Листи до політв’язнів дають їм надію, що життя ще чекає на них — Олександра Романцова

Листи до політв’язнів дають їм надію, що життя ще чекає на них — Олександра Романцова

Про підсумки 2020 року у контексті захисту прав і свобод українців, яких тримають в ув’язненні в Росії або на окупованих територіях, поговорили в рамках програми «Звільніть наших рідних». Гостя ефіру – правозахисниця Олександра Романцова.

Олександра Романцова — правозахисниця, виконавча директорка Центру громадянських свобод, координаторка правозахисної ініціативи Let my people go. Кампанію започаткувала ініціатива Євромайдан-SOS для захисту усіх ув’язнених за політичними мотивами громадян України в Росії та окупованому нею Криму. Кампанія ставить за мету звільнення усіх людей зі списку.

Підтримайте Громадське радіо на Спільнокошті

Ігор Котелянець: Підсумовуючи дуже незвичайний рік, рік, на який ми дуже сподівалися в плані обмінів, які не сталися у контексті політичних в’язнів, що, на твою думку, сталося позитивного? Куди ми просунулися і чого ми досягли?

Олександра Романцова: По-перше, незважаючи на COVID-19, який забивав усі ефірі, нам все ж вдалося саму тему політв’язнів втримати на плаву як в Україні, так і на міжнародній арені. Нам вдалося провести декілька інформаційних акцій і залучити багато, на наш погляд, знакових людей, які говорили про політв’язнів, читали їх листи та історії. Нам вдалося зробити величезну серію інтерв’ю із родичами політв’язнів, які навіть увійдуть у книжку.

Підсумовуючи рік можна сказати, що роботи ще повно, віртуальні формати опановано, акції на площі, де нікого нема, проведено, родичів політв’язнів організовано. Звичайно, хотілося б, щоб це одразу закінчилося масштабним звільненням, але поки що це сталий шлях до того, куди ми йдемо, продовжуємо, що тема живе, що люди переймаються цією темою, і їх стає ще більше.

Ігор Котелянець: Я думаю, що варто відмітити, що багато політв’язнів у в’язницях Росії та окупованих територіях перехворіли на COVID-19 і, на щастя, всі живі. Ми розуміємо, що в нас взагалі немає жодних інструментів, як їм допомогти: у в’язниці просто не пускають, там просто не лікують, саботують будь-які спроби передати якісь ліки.

Олександра Романцова: Так, і ми запустили міжнародну петицію трьома мовами з підтримки політв’язнів у контексті того, що вони не забезпечені від COVID-19, і ми набрали понад 10 тисяч підписів. Ця петиція і далі продовжує збирати підписи. І це реально дієвий інструмент, такі петиції привертають увагу, і в моменти, коли з Російською Федерацією щось обговорюють на міжнародній арені, їм про це говорять: мовляв, хочете, наприклад, провести якісь міжнародні спортивні змагання, тоді починаємо ось з цього питання.

Наталя Каплан: Нині триває Зимовий марафон листів. Що це таке і як у цьому взяти участь?

Олександра Романцова: Цей Зимовий марафон листів ми вже проводимо не перший рік. Ідея у тому, що зазвичай лист — це найпростіший спосіб, як порадувати ув’язнену людину. Із іншого боку, листи потрапляють не так легко, адже є цензура російських тюрем, із окупованим Кримом у нас взагалі немає прямого зв’язку пошти. Тому ми робимо щороку саме у новорічні та різдвяні свята такий марафон листування. Там потрібно багато-багато листів, тому що з великої хвилі якісь крапельки та й потраплять, не дивлячись на ті перепони, які формує ФСИН (Федеральная служба исполнения наказаний – ред.). Отже, якщо ми хочемо, щоб людина отримала хоч часточку уваги, ми збираємо листи, і цими листами боремося з інформаційним вакуумом, у якому перебувають ув’язнені українці в Росії чи на окупованих територіях. Задача — якомога більше листів чи малюнків відправити або на прямі адреси (там ті, хто вже отримав вироки або перебуває досить довго у СІЗО), або на адресу ГО «Росузник».

Щоб відправити листи на окуповані території, ми користуємося різними шляхами. Або передаємо їх через родичів, які передають посилочки, або через адвокатів чи наших активістів, ім’я яких ми приховуємо, для того, щоб вони могли передати безпосередньо там на місці. Чому це важливо? Тому що для політв’язнів кожне слово в листі – це нова інформація, нова емоція. Вони їх зберігають і потім забирають їх з собою, коли виходять.

  • Для політв’язнів кожне слово в листі – це нова інформація, нова емоція. Вони їх зберігають і потім забирають їх з собою, коли виходять

Тих, в кого немає прямої адреси, ми просимо писати нам: Київ, вулиця Басейна, 9Г, офіс 25, 01024. Ці листи ми передаємо. Вони мають бути виключно російською мовою без політичного контексту.

Крім того, у нас на сайті Let my people go є повна таблиця адрес. Там можна прочитати короткі історії кожного політв’язня.

Про що писати? Про що завгодно. У політв’язнів суцільний політичний вакуум. Ви можете писати про новий тролейбус, який запустили у вашому місті, можете переказати якусь цікаву статтю, розповісти про якісь міжнародні події, про новини у спорті, дати поради, яким чином зберігати здоров’я, якщо ти перебуваєш у замкненому приміщенні. І так далі. Дуже крута тема — вірші, уривки ваших улюблених літературних творів. Все це цікаве, адже там голі стіни, у яких немає нічого приємного, і тільки такі штуки дають відчуття, що є життя, і це життя чекає на них. Пишіть, будь ласка.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково показує офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.

Листи до політв’язнів дають їм надію, що життя ще чекає на них — Олександра Романцова
0:00
/
0:00

Останнi новини