Ми боремося за те, щоб провести перевибори у 50-му окрузі — кандидат від «Європейської солідарності»
Кандидат від «Європейської солідарності» у 50-му окрузі Сергій Кошуков та його довірена особа Борис Овчаров розповіли про ситуацію на 50-му окрузі
Хто таки Сергій Кошуков та чому він бореться за перевибори?
— Після школи я вступив до військового училища, потім Союз розпався, мене перевели до академії. З 4-го курсу я пішов з Харківської військової академії. В Харкові я працював, там у мене родина.
Сам я родом з Донецької області, місто Білицьке. Це Добропільський район. 26 квітня я все кинув, приїхав додому. На той момент ще був живий батько, він має інвалідність. У брата маленька донька. Ми хвилювалися, бо події розгорталися таким чином, що щодня щось змінювалося. Я приїхав у Добропілля і для себе вирішив, що буду тут, поки все не закінчиться.
Я намагався піти у Збройні сили, нас не брали. Поки не довіряли, не брали з Донецької і Луганської областей. У січні під час 4-ї хвилі мобілізації нас почали брати, я служив спочатку в 95-й бригаді, а потім мав честь служити в розкішному підрозділі — 81-а бригада, розвідрота. Потім два роки я був в армії, прийшов з війни, очолив Добропільську Спілку ветеранів АТО. Почав працювати, там невелике підприємство, де ми торгуємо запчастинами для сільгосптехніки та хімією.
— Чому ви вирішили йти на вибори і чому від «Європейської солідарності»?
— Мене висунула ветеранська спільнота. Я пройшов праймеріз. Щодо «Європейської солідарності», то мене за це критикують, але це моя особиста позиція. Я з січня 2015 року був в армії. Порошенко був президентом, він приїжджав до нас кілька разів. Коли я тільки йшов в армію, знайомий питав мене, чи взяв я з собою 7,5 тисяч гривень. Я запитав навіщо, а він сказав, що треба купляти амуніцію, я здивувався. Слава Богу, я нічого не купував. В армії з 30 січня 2015 року у нас ніяких проблем не було, ми ніколи не голодували, у нас було паливо. Я реально вдячний Порошенку і його команді за армію.
— Один з кандидатів, Андрій Аксьонов, якому закидали підтримку сепаратизму.
— Аксьонов у нас мер, ми 4 роки ходимо на сесію, у нас з ним постійно якісь «терки». Мене питають, чому я тут, чи хочу я, щоб пройшов Аксьонов. Ні, я не хочу, щоб пройшов Аксьонов, я хотів пройти сам, але в цій ситуація я проти того, щоб крали голоси.
Ми зараз боремося за перевибори в 50-му окрузі. Там може виграти Романцова від «Слуги народу».
Версія Бориса Овчарова про події у день виборів
— Я виборами займаюся вже давно, десь з 2004 року в Донецьку. Але того, що коїлося на цих виборах, я не бачив. Я народився в Донецьку, до війни жив там. Коли прийшла біда в Україну, я пройшов Майдан у Києві і Донецьку. З травня 2014 року я пішов в батальйон «Азов», потім в батальйон «ОУН». Мені дуже сподобалися президентські вибори. Хто б там не переміг, на мій погляд, це були найчесніші вибори за останні 29 років в цій країні.
Пан Требушкін дав команду адмінресурсу, тобто тим, хто постійно сидить в комісіях, не брати участь у виборчому процесі. За 2 — 3 тижні до другого туру немає комісії. Ми з АТОвцями включилися, до нас звернулося керівництво області. Майже за тиждень ми сформували майже 30 — 40 виборчих дільниць. На другому турі я був головою ДВК в Добропіллі. 5 років країна йшла вперед, нехай повільно. Я взагалі не є прихильником Порошенка, я прихильник націоналістів. Але я здогадувався, що ці парламентські вибори будуть таким брудом, стара система намагається максимально вгризтися. Ми зараз протистоїмо не пану Требушкіну, ми протистоїмо Євгену Борисовичу Гєллєру. Це «касир» «Партії регіонів».
У 2014 році пан Гєллєр балотувався по 50-му округу. Юрист, місцевий хлопець, мені розповідає: лягаю спати, на першому місці Байсаров, це директор шахти, а Гєллєр на третьому місці, відрив 7,5 тисяч, зранку відкриваю очі, а виграв Гєллєр, бо порахували місто Мирноград. Гєллєр не пройшов, але йому потрібна постійно керована ним людина.
В день голосування почалося все з білого дня. З 12 години дня почалися вкиди. Наприкінці дня затримали чоловіка голови комісії, який вкидував бюлетені.
Всю розмову слухайте у доданому звуковому файлі.
Свою версію подій Руслан Требушкін виклав у відео на Фейсбуці.