Громадське радіо
— Зрозуміло, що Харків у великій своїй частині є «совковим» містом. Постіндустріальне місто, є своя певна історія, культура. Це треба враховувати. Зрозуміло, що для просування українського, яке домінує на Західній Україні, потрібно хоча б років 10 — 15 системної роботи та за відсутності таких персонажів, як Кернес.
Є деякі моменти, які я для себе зараз бачу. Перше — це чергове порушення Кернесом законодавства України. Він неодноразово показував, хто він є насправді, але покарання його якось завжди оминало, починаючи від співучасті в сепаратистському з’їзді у Сєвєродонецьку у 2004 році. Потім він став міським головою. У 2014 році та 2015 році, коли розхитували Україну на різні республіки для проекту «Новоросія», він безпосередньо там був залучений в процесах. Якщо б не Аваков на той момент, я не впевнений, що Харків не став частиною окупованих територій. Знову йому минулося.
Електоральний маятник пішов в інший бік. «Слуга народу» більш поміркована і спокійніша партія, ніж те, що було у 2014 році. Навіть тими, хто не сповідував українські цінності, керувала образа на росіян, вони ніколи не могли уявити, що стануть з одного боку барикад з тими, кого вважали «бандерівцями». Для Кернеса будь-яка активність була небезпечною, але зараз відчули сили у собі, відчули послаблення національної ідеї. Наша коаліція, наша попередня влада на виборах показали, що їх вже нічого не об’єднує, а ті хлопці під час виборів навчилися системно об’єднуватися. У Кернеса достатньо потужна електоральна база.
Можливо, сам він не становив би такої небезпеки, якщо б у нас чітко працювали судова влада і правоохоронні органи. Враховуючи вчорашнє рішення Конституційного суду, можемо з вами зафіксувати: у нас в Україні немає жодної державної інституції, де працюють запобіжники.
Реванш ми вже отримали. Нам не вистачило років 7, щоб пішли незворотні процеси. Зараз будуть знову розколювати суспільство.
— Порушення закону є. Це питання регулюється законом «Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій». Те, що зробили депутати Харківської міської ради, напряму суперечить третій статті цього закону, яка встановлює вичерпний перелік того, якими іменами фізичних осіб не можна називати вулиці, площі, проспекти чи інші топоніми в будь-яких містах України. Це, зокрема, імена тих осіб, які обіймали керівні посади в вищих органах влади та управління СРСР або радянських республік у його складі. Діяльність маршала Жукова в 40-х і 50-х роках, ті посади, які він обіймав, дуже чітко підпадають під цей законодавчий критерій.
Всю розмову слухайте у доданому звуковому файлі.