Мій дідусь був у полоні в Австрії. Коли повернувся з полону, його депортували — кримський татарин із Сєвєродонецька

Мій дідусь був у полоні в Австрії. Коли повернувся з полону, його депортували — кримський татарин із Сєвєродонецька

У Сєвєродонецьку Луганської області провели молитву, присвячену роковинам депортації кримських татар. В ісламському культурному центрі «Бісмілля» зібралися десять вірян і разом з імамом згадали події 1944 року.

Фото: Анастасія Волкова

«Ми проводимо молитву на знак підтримки та солідарності з нашими братами — кримськими татарами, які в 1944 році були жорстоко репресовані з рідної землі і депортовані в Середню Азію», — розповідає голова ісламського культурного центру “Бісмілля” Тємур Берідзе.

Тємур Берідзе/Фото: Анастасія Волкова

Вісімнадцяте травня 1944 року — день початку депортації, коли жінок, дітей та інвалідів зігнали до товарних поїздів та відправили за кілька тисяч кілометрів від рідної домівки, тоді загинуло багато людей, каже Тємур Берідзе:

«Багато загинули. Діти, в основному люди похилого віку. Пишуть історики, що близько 18 тисяч людей загинуло у перші роки їхньої депортації. Це найстрашніше, що може статися у житті людини. Тільки війна знищувала більшу кількість людей. Ні землетруси, ні які інші наслідки, такої кількості людей не знищує, як це зробила Радянська влада. Сьогодні така ж політика триває. Півострів знову окупований Російською імперією. Знову ж цей народ став жертвою».

Фото: Анастасія Волкова

Серед тих, хто молиться — Айдар Мамутов. Він — кримський татарин, народився в Узбекистані, наразі йому тридцять три роки. Нам розповідає історію своїх дідусів.

Айдар Мамутов/Фото: Анастасія Волкова

«Один мій дідусь був у полоні в Австрії. Коли він повернувся з полону, його депортували. Другий дідусь у мене був партизаном. Він отримав поранення у травні і під час депортації він лежав у госпіталі. Коли повернувся з госпіталю, дізнався про цю трагічну ситуацію. Йому запропонували такий варіант як поміняти прізвище, щоб залишитися в Криму. Він погодився. Прізвище у нього було Аметхан. Поміняв він на нейтральне прізвище Ізмаїлов. Два роки він залишався в Криму. Після цього не витримав, зізнався в тому, що він кримський татарин. Його теж депортували до Середньої Азії».

Фото: Анастасія Волкова

Батьки Айдара також народилися в Узбекистані. До рідного Криму сім’я повернулася у 1995 році. Тоді хлопчику було вісім років.

«Мій дідусь, який був у полоні в Австрії, якщо я не помиляюся, у 16 років його депортували і ось він, коли йому було вже за 70, повернувся до рідного села. Його дому вже не було. Коли ми повернулися у Крим, то жили у двох кімнатах. Вісім чоловік: це бабуся, дідусь, троє дітей, серед яких був і я, батьки та тітка. Через десять років, ми побудували будинок».

До Сєвєродонецька Айдар переїхав ще задовго до війни, бо зустрів тут дівчину, на якій захотів одружитися. Наразі сім’я виховує двох маленьких синів. У Криму залишилися родичі Айдара. З ними він часто спілкується. Каже, там знову влаштовують полювання на кримських татар:

«Є люди, які пропадають. Про це можна знайти багато інформації. Переслідують за релігійні переконання дуже сильно».

Фото: Анастасія Волкова

Це — третій рік поспіль, коли в ісламському культурному центрі “Бісмілля” проводять молитву після п’ятничного намазу, присвячену роковинам депортації кримських татар.

Анастасія Волкова, Луганщина, Громадське радіо

 

Останнi новини