«Мамо, сьогодні найщасливіший день у моєму житті»: як БФ «Запорука» допомагає семирічній Ані у боротьбі з раком

«Мамо, сьогодні найщасливіший день у моєму житті»: як БФ «Запорука» допомагає семирічній Ані у боротьбі з раком

Аня з Донецької області майже пів року живе з мамою і татом на «Дачі». Це єдиний в Україні центр, де діти, що одужують від раку, можуть бути разом із родиною під час і після виснажливого лікування. У спецпроєкті «Допомога що треба» в рамках програми Rozetka* з підтримки благодійних фондів розповідаємо, як фонди з усієї України допомагають своїм підопічним.

10 березня Ані поставили діагноз, а 15-го — ми святкували її день народження

Гості вдягли святкові ковпаки та носики, бажали їй міцного здоров’я. Ніхто не знав про хворобу. Подруга підстригла Ані чубчик, бо в неї сильно відросло волосся. «Скоро його взагалі не буде», — подумала я, вийшла на кухню і заплакала.

Ми з родиною пройшли через війну. Думали, нічого страшнішого бути не може

Але далі були слова лікаря у київському Інституті раку: «У вас тератобластома. Готуйтеся до операції і хіміотерапії». Далі я дивилася Анічці в спину, коли вона одна — зовсім маленька — йшла коридором в операційну. Далі були найдовші в моєму житті дві з половиною години очікування, а потім — ранок після доби в реанімації і мій шепіт: «Все буде добре, доню». І відповідь: «Я знаю, мам».

Я не могла сказати Ані, що вона хвора

Після операції на неї чекали чотири курси хімії. Та я сказала Ані, що вона одужує, а погано себе почуває, тому що має завершити тяжкий курс лікування. Аня розуміє, що в неї була пухлина. Та слово «хвороба» ми не вживаємо.

Іноді я виходила на балкон і дивилася вниз. 

Весь цей час ми наймали у Києві житло. Наш тато працював, тому приїздив лише під час хімії. Я майже постійно була сам на сам зі своїми думками і впала у відчай.

Коли ми з родиною вперше потрапили на «Дачу», подумали, що помилилися адресою

Ми уявляли «Дачу», проект благодійного фонду «Запорука», як іще одне лікарняне відділення, а побачили великий затишний будинок, де живуть люди, які розуміють тебе з пів слова. Коли мені потрібна підтримка, хтось обов’язково підійде, щоб поговорити чи обійняти. А коли хочеться побути наодинці, мені дають спокій.

Ніколи не забуду наш перший вечір на «Дачі»

Ми зібралися усією родиною на кухні, готували разом вечерю, їли за одним столом, сміялися і розповідали історії. Зовсім як удома. Після вечері ми пішли до своєї кімнати і заснули з Анею в одному ліжку, обійнявшись. У відділені це було неможливо. Вперше за багато місяців я відчула себе щасливою.

Аня

На «Дачі» діти і дорослі забувають про хворобу

Для «дачників» постійно влаштовують маленькі свята: то привозять клоунів, то роблять день бульбашок, то вчать ліпити з глини. Завдяки позитивним емоціям у дітей покращуються аналізи. Якось ми поїхали в ресторан на Хрещатику: дітям принесли чотири величезні піци від шеф-кухаря. «Мам, це найщасливіший день у моєму житті!» — поділилася зі мною Аня наприкінці того дня. А нас із мамами одного разу відвезли в салон краси: робили макіяж, зачіски, поки з дітьми бавилися волонтери. На «Дачі» я нарешті перестала плакати.

У дітей на «Дачі» майже не буває респіраторних захворювань

У будинку є правило — дотримуватися ідеальної чистоти. Кожного дня одна родина чергує по дому і повністю в ньому прибирає. Завдяки чистоті діти майже не хворіють, попри ослаблений хімією імунітет.

Найскладніше в лікуванні — переносити хімію

Це постійна нудота, біль у тілі, судоми — Аня ледве витримала останній курс. А потім прийшов лікар і сказав, що потрібно пройти ще два. Я розгублено подивилась на Аню. Вона запитала: «А ми поїдемо сьогодні на «Дачу»?» Я відповіла, що так. На що вона радісно випалила: «Ура! Головне, що сьогодні ми їдемо на “Дачу”. Що буде далі — неважливо».

Наше життя не відрізняється від життя решти людей

Ми готуємо, прибираємо, ходимо у супермаркет, гуляємо. Хоча сьогодні особливий день: до нас нарешті приїздить тато. Він везе Ані багато подарунків, і ми дуже на нього чекаємо. Зараз приготуємо обід: запечену картоплю, гречку, овочевий салат і легкий бісквітний тортик. А вечір зустрінемо на веранді: будемо пити чай, спостерігати, як сідає сонце, і мріяти про майбутнє. Аня мріє скоріше одужати і поїхати на море.

 *Завдяки платформі Rozetka для благодійних фондів БФ «Запорука» заощаджує кошти на придбанні товарів для нагальних потреб. Більше про платформу «Допомога що треба» можна дізнатися за посиланням.

Авторка — Олександра Косенко

 

Останнi новини