Ми не можемо просто поспілкуватися кілька разів — і все, ми стаємо однією родиною — психологиня про роботу на лінії розмежування
Ми не можемо просто поспілкуватися кілька разів — і все, ми стаємо однією родиною — психологиня про роботу на лінії розмежування
0:00
/
0:00

Ми не можемо просто поспілкуватися кілька разів — і все, ми стаємо однією родиною — психологиня про роботу на лінії розмежування

Надати не тільки соціальну та юридичну підтримку, а й психологічну допомогу жителям міст та сіл на лінії розмежування. Таку задачу ставить перед собою Гуманітарна місія «Проліска» і її психологиня Анна Паскал.


Ми у селі Гранітному. У будинку Любові та Костянтина Резунових. Нині з ними живе донька Наталя зі своїм сином. Чоловік Наталі помер. Згодом захворіла і сама жінка, в окупованому Донецьку їй зробили операцію. Наталя вижила, але тепер у неї інвалідність – вона погано ходить і робить різні вправи, аби повернути руці рухливість. Це повільний процес. Зараз жінка плаче менше, ніж у перші місяці після операції. Втім, зірватися може будь-якої миті. Розплакалася після запитання про обстріли у селі. Її заспокоює психологиня гуманітарної місії «Проліска» Анна Паскал:

«Ось так і живемо. У нас така робота. Ми не можемо просто спілкуватися кілька разів — і все. Ми стаємо однією родиною. Скільки людей на лінії розмежування, до яких ми приїздимо і просто заїжджаємо у гості».

Щоб зрозуміти, наскільки сторонні люди можуть зблизитися під час війни, досить почути ось цей діалог:

— Дядю Костю, я стілець від комп’ютера візьму.

— Що-що? А, бери, бери Анусю.

— Даси серветочки?

— Та…ёлкі-палкі.

— Ось твоя кружечка.

— Цю кружечку Анечка подарувала мені на День народження.

— Так-так, тож у нас у кожного своя кружечка.

Щоб відволікти людей від війни та буденних проблем, Анна Паскал використовує різні інструменти психолога. Згадує, як розкладали з родиною Резунових ізраїльські ресурсні карти. Коли витягаєш з колоду карту і вона розповідає, у чому твоя сила. Тоді пан Костянтин дістав карту, на якій зображені маски. Анна пояснює — ця карта означає, що людина може ховати сум та горе за маскою, тобто, за жартами:

— Ти усіх смішиш, це надає усім сили. Зовсім інакше у домі живеться, коли з гумором. Із оцією підтримкою, як у дяді Кості, — каже психологиня.

— Ось паличка-виручалочка. Що Аня — паличка-виручалочка, що дід. Він іншим разом каже: якби ви знали, як мені ці жарти даються, — додає дружина пана Костянтина Любов.

Психологом у Волноваському відділенні гуманітарної місії «Проліска» Анна Паскал працює три роки. Вона не вживає слово «клієнти» до тих людей, кого відвідує на лінії розмежування. Краще говорити «підопічні». Анна запевняє: «Проліска» — єдина організація, чиї психологи приїздять до людей особисто. Попри карантин. Із дотриманням епідеміологічних вимог.

Майже кожного дня вона їздить на лінію розмежування до Павлополя, Гранітного, Чермалика, Старогнатівки, Ніколаєвки, Гнутового. Послуги психолога люди можуть отримати за бажанням. Щоправда, не всі місцеві жителі розуміють, чим фахівець може їм допомогти.

«Дехто з людей на лінії розмежування чекає, що їм дадуть щось готове. Вони звикли, що їм весь час щось дають. Тому, коли тебе бачать, вони не зовсім розуміють, хто ти і питають: «А що ви сьогодні будете давати?» І, коли ти вже починаєш розповідати, хто ти і з чим працюєш, ти не нав’язуєш це, а пропонуєш», — говорить Анна.

За її словами, немає однозначної відповіді на питання, скільки часу потрібно людям на реабілітацію. Але тут як із хворобою — скільки хворів, стільки ж часу повертатиметься працездатність. Тож, чим довше люди вбиратимуть у себе війну, тим довше оговтуватимуться від неї у мирний час.

Валентина Троян, Гранітне, Гроимадське радіо

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

Коментарi до запису

Останнi новини