Лабіринт, низька стеля і бар’єри: під Радою встановили інсталяцію на підтримку політикинь

Лабіринт, низька стеля і бар’єри: під Радою встановили інсталяцію на підтримку політикинь

Активісти та політики вийшли під стіни Верховної Ради, щоб підтримати жінок, які балотуватимуться до місцевих органів влади цього року. Родзинка акції — інтерактивна конструкція біля стін парламенту. 

Фото: Анна Самборська, Громадське радіо

На території Верховної Ради встановили лабіринт, який демонструє нелегкий шлях українок в політику. Інсталяція стала частиною цілої кампанії під назвою «Йдеш в політику не одна». Конструкція площею 80 м² складається з восьми інтерактивних кімнат, де розташовані авторські роботи українських дизайнерок-ілюстраторок. Одна з головних цілей проєкту — показати та зруйнувати стереотипи про жінок в політиці, розповідає директорка українського жіночого фонду Олеся Бондар:

«Цією акцією ми відкриваємо цілу кампанію, мета якої — підтримати жінок, які будуть балотуватися на місцевих виборах 2020. З іншого боку, також мотивувати українців та українок підтримувати цих жінок. А також представити, познайомити широку громадськість з тими стереотипами, з тими проявами сексизму, насильства, з якими стикаються жінки, які вирішили йти у політику».

Від входу в лабіринт є можливість піти коротким — чоловічим — шляхом, або спробувати пройтися нелегкою дорогою, яку проходять жінки під час становлення в політиці. Пройти шлях жінки, яка прагне реалізувати себе як політична діячка, допомагає медіаторка акції «Йдеш в політику не одна»:

«Шлях жінок у політику у формі лабіринту через те, що жінкам складніше, ніж чоловікам, які можуть напряму увійти в Верховну Раду. Перша кімната у нас — це стереотип про те, що головне покликання жінки бути берегинею. 

Справа в тому, що ці ролі — це все добре і прекрасно, але жінка має право сама обирати, ким вона хоче бути. Друга кімната про те, як часто представляють політикинь ЗМІ. Їх цікавлять якраз скандали, сукні, інтриги, а не реальні справи, якими займаються жінки у політиці.

І ми якраз хотіли показати ці провокативні цитати. Ось: «Розляглась, дивилася порно». Наступна кімната — це чоловічий клуб. Це про те, що жінки, коли йдуть в політику, стикаються з бар’єром через те, що чоловіки краще знаходять інших чоловіків, щоб домовитися»

Фото: Анна Самборська, Громадське радіо

Медіаторка розповідає, що на початку політичної кар’єри жінкам завжди доводиться боротися зі зневагою та нерозумінням з боку колег-чоловіків:

«Наступна наша кімната — це про низьку стелю в політиці, про те, як складно інколи підніматися кар’єрними сходами для жінок. Але це нас не зупиняє.

Ми можемо пройти ось сюди, всередину, нахиліть голову. А тут ви можете підняти голову і подивитися, з чим стикаються жінки, коли піднімаються в політику.

І це чоловіче взуття. Це початок їхньої кар’єри, але далі краще. Варвара Перехрест у своїй ілюстрації говорить про те, що гендерні квоти якраз дають велику можливість для жінок потрапити у політику і змінювати свою громаду.

Наступний наш стереотип про те, що жінка — це слабка стать. Ви можете пройтися крізь шторки, зрозуміти, як це все відчувається на рівні емоцій. Наступна кімната — це величезна сексистська рука, на якій зображені сексистські цитати про жінок, які йдуть в політику, яка тягнеться під спідницю. Заважає, але не перешкоджає».  

Фото: Анна Самборська, Громадське радіо

Останньою є кімната «підтримки», у ній розташовані ілюстрації, які демонструють нам позитивні сторони кожного бар’єру та стереотипу. Наприклад, жінка може бути не тільки берегинею домашнього затишку, але й очільницею цілого міста: 

«Жінки трудолюбиві та професійні, вони пишуть велику кількість законів. Ця ілюстрація говорить про певний зв’язок країн з великим рівнем щастя.

Ілюстраторка Аня Іваненко показує, що жінці інколи доводиться тягнути крейсер, а інколи вона робить це з великим задоволенням. І, звичайно, остання ілюстрація Ані показує нам те, що політикиня завжди трішки супержінка. Тому що вона, попри всі ці обмеження, рухається далі».

«Головне покликання жінки бути берегинею», «Жінки — слабка стать», чи «Політика — чоловічий клуб». Це — найпоширеніші стереотипи й бар’єри, що висвітлені в лабіринті. Українська кримськотатарська політична та державна діячка Еміне Джапарова каже, що й сама стикалася з мовою ненависті стосовно себе:

«Після призначення мене заступницею міністра інформаційної політики Юрія Стеця в одному з українських ЗМІ вийшла стаття під заголовком: «Блондинка Стеця ждет его распоряжений». Для мене це був шок, бо я вперше зіткнулася з такою мовою ворожнечі щодо себе. Але через деякий час я побачила, що ЗМІ змінили заголовок. Це, напевно, єдиний такий мій досвід».

Фото: Анна Самборська, Громадське радіо

На цьому перфомансі чоловіки також мали змогу відчути на собі все, що переживає політикиня. Український політолог Микола Давидюк також спробував пройтися жіночим шляхом. Він вважає, що жінкам дійсно доводиться в політиці нелегко:

«Шлях жінки в політику в десятки разів складніший, ніж чоловіка. Перше — це стереотипи. Друге — це перепони, які створюють самі ж чоловіки. Причому найдивніше, що ці найбільші і найважчі перепони створюють чоловіки, які, здавалося б, мали допомагати. Дуже часто це колеги, сім’я. Дуже часто це близькі або родичі, друзі, які, замість того, щоб підтримати, через певну заздрість, через ось цю стереотипність, заважають».

За даними дослідження громадської думки, яке провів Національний демократичний інститут, 65% українців прагнуть більшої рівності жінок та чоловіків у політичному житті. Однак українки мають сумніви, чи варто брати участь у виборах.

Є декілька причин: перша — стереотипне уявлення суспільства щодо гендерних ролей, які впливають на сприйняття жінок загалом та в політичному житті; друга — бар’єри, з яким стикаються жінки, займаючись політичною діяльністю. Переважна більшість жінок стикаються з адміністративним тиском, інтернет-булінгом, фізичним та сексуальним насильством та нерівним доступом до ресурсів. PR-менеджерка фонду Олени Пінчук Юлія Янчар зазначає, що жінка в професії абсолютно нічим не відрізняється від чоловіка:

«Справді, в суспільстві досі існують стереотипи, що жінка чогось не може, чи, припустимо, є посади чи професії, в яких повинні бути тільки чоловіки. Насправді це все анахронізм і маразм, бо жінка абсолютно нічим не відрізняється від чоловіка».

Рівень представництва жінок у політиці за часи незалежної України був завжди низьким. Проте зараз діє новий Виборчий кодекс України, який передбачає гендерні квоти. Альона Шкрум, юристка та народна депутатка Верховної ради VIII скликання пояснює, що новий Виборчий кодекс вимагає формування виборчих списків, в яких 30-40% мають складати жінки:

«Я насправді не вірю у квоти. Мені здавалося, що мають обирати найкращих. Але подивившись на реальність ці кілька років, я розумію, що квоти — це тимчасова штука, без якої еволюція буде йти дуже довго. Тобто ми б могли прийти до рівного представництва років, мабуть, за сто. Але для того, щоб розбити цю скелю, про яку ми говоримо, один раз запроваджуються квоти, які потім мають зникнути»

Фото: Анна Самборська, Громадське радіо

Проєкт «Йдеш в політику не одна» реалізували «Український жіночий фонд», «Інститут розвитку регіональної преси», «Жінки — 50% успіху України» та «Кампанія проти сексизму в медіа та політиці «Повага». Інсталяція буде під Верховною Радою до останнього дня реєстрації кандидатів на місцеві вибори. А 24 вересня її перенесуть під стіни будівлі Центральної виборчої комісії. 

Анна Самборська для Громадського радіо

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

Останнi новини