Фото: Костянтин Рєуцький
Постійні обстріли, перебої з електропостачанням та відсутність магазину — так нині описують своє життя жителі невеличкого селища Невельське поблизу окупованого Донецька. До війни там жили близько 150 людей. Більшість із них поїхала ще у перші роки війни. Станом на осінь минулого року там жило 48 людей. Та майже всі вони теж залишили селище у листопаді 2021-го. Тоді були пошкоджені близько 20 будинків, а 5 — майже повністю зруйновані. Станом на зараз у селі живуть п’ятеро людей, четверо з них — літні люди.
«Скажіть, куди дітися, від цього життя? Куди? Де можна сховатися від цього нещастя, скажіть?! Я знаю, що ви хочете сказати, але не знаєте, що…», — каже жителька Невельського 84-річна Катерина.
У селі вона живе разом із чоловіком. Під час обстрілів восени 2021-го вони виїжджали із села, але потім — повернулися. Нині вони відмовляються від евакуації попри пропозиції волонтерів. Позавчора одна з мін розірвалася у повітрі над їхнім подвір’ям, осколки влучили у будинок, розповідає чоловік Катерини 86-річний Дмитро.
— У них міномет на териконі. Вони нас бачать.
— А ви їх бачите?
— Ми б їх могли побачити. А солдати, які тут були, казали, що бачать їх. Раніше було перемир’я, один одного не стріляли зі снайперських гвинтівок, а зараз вже стріляють снайпери.
У Невельському постійні перебої з електропостачанням. Його відновлюють, але це ненадовго, розповідає пані Катерина.
— Тільки зробили світло. Приїздили 15 людей, зробили нам світло. П’ять днів побуло світло…
— А зараз є світло?
— Нема.
— Оце, як били, то вже й нема. Позавчора відбили.
— Діточки, як є світло, є життя, а як світла нема, нема і життя.
Живе у Невельському і 82-річна пані Анна зі своїм 60-річним сином Сергієм.
Розповідає — найближчий до них магазин — за сім кілометрів, у сусідньому Первомайському.
За покупками туди ходить Сергій, через що пані Анна дуже хвилюється. Адже окрім обстрілів у цій місцині є й інша небезпека — здичавілі собаки.
— Ось так, собаки нападуть і на шматки тебе розірвуть — там же нікого немає у степу, — говорить пані Анна.
Ця родина також не збирається їхати. Хоча, каже пані Анна, її старший син, який живе на окупованій території Донеччини, кликав до себе. А ще один син, який живе на підконтрольній, привозив продукти.
— Як було спокійно, Олег, син, приїздив, привозив нам продукти. Солдати хліб, воду дають. Вони нас не ображають, — говорить жінка.
За словами Анни, до селища може приїздити «швидка», але вона особисто скептично висловлюється щодо якості її медичних послуг.
Після осінніх обстрілів 2021-го у селі було відносне затишшя, проте тиждень тому обстріли поновилися. Село знаходиться під вогнем кожного дня по декілька годин. Від обстрілів люди ховаються у підвалах або ж перечікують їх у своїх будинках.
Костянтин Рєуцький, Невельське, Громадське радіо
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS