконному придбанні та зберіганні боєприпасів». Крім Мустафи Джемілєва, кримінальні справи були ініційовані проти глави Меджлісу кримськотатарського народу Рефата Чубарова і власника телеканалу АТР Ленура Іслямова. Ці справи пов’язують із анонсованим раніше «маршем на Крим».

Меджліс кримськотатарського народу планував громадянську акцію проти окупації та порушень прав людини на півострові — похід на Крим 3 травня. Але захід перенесли на невизначений термін у зв’язку з пандемією. Що відбувається у цих справах?

Микола Полозов: Для мене очевидно, що справа по відношенню до Мустафи Джемілєва є політично вмотивованою. Усі ці справи були розпочаті після окупації Криму, і епізод з «незаконним перетином держкордону» — це епізод від 3 травня 2014 року, коли Мустафа Джемілєв намагався в’їхати до Криму з Херсонської області через адмінмежу. Тоді російські прикордонники, які там незаконно перебували, запобігли цьому. Ця справа розслідувалася до 2016 року, потім було призупинена. А тепер раптом 26 березня 2020 року знову була поновлена. Слідство завершили достатньо швидко. У 2016 році було винесене судове рішення про його заочне затримання і оголошення в розшук.

У цій справі наявні порушення у масштабній кількості, тому що за кожним пунктом обвинувачення слідство сфабриковане.

Щодо «незаконного перетину держкордону», то, з точки зору, міжнародного права, ніякого державного кордону між РФ та Україною в Армянську немає, тому що Крим є частиною України, хоч і тимчасово окупованою. Але навіть в контексті російського права спостерігається маса абсурдних порушень. У цій справі відсутній склад злочину.

По-перше, Мустафа Джемілєв у належній спосіб не отримав повідомлення, що йому винесена заборона на в’їзд. Ця заборона була винесена ФСБ Росії, але сам документ ні Мустафа Джемілєв, ні я, ні навіть слідчий, який вів цю справу, не бачив. Адже федеральний суддя відмовився надавати слідчому цей документ. Виходить, раз Мустафа Джемілєв не бачив цього документу, то йому про заборону на в’їзд не було повідомлено.

По-друге, у тому місці, де він знаходився 3 травня 2014 року, навіть за російським законодавством, ніякого державного кордону не було. Адже у звинуваченні вказано, що він знаходився на КПВВ «Армянськ», а відповідний закон про кордон був винесений в кінці 2014 року, і в той час, коли він там знаходився, прикордонного режиму де-юре не було. Також контрольно-пропускні пункти встановлюються урядом РФ, і відповідні постанови були прийняті тільки у 2015 році.

Що стосується звинувачення у незаконному зберіганні боєприпасів, то це теж маячня. Його звинувачують, що у період з 1998 року по 2013 рік, тобто до моменту окупації, Мустафа Джемілєв придбав декілька набоїв, порушивши тим самим федеральний закон про зброю. За такою логікою, до кримінальної відповідальності можна притягнути мільйони громадян США, які, за російськими законами, незаконним чином придбали зброю.

Щодо звинувачення у неналежному зберіганні зброї, то тут також терміни давності притягнення до кримінальної відповідальності давно вже спливли.

Щодо справи Рефата Чубарова, то слідство завершене і справа передана до Армянського міського суду. У цій справі слідчий виніс рішення про недопущення мене як захисника, мотивувавши це тим, що, оскільки Чубарова звинувачуються в організації масових заворушень по подіях 26 лютого 2014 року, а я раніше захищав по цій справі Ахтема Чийгоза, то в них може бути протиріччя в позиції, а ця обставина виключає можливість  захисту одним адвокатом двох різних підзахисних.

Це надуманий аргумент, тому що під час судових засідань по Ахтему Чийгозу, ми неодноразово намагалися домогтися того, щоб Рефат Чубаров був допитаний у якості свідка. Він був готовий приїхати в Крим чи дати свої свідчення по відеоконференцзв’язку. Але суд відмовився, тому у цій справі немає жодних свідчень Рефата Чубарова. Про які протиріччя може йтися, якщо його позиція для російського слідства не була означена і озвучена? По даному епізоду ми вже звернулися до суду і будемо доводити, що такі дії незаконні.

Для мене абсолютно очевидно, що ці справи — це політична відповідь російської влади на активність з боку кримських татар. Враховуючи, що ситуація у Криму, особливо з водою, є вкрай негативною, я не виключаю, що через ці кримінальні справи може готуватися якийсь ґрунт для того, щоб звинуватити кримських татар в енергетичній блокаді, у водній блокаді, і готувати підстави для збройного вторгнення з території Криму у Херсонську область, щоб дійти до тих шлюзів, які відділяють дніпровську воду від каналу.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.

22 червня по справі Рефата Чубарова у Криму пройшло перше судове засідання. Про це повідомив на своій сторінці адвокат Микола Полозов. Але по факту воно не відбулося, тому що головний суддя заявив про самовідвід, який було задовільнено.

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у нагоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського Радіо:

? якщо у вас Android

? якщо у вас iOS

Програма виходить за підтримки Посольства США в Україні. Думки учасників програми можуть не збігатися з офіційною позицією Посольства США