«Ми кричали: «Герої не вмирають», — а вчора їх знову вбили». Репортаж з-під Лук’янівського СІЗО 

Усю ніч біля Київського слідчого ізолятора, відомого як Лук’янівське СІЗО, чергували протестувальники. Намагалися запобігти вивезенню колишніх бійців «Беркуту», звинувачених у розстрілах під час Революції Гідності. Напередодні суд звільнив усіх фігурантів справи під особисте зобов’язання для обміну. 

Перші заклики прийти до Лук’янівського слідчого ізолятора пролунали ще до того, як Київський апеляційний суд оголосив ухвалу: звільнити п’ятьох колишніх бійців спецпідрозділу Беркут під особисте зобов’язання. Люди перекривали автівками вірогідні виїзди з ізолятора. Біля головної брами збудували барикаду зі сміттєвих контейнерів. Володимир Булгаков приїхав до СІЗО просто з апеляційного суду. 

«Насправді ця історія не просто про обмін наших громадян. Це історія про такі речі, як право, закон, бо досі не винесений вирок «беркутам». І обмінювати їх можна було лише після того, як винесуть вирок. Про це наголошували вчора всі родини Героїв Небесної Сотні», — вважає протестувальник.  

О другій ночі ночі біля СІЗО — близько 200 людей. О восьмій ранку залишається близько півсотні. Віталій Кекух розповідає, з ким познайомився за ніч:

«Насправді різні люди: від активістів, фрілансерів, айтішніків до просто людей, яким не байдуже. Були люди з політичних сил, громадських об’єднань, яким не байдуже і які хочуть щось змінити, впливати на ситуацію».

Чи вивезли колишніх «беркутівців», чи ні, учасники акції не знають. Близько 10:00 адвокат обвинувачених Ігор Варфоломєєв повідомляє телефоном: усіх вивезли — ще вночі. Активіст Владислав Грезєв, співорганізатор протесту, визнає: це могло статися. 

«Для того, щоб охопити таку величезну територію, тут потрібні були тисячі небайдужих людей. Станом на 3:30 від трьох різних людей, які там перебували, ми отримали підтвердження, що обвинувачувані всередині», — пояснює він.

На місці — троє депутатів від «Європейської солідарності». Спочатку — співголова фракції Артур Герасимов та депутат Ахтем Чийгоз, пізніше приєднається Вікторія Сюмар. Чи всередині «беркутівці», вони не знають також. Але, каже Ахтем Чийгоз, це не так важливо. 

«Я ось тут стою не тому, що вони перебувають там. Це позиція кожного громадянина, який має її висловити. Я стою і говорю своєю присутністю, що не погоджуюся на такі форми обміну», — вважає депутат.

Депутатка Вікторія Сюмар пройшла всередину ізолятора та поспілкувалася з начальником. На виході близько 13 години ділиться тим, що дізналася: 

«Особи після того, як було ухвалено рішення суду про особисте зобов’язання, мали бути звільнені. І наскільки я розумію вони вже не тут».

Люди вирішують, що залишатися біля СІЗО немає сенсу. Володимир Булгаков вважає: акція мала результати попри те, що запобігти вивезенню обвинувачуваних не вдалося. 

«Наша акція — це, по-перше, акція громадян України, які виказують недовіру владі. Ми тут зібралися показати, що це рішення незаконне. Має враховуватися думка родин Героїв Небесної Сотні — людей, які втратили своїх рідних», —  впевнений протестувальник.

Пенсіонерка Любомира Кеплер — потерпіла в іншій «майданівській» справі. Її побив «Беркут» під час першого розгону протесту на Майдані Незалежності, в ніч на 30 листопада 2013 року. Говорячи про звільнення обвинувачених у справі про розстріли, Кеплер не може стримати сліз: 

«Мене дуже боляче за родини Небесної Сотні — за батьків, за матерів, за сестер. І за те, що ми кричали «Герої не вмирають», а вчора їх знову вбили».

Перед тим, як розійтися, учасники розбирають барикаду зі сміттєвих контейнерів біля слідчого ізолятора.