Люструвати треба за конкретні дії та рішення, — Микола Томенко

Політик вважає, що люстрацію треба проводити за конкретні дії та рішення, а не за  формальну приналежність до тієї чи іншої посади. Про це він заявив, виступаючи в ефірі Громадського радіо.

«Немає у правоохоронних органів якоїсь системи до того, що відбулось за останні 4 роки. Якщо немає системи, то тоді і ця люстрація вона однобока: що хтось попав під гарячу руку, той попав. А хто не попав — той не попав», — заявив Томенко. 

Ілона Довгань: Чи допоможе закон про люстрацію суддів, щоб не було такого свавілля і тепер наведуть порядок у суддівській системі?  

Микола Томенко: Мені здається, важливим було стратегічно визначити, що ми розуміємо під люстрацією, як ми рухаємось у цьому напрямку. Тому що є кілька концепцій – кого люструвати, у який спосіб і на яких підставах, і, як на мене, ми все таки,  коли сьогодні хотіли включити законопроект і нам не вистачало голосів, про загальну  люстрацію системи влади, був законопроект «Свободою» підготовлений, і цей законопроект, який довго готується у Верховній Раді стосовно суддівської системи, я притримуюсь тієї точки зору, що треба люструвати або давати оцінку за конкретні дії, рішення, а не за, скажімо, за формальну приналежність до тієї чи іншої посади.

Коли мене запитували, я так тлумачив історію з комуністичним режимом, так тлумачу історію з режимом Януковича. Тому що є велика кількість чиновників, які прагнули робити свою справу, як вона відповідає чинному законодавству, тому якщо ми візьмемо до якоїсь конкретної посади всіх зачистимо, я думаю, це може створити проблему.

Ми мусимо виходити з того, що ви, як міністр, голова департаменту, чи суддя, ухвалювали завідомо злочинні, незаконні або ті рішення, які підтверджені як корупційні, тоді ви підпадаєте під цю категорію. Але  якщо ви займали посади, і у вас немає жодного доказу, що на цій посаді ви діяли незаконно і корупційно, мені здається, що такий підхід був би хибний.

По-перше, ми не маємо такої кількості людей підготовлених, які автоматично могли би замінити цих людей, ми створимо проблему для цього. Скажу про речі, які ви не знаєте. Так, жарт є сьогодні в парламенті кулуарний – це кандидатура на посаду голови Антимонопольного комітету. Ми цілий день намагалися з’ясувати, як можна на 18 тисяч річної заробітної плати купити «Порше», «Бентлі» і інші посади, в кінці кінців, нам принесли від цієї кандидатки на посаду голови Антимонопольного комітету довідку, що, виявляється, що вона заробила 8 мільйонів, але трішки раніше.

Тому я не критикую, може, вона дійсно чесна, професійна людина, і її рекомендують на цю посаду голови Антимонопольного комітету, але сьогодні не голосували, оскільки не було голосів. Але – це приклад для мене того, що, якщо ми візьмемо за базу посади середньої ланки і зараз проілюструємо 30 чи 50 тисяч людей, це може створити проблему, що ми ці 30 чи 50 тисяч людей не проведемо через конкурси, і поставимо вже на нові посади. Тому треба без фанатизму: по факту конкретних дій.

Тому був не включений до порядку денного загальний люстраційний закон, бо ми йдемо таким українським шляхом: ми не визначили стратегію,  концепцію і маємо фрагментами щось вирішувати. Очевидно, мусила бути загальна стратегія цього люстраційного процесу, а потім далі би ми рухались вже сегментно: судді, чиновники, там міліція, якісь інші речі.

Ілона Довгань:  А цей закон, він здійснить справжню, а не формальну люстрацію суддівського корпусу?

Микола Томенко: Напевне, ні, тому що ситуація упирається в те, щоб ми адекватно оцінили  бодай цей 4-річний термін. Що відбувалося  в країні за останніх 4 роки?  Є якісь емоційні моменти, коли одного згадали, а решту забули.

Я їжджу по Україні зараз, і мені задають правильні запитання: а чого ви не говорите про тотальну корупцію, яка мала місце, чому ви взяли кілька міністерств, от ви взяли міністра екології і ще когось там, а що – не крали гроші в міністерстві освіти, наприклад, товариші Сулима і Табачник, якщо всі ректори «вішаються» або «вішались» 4 роки при згадці цих прізвищ? Ніхто ж не показав приклади корупційних дій.

І проблема нової влади у тому, що тут суб’єктивний підхід:  «а давайте ми до кінця проаналізуємо таке-то міністерство». А мусить бути системно проаналізовано  всі напрямки і корупційних потоків, і діяльності міністерств для того, щоб зрозуміти.

Я вам наведу такий приклад. Є губернатор Хмельницької області Ядуха, який прославився тим, що сказав, що влада – від Бога і Янукович – від Бога, який зі своєю сім’єю приватизував усі ставки. Але я не чую, щоб були якість кримінальні справи порушені. Це означає, що немає у правоохоронних органів якоїсь системи до того, що відбулось за останні 4 роки. Якщо немає системи, то тоді і ця люстрація вона однобока: що хтось попав під гарячу руку, той попав. А хто не попав – той не попав.

Ілона Довгань:  Ми говорили про люстрацію. І є думка про те, що люстровані мають бути усі, хто був в уряді Януковича, не допускатися до посад. І серед них є нинішні кандидати в президенти. Тепер виходить, що вони не мають подаватися на цю посаду і не мають балотуватися?

Микола Томенко: Я маю критичну позицію до цього. Це один з підходів, він не внесений до порядку денного. «Свобода» його пропонувала. Я не думаю, що це продуктивний шлях.

Візьміть багато людей: Арсеній Яценюк працював уряді Януковича, ще коли той був за часів Ющенка, Анатолій Гриценко – працював в уряді Януковича, Петро Порошенко працював в уряді Януковича, і Юрій Луценко працював в уряді Януковича. Ну і багато інших.

Цей формальний принцип не є ефективним, тому що можна було працювати в уряді Януковича і застерігати європейський вибір України. Умовно кажучи.  В мене не вистачило б сили волі працювати з Януковичем – я би не пішов. Але в когось ця сил волі була, і вони вважали, що вони мусять застерігати європейський вибір тут.

 Інша справа, якщо міністр Яценюк, Порошенко, Гриценко чи Луценко там ухвалювали рішення, що суперечили національним інтересам або призвели до якихось там супер-корупційних речей, я би, наприклад, голосував за люстраційний принцип. Тобто, присутність на посаді не є достатнім фактором для люстраційної процедури.

Ілона Довгань: Щодо нападу на автобус внутрішніх військ.  Що робити, щоб таких речей не було?

Микола Томенко: Два механізми є. Міністр внутрішніх справ є, голова Служби Безпеки, Генеральний прокурор. Ми вже довго терпіли, чекали, чи вони здатні забезпечити порядок в країні, або пишуть заяву і завершують свою кар’єру. Місяць уже пройшов. Уже  треба або працювати, або не працювати.

І міняйте тих людей, які не здатні у Харкові, у Луганську чи Донецьку це вирішувати. Що немає розуміння, що голова Луганської обласної адміністрації не на місці в області? Мені здається, що розуміння у всіх є. Що Одеський голова  обласної адміністрації не на місці? Це теж мені здається очевидно.

І друга пропозиція, може, не така популярна. Я от по Києву їжджу, я бачу багато своїх друзів, колег, багато з них я не бачив 3 місяці на Майдані, вони зараз підтяглися. Я бачу багатьох зараз, вони штурмують якісь офіси, щоби заробити якусь копійку, щоб прожити на Майдані. У мене пропозиція до всіх побратимів старих і нових «Правого сектору», до сотень, які на Майдані: друзі, розділіться на 3 частини.

Тут все нормально у нас в Києві, ми тут ситуацію застерігаємо. Частина сотень повинна бути в Харкові, частина в Донецьку, частина в Луганську. От там справжній героїзм. От в Києві їздити на машинах з прапорами  перекривати дорогу депутатів – великого розуму не треба. А от в Харкові, Донецьку, Луганську – там героїзм. І мені здається, що там от сотень українських бракує.