«Ми є поруч»: черкащанка заснувала громадську організацію, аби допомогти мамам дітей з інвалідністю
«Ми є поруч»: черкащанка заснувала громадську організацію, аби допомогти мамам дітей з інвалідністю
0:00
/
0:00

«Ми є поруч»: черкащанка заснувала громадську організацію, аби допомогти мамам дітей з інвалідністю

У Черкасах пересічна містянка заснувала громадську організацію, аби допомогти мамам дітей з інвалідністю. Тетяна Волочай три роки займалася творчою реабілітацією таких дітей — так усвідомила, що і їхні мами потребують підтримки. Тож Тетяна створила ГО «Ми є поруч», там визначатимуть основні проблеми таких родин, шукатимуть шляхи вирішення. До того ж, каже ініціаторка, і самим жінкам це допоможе згуртуватися та підтримувати одне одну. 

«Ми настільки звикаємо до всього пристосовуватися зі своїми дітьми, що ми стараємося бути непомітними, не приносити комусь проблем», — так коротко описує своє життя з дорослою донькою з інвалідністю черкащанка Олена Георгієва.

Вона та ще кілька таких же мам майже щотижня збираються у кімнатці комітету самоорганізації населення мікрорайону Богданівський — діляться новинами, порадами. Тут же їхні діти періодично роблять аплікації, малюють. Тетяна Волочай розвивала дрібну моторику у дітей, виготовляла з ними прикраси та дерева з бісеру. Під час занять спілкувалася з мамами. Зрозуміла, що їм також потрібні підтримка, мотивувальні заходи та уміння сприймати звичні речі по-іншому.

«І психологічна допомога потрібна, і щоб та мама кудись пішла, вирвалася із оцього усього. Той самий масаж, якісь елементарні послуги. Адже це дуже складно. 70% мам — одиночки. Виховувати таких дітей дуже складно. Зазвичай усі зараз говорять про потреби дітей, але потрібен якийсь осередок для жінок», — говорить Тетяна Волочай.

Мамам повнолітніх синів та доньок з хронічними психічними хворобами потрібен юридичний супровід, щоб оформляти та поновлювати опікунство над власною дитиною. Траплялося, що уповноважені на таку безоплатну послугу організації відмовляли, тоді усі витрати лягали на родину. Жінки розповідають, що навіть на елементарні послуги — ремонт чи пошив одягу, стрижку — їм доводиться витрачати значну частину і без того обмеженого сімейного бюджету. Говорить мама доньки з інвалідністю Наталія Байда.

«Шнурки вона зав’язує пів години, але навчилася. А от гудзика застібнути — тут у нас проблема. І от у школу ходили ми, то усі 12 років я їй шию шкільні штани під замовлення на гумці. Бо навіть елементарно у туалет дитина без сторонньої допомоги не може. І от я купую весь час тканину, іду до майстерні, мені шиють на Настю».

Цю та частково інші проблеми можна вирішити вже найближчим часом, каже голова комітету самоорганізації Оксана Мелікова.

«Психологічна реабілітація, можливо. У нас це на кшталт жіночого клубу. Прості навички шиття — це я можу зробити. Арттерапія — робимо поступово. Є людина, яка цим займається з дітьми та дорослими».

Утім, залишаються питання, які потрібно вирішувати комплексно, пояснює Ніна Вишневська. У її сина ментальні порушення розвитку. Коли навчався за індивідуальним планом у школі, мав своє коло спілкування. Нині йому 25 років. Він здебільшого вдома, ізольований від суспільства. Місць, де він міг би щодня зустрічатися зі знайомими, друзями, спілкуватися, у Черкасах нема. На думку мами, хлопцеві не завадила б і робота за його здібностями. Таких вакансій у місті теж не знайшли.

«Щось збирати, щось пов’язане з моторикою. Це реально. Цілий день він сидить вдома. І таких багато. Хіба з собачкою ми вийдемо погуляти. Батько на базар чи в магазин поїде, то його візьме. Пенсія по інвалідності, мені соромно казати, 1700 гривень. Друга група інвалідності, працювати не може. Це жах. На що її вистачить?», — говорить Вишневська.

Під час спілкування з такими родинами Тетяна Волочай і вирішила: треба якось гуртуватися. Спочатку створила громадську організацію «Ми є поруч», а нині міркує над створенням єдиного центру, який би задовольняв потреби мам та їхніх дітей з інвалідністю.

«Єдиної локації у місті, куди ці діти можуть прийти, отримати не медичну реабілітацію, а соціальну, творчу, поспілкуватися. У місті їм немає де збиратися. Ідея — створити центр, доступний для всіх, щоб там не було ніяких обмежень по віку, по формах інвалідності, щоб він був відкритий і для мам, і для дітей», — говорить Тетяна Волочай.

Щоб реалізувати свій план, очільниця організації розраховує на допомогу громадськості й місцевих чиновників. Сприяння уже пообіцяла представниця черкаської Комісії щодо фінансування громадських організацій коштом міського бюджету Оксана Мелікова та заступниця мера Марина Гаркава. До співпраці Тетяна залучила і місцеві громадські організації, які займаються проблемами дітей з інвалідністю, до яких входять їхні мами.

У перспективі – розвиток соціального підприємництва для родин, які виховують дітей з інвалідністю. Для початку думають відкрити творчу майстерню і популяризувати інклюзивне мистецтво, щоб і мами, і діти могли себе реалізувати, отримувати прибутки.

Мирослава Станкевич, Черкаси, Громадське радіо

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

Коментарi до запису

Останнi новини