Мода як боротьба за ідентичність: на Кіровоградщині почали шити репліки старовинного одягу

Репліки старовинного одягу почали шити на Кіровоградщині. До дрібних деталей відтворюють вбрання, яке сто років тому носили жителі регіону. Оригінали під час експедицій селами відшукує команда етнопроєкту «Баба Єлька». Серед майже тисячі старожитностей, в етнолабораторії і предмети одягу. Традиційні спідниці, керсетки та юпки і сьогодні виглядають актуально та вишукано.

---

У СРСР умисне спрощували українське національне вбрання. Адже наша самобутність загрожувала ідеології так званих братніх народів. Натомість штучно насаджувалися такі атрибути одягу як червоні шаровари, пластикові віночки, валянки, тілогрійки, шубки-плюшки, — розповідає завідувачка етнолабораторією «Баба Єлька» Світлана Листюк. Вона показує фото з села Івангород Олександрівської громади, зроблене у 1927 році. Наголошує — до приходу радянської влади в Україну, наші предки були багатими, а їхній одяг — вишуканим та красивим.

«Це звичайні сільські пересічні дівчатка, яких є гарні кофти «козачки», в яких є фартухи вишиті, вовняні пояси а вовна завозилася, — це був предмет розкоші, можна сказати, в них знизу видніються вишиті і зроблені з лиштвою і вирізуванням, довгі додільні сорочки і обов’язково чорні, натерті салом, шкіряні чоботи», — говорить Світлана Листюк.

Аби показати, яким був реальний, а не нав’язаний радянською літературою образ українців, активісти почали збирати старовинне вбрання. Нині в етнолабораторії більше сотні предметів одягу. Деякі речі навіть не виставляють, адже денне світло їх псує. Цей одяг тримають у скринях і дістають час від часу, аби показати відвідувачам, додає Світлана Листюк. Аби дати цим речам нове життя, активісти задумали створити колекцію реплік.

«Найбільше у нас спідниць і керсеток. Зізнаюся, деякі ми купуємо в колекціонерів, в інших регіонах, за власні кошти. Тому що одягу як такого збереглося небагато. Ніхто ж старі речі в себе не зберігає. Але ми зібрали такий масив, який зараз дозволяє нам відшити колекцію реплік», — додає Світлана Листюк.

Перші репліки на традиційний одяг учасники команди замовили для себе. Вже відшили спідниці, керсетки, юпки — верхній жіночий одяг, а також нагрудники із спідницями. Перед тим, як взятися за пошиття таких речей, кравчиня Аліка вивчає кожен стібок на оригіналі. Каже, речі, що носили на Кіровоградщині 100 років тому, мають більш хитромудрий крій, ніж сучасні.

«Сучасна одежа простіша, більш графічна. А от автентичні речі більш цікаві, більш «кучеряві» в роботі. Але я від цього дуже щаслива. Я шию ці речі, і в мене дуже піднесений настрій. Це свято», — розповідає Аліка.

Проєкт «Баба Єлька. Мода» — не про бізнес, адже замовники платять лише за тканину і роботу кравчині. Це боротьба за українську ідентичність. А це — наша зброя, що доступна кожному, коментує голова громадської організації «Баба Єлька» Інна Тільнова:

«Ми боремося і на культурному фронті. Мода — це боротьба за нашу ідентичність. Це одна з таких наших рис, які в радянські часи намагалися знищити. Це одна з наших характерних ознак — керсетки, юпки, спідниці, коралі, оці всі прикраси і ідея нашого проєкту «Баба Єлька. Мода» полягає в тому, щоб реанімувати або апгрейдити старовинні речі і зробити нас актуальними сьогодні. Саме у цей час, коли нас намагаються знищити. Щоб показати, що ми особливі, що українці мають дуже багато своїх рис, які відмінні, які нас відрізняють і, можливо, таким чином можуть нас порятувати».

У майбутньому команда етнопроєкту хоче відшити традиційний весільний стрій та теплі речі. А найбільше активісти мріють організувати танці перемоги у самобутньому українському вбранні.

Лілія Кочерга, Кропивницький, Громадське радіо

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS