Львівська Італія: як у селищі Брюховичі почали сортувати непотріб

У селищі Брюховичі на Львівщині місцеві активісти запровадили сортування сміття. Ініціатива вже принесла перші прибутки, які волонтери витратили на покращення свого населеного пункту.

«От тут райончик чомусь зовсім не сортує. Я би сказав, що це мода. Бо на другому маршруті є вулиці, де мешканці абсолютно всіх будинків сортують. Навіть якщо людина сумнівається, вона бачать що сусіди це роблять і думає: «А я що? Я не можу бути білою вороною», — каже 37-річний Арсен Олійник, ініціатор сортування непотребу в Брюховичах, і проводить екскурсію рідним селищем. Для нього сортування непотребу — не мода, а стиль життя.

Криза, яка породила ідеї

Дістатися зі Львова до Брюховичів можна за півгодини. Селище розташоване у десяти кілометрах від обласного центру. Така близькість у 2016-му затягнула місцевих у вир львівських проблем. Саме тоді спалахнула пожежа на Грибовицькому сміттєзвалищі. Вивозити непотріб з міста стало ніде. Із Брюховичів — теж, бо селище входить до Шевченківського району Львова.

«Сміття не вивозили місяцями. Під баками вже починали утворюватись калюжі, люди говорили, що хворіють діти. Ми проводили десятки нарад, позачергові сесії. У результаті створили ініціативну групу й вирішили сортувати сміття. Заснували громадську організацію «Green Life». Кошти для старту шукали усією громадою», — пригадує голова селища Володимир Доманський.

За його словами, «Green Life» зареєстрована, як прибуткова громадська організація, тому її не можна фінансувати з бюджету.

«Ми, як селищна рада, мали на меті об’єднати громаду. Звернулися по допомогу до бізнесменів, депутатів, мешканців і разом зібрали кошти», — пояснює селищний голова.

«Для запуску проекту потрібно було 70 тисяч гривень: на мішки, поліграфію і помилки. Якби селищна рада писала гранти чи якісь проекти — це зайняло б час, а нам треба було терміново все запускати. Люди були на межі і це сміття от-от почали б везти у ліс», — каже Арсен Олійник.

дея спрацювала. Завдяки сортуванню переповнені баки спорожніли на 40%.

Італійська технологія

Коли постало питання про те, як краще сортувати, довго думати не довелося. Технологію запозичили в італійців. Арсен Олійник якось відвідував родичів у невеликому італійському селищі і побачив, як це працює там.

«Якщо ти не посортував сміття, то спершу отримуєш попередження, а наступного разу штраф на сотні євро. Буває в деяких регіонах, що, наприклад, сміттєвози не забирають не сортоване сміття. Самостійно його позбутися складно, адже там навіть немає загальних смітників на вулиці. Відповідно береш це сміття назад додому, сортуєш і здаєш вже наступного разу», — каже він.

Такі заходи у Брюховичах не застосовують, запозичили лише технологію. Сортують сміття на папір, пластик і скло. Для кожного виду — одноразовий пакет відповідного кольору: синій, жовтий чи зелений. В Італії відсортовують ще органіку, каже Арсен, у Брюховичах такої потреби немає:

«Перші півроку ми сортували сміття у багаторазових мішках, наприклад, з-під цукру. Після кожного використання мішки мили й знову роздавали мешканцям, — продовжує чоловік. Такий метод виявився неефективним і через півроку перейшли на одноразові пакети».

Іти до людей і спілкуватися

«Ці мішки заповнені ідеально — пластик скручений, аби не займати багато місця, мішок добре зав’язаний, а пакет із склом заповнений лише на 80%, — проїжджаючи повз один із будинків, Арсен зупиняється і виходить на вулицю. Тут живе наша «Еко-сім’я», — із помітною гордістю вказує на двоповерховий будинок.

Щоб залучити більше людей до сортування, організація проводить конкурси. «Еко-сім’я» — один із них. Переможці отримали похвальні листи та еко-торбинки.

Ще раніше активісти визначали зразкову вулицю.

Умови для всіх рівні, адже правила чітко прописані у брошурах, які регулярно роздають мешканцям.

У зелені пакети потрібно складати: скляні пляшки і банки, метал, кришки з-під консервацій, алюмінієві бляшанки. В пакет жовтого кольору — пластикові пляшки, каністри, плівку. У синій — газети, журнали, зошити, картонні коробки. А от не приймають — віконне скло, кераміку, лампочки, одноразовий посуд, пакети з-під майонезів і соусів, пластикові іграшки, паперові стаканчики серветки, тощо. Все це мешканці викидають у сині баки, які згодом забирає компанія «АВЕ Львів».

Арсен каже, завдяки промоції, зараз сміття сортують 65% мешканців селища.

Суботній еко-бус

— Дайте мені ще один пакет;
— Тримайте;
— Заберіть ще цей картон, не вліз у мішок.

Як тільки білий автомобіль із назвою організації заїжджає на одну із вулиць, мешканці тут же активізуються. Хтось вітається із порогу дому, хтось підходить щоб запитати поради чи про щось попросити.

Водій еко-буса забирає заповнені кольорові пакети в автівку й залишає поряд із воротами будинків новенькі порожні мішки. Принагідно відповідає на запитання односельчан. Водія звати Роман. Він студент національного лісотехнічного університету. Бакалавр, який планує стати лісником. І він вже рік щосуботи збирає сміття.

«Мої знайомі і друзі дуже навіть нормально ставляться до такого заняття. Вони розуміють, що це приносить користь Брюховичам, — не відриваючись від роботи каже юнак.

Його робочий день зазвичай починається перед обідом. Поки об’їздить все селище, минає інколи і п’ять годин. Брюховичі поділені на два маршрути. На кожен з них еко-бус приїжджає через тиждень. За такою ж схемою забирають непотріб сміттєвози компанії «АВЕ Львів».

«О, я вас чекала. Цей пакет ще не до кінця заповнений, але заберіть його теж, будь ласка. бо кіт порвав», — побачивши Романа, підходить жінка із мішком консервних бляшанок. Винуватець треться до ноги й ніби вибачається, нявкає.

Його власниця Ольга, сортує сміття з моменту заснування ініціативи.

«Раніше такі речі як папір ми спалювали, а металолом вивозили в пункти прийому металу. Тепер сортування нам дуже спростило життя», — каже жінка.

Гроші зі сміття

За півтора роки громада зібрала близько тисячі метрів кубічних непотребу — це як 15 вагонів потяга, пояснює Арсен Олійник. Після збору сміття потрапляє на склад, де його пересортовують і здають на вторинну переробку. З цього отримують кошти.

Так змогли заробити 8 тисяч гривень. Витратили їх на очищення стовпів і дерев від незаконної реклами. Арсен пригадує: як тільки засновували організацію, одразу ж домовились — весь прибуток витрачатимуть на покращення рідного селища.

Фото: Ірина Саєвич/Громадське радіоТа перші півроку працювали в мінус.

«Дуже багато грошей витрачаємо на логістику. Орендуємо бус, бо власного не маємо. Платимо за пальне, за брошури, мінімально за роботу водія і тих хто пересортовує сміття. На все це у місяць йде до 6500 гривень», — пояснює Арсен.

Еко-країна

Окрім сортування, Арсен із однодумцями продають еко-торбинки й авоськи, а ще одноразові пакети, які розкладаються за 3-5 років. Хочуть, аби із селища повністю зникли поліетиленові пакети.

Чоловік каже, що втілювати екологічні ініціативи на локальному рівні не надто складно, але все ж бракує законодавчого регулювання.
Закон «Про відходи» таки є. Він забороняє з 1 січня 2018 року захоронювати не перероблене сміття.

«Мінприроди останні два роки намагається розробити нову редакцію закону «Про відходи». Бо він старий і не відповідає вимогам директиви Європейського союзу. У багатьох випадках він просто гальмує систему поводження з відходами», — пояснює Ольга Мелень-Забрамна — керівниця юридичного відділу міжнародної благодійної організації «Екологія. Право. Людина».

Вона додає, що оновлений закон передбачатиме збільшення штрафів за порушення норм.

«Зараз вони дуже низькі. Ми порівнювали штрафи у сфері поводження з відходами в Україні і Польщі — різниця майже у 100 разів», — каже Ольга.

Також у листопаді 2017 року уряд затвердив Національну стратегію з управління відходами. Вона передбачає, що до 2030 року частка сміття, яке захоронюють, має становити не більше 30%. Решту треба сортувати і переробляти. Місцеві органи влади мають рік, щоб розробити плани управління відходами для кожної області. Згодом це повинно перейти на рівні міст, селищ і сіл.

«У результаті сортування і роздільного збору сміття мав би за рік-два запрацювати для кожного району, кожної адміністративно-територіальної одиниці», — каже фахівчиня.

Більше не локальний

Поки Мінприроди працює над оновленням закону, активісти із Брюховичів виграли проект від обласної ради і тепер мають запровадити сортування сміття ще й у Рясному — одному із мікрорайонів Львова. А також консультують громади з усієї країни.

«Більшість сумнівається, чи будуть їхні люди сортувати сміття. Ми теж спершу сумнівалися і були здивовані, коли на старті долучилася одразу половина населення. Другий фактор, який відлякує людей — кошти. Коли вони розуміють, що проект працює в нуль, то мотивація падає», — пояснює Арсен Олійник.

Цікавлюся чи у нього теж не виникало бажання все покинути?

«Звісно, це займає багато часу. Особливо коли водій не може, то ти сідаєш в суботу за кермо буса і сам їдеш. Але я бачу результат нашої роботи і це мотивує».

Арсен прогнозує, що популярність еко-ініціатив в майбутньому лише зростатиме.

«Нам стає легше жити, з’являється більше вільного часу, люди починають цікавитися різними процесами. Зрештою, подорожують більше, бачать як змінюється світ і що потрібно йти з ним у ногу».

 

Авторка: Ірина Саєвич для Громадського радіо