Володимир Зеленський, president.gov.ua
Олександр Антонюк: По формі – класно. Дійсно незвичний формат. Здивував не тільки нас Володимир Олександрович, а здивував весь світ. Навіть те, що він встановив певний рекорд – вже світу буде про що говорити. Перший блок був до певного періоду так собі, нагадував формат теплої ванни. Розкриватись він вже почав на блоці, де зайшов Роман Скрипін, почалася загострена дискусія, зубасті запитання, пішла емоція.
Роман наголошував на тому, чому не називається війна війною, по Приватбанку було запитання (не від нього), Володимир Зеленський обіграв його і списав усе на суди і, в принципі, дав роз’яснення, про що говорилося з Ігорем Коломойським.
Для мене ключовими стати такі епізоди. Почнемо з особливого статусу (ОРДЛО – прим. ред). По емоціях, по рефлексії на ходу я зрозумів одне: Володимир Зеленський розуміє всі наслідки, він обережний у висловах, прекрасно усвідомлює всі червоні лінії. Він би хотів сказати, щось більше, але багато речей його стримує. Він про це почав говорити, коли йому почали пропонувати опублікувати стенограму розмови з Путіним. І була достатньо доросла і розширена відповідь, чому таких речей не буде.
Анастасія Багаліка: Я не зовсім розумію, чому зараз в Адміністрації Президента і сам Президент, і його команда, не зовсім розуміють природу права людей, які воювали ці 5 років, говорити і робити те, що вони говорять і роблять. І не давати їм права на обурення.
Олександр Антонюк: Я думаю, що вони розуміють. Я розумію, в якому стані зараз Президент України. Він достатньо обережний в своїх оцінках. Він намагається все-таки, щоб відбулася зустріч в Нормандському форматі, якщо він почне займати певну таку позицію, він усвідомлює, що ця зустріч може бути зірвана. Я абсолютно підтримую рухи добровольчі, які зараз акцентують увагу на тому, що люди, які будуть проживати в сірій зоні, можуть бути незахищені. Звідси висновок. Я абсолютно толерую і думаю, що офіційній владі треба використати ці рухи, які хочуть допомогти. Там нічого не заважає навіть в стані такого переговорного процесу організувати патруль. Крім постійного патрулювання, навіть на базі добровольчих рухів, я би рекомендував би ще (це те, чого я не почув)… Там де стояли наші сили, мають бути стаціонарні пости, де буде знаходитись місія ОБСЄ 24/7, і бажано, щоб ще був “Червоний Хрест”. Якщо десь там щось прилетить, ОБСЄ не буде мати підстав цього не побачити і не зафіксувати. Це розрядило би обстановку, зменшило би неправильне читання, маніпулювання різними політичними середовищами.
Анастасія Багаліка: Я для себе ще відзначила питання “Наших Грошей” про голову Офісу Президента Андрія Богдана. Відповідь була такою, що Володимир Зеленський звільнить його, якщо журналісти доведуть, що він порушить закон. Журналісти цього досі не довели, виходить?
Олександр Антонюк: Я бачив це питання. Це не тільки по Богдану. Зеленському було незручно, а інколи навіть соромно, але до честі його, він стояв за свою команду. Ви маєте на увазі закон про люстрацію, так?. Ну ви ж бачите, вони обіграли і змінили статус Адміністрації Президента на Офіс, відповідно, це дійсно не потрапляє (під дію закону – прим. ред.)… Богдан не є в нас в держслужбі.
Анастасія Багаліка: Але ж потрапляло, поки Офіс був Адміністрацією.
Олександр Антонюк: Треба дивитись, чи він був призначений, чи ні. Можливо. Знайти варіанти, як обійти той чи інший закон – вони інструмент знайшли. Питання морально-етичних аспектів. Вояжі Богдана дійсно б’ють по його репутації. Зеленський визнає це. Я розумію його проблему. Він має мале коло людей, на які може спертися. Я так розумію, Богдану він довіряє як фахівцю.
Ігор Валерійович точно є присутній в прийнятті рішень, якщо вже не на самого Зеленського, то у фракції його група впливу є достатньо потужною. Це правда. Зв’язки Ігоря Валерійовича і Зеленського також були не вчора сформовані. Вони підкріплені і бізнес-інтересами, і формуванням бізнесу.
По формі було круто, неочікувано. Відсутність пафосу. Оцей формат, я думаю, за ним з зацікавленістю дивилися не один крутий політтехнолог в цьому світі.
Повну розмову слухайте в аудіофайлі.