На очах у світу. Про заручників «прориву Саакашвілі»

Ці вихідні були важливими в житті моїх друзів та знайомих. Друзі організували подорож для людини з інвалідністю на візку, а знайома стала їхньою першою клієнткою. Враження від двох днів у Вінниці для неї були б кращими, якби не повернення до Києва. Дівчина мала квитки на «Інтерсіті» Перемишль-Київ.  Відправлення з Вінниці за розкладом було о 20:49, а о 23:10 потяг мав прибути до столиці. Замість цього тільки після 23 години її відправили з Вінниці іншим потягом, у Києві вона була за першу ночі. І, звісно, була змушена їхати на таксі.

Це одна з сотень історій пасажирів, які вчора стали заручниками чужої політичної гри. Ці люди невчасно потрапили додому, а, можливо, затрималися на важливі зустрічі, на інші потяги або літаки, зазнали незапланованих витрат. Перед ними «Укрзалізниця» офіційно досі не вибачилася і обіцяла повернути тільки вартість квитків, не згадуючи про інші компенсації – за таксі, за інші рейси, за додаткові витрати і, зрештою, за моральну шкоду. Я не знаю, скільки квитків було продано на обидва вчорашні потяги Перемишль-Київ, тільки відправив про це запит в «Укрзалізницю». Але в одному «Хюндаї» 579 місць для сидіння.

Ми не знаємо, хто віддав наказ затримати потяг, доки звідти не вийде Саакашвілі. Але здогадуємося, що це були явно не начальниця та провідники «Інтерсіті», на яких скидали обурення «високоповажні» пасажири. І тому, хто віддав цей наказ, байдужі власна репутація та репутація «Укрзалізниці» – тепер вже міжнародна.

Рейс Київ-Перемишль – той самий, яким влада пафосно зустрічала безвізовий режим. 11 червня потяг урочисто проводжала віце-прем’єр з європейської інтеграції Іванна Климпуш-Цинцадзе. А їхали на ньому журналісти, письменники, соціологи. Тепер саме на цьому потязі влада продемонструвала, що буває, коли президент Петро Порошенко не хоче бачити одного з пасажирів.

Припустимо, не впустити Саакашвілі в потяг з такою групою підтримки провідники не могли і дійсно треба було змусити його вийти. Для цього можна було б викликати поліцію або доправити потяг до станції прикордонного контролю – хай із Міхеїлом Саакашвілі працює Держприкордонслужба. Але сценаристи шоу вирішили провокувати обурення інших пасажирів. «Порошенко фактично взяв у заручники всіх пасажирів поїзда, це не президент, а барига!», –  сказав Саакашвілі.

Це твердження, попри емоційність, має фактичне підґрунтя. Але є одне зауваження. Саакашвілі не міг не знати, що він «проблемний» пасажир. І через нього можуть статися проблеми у пасажирів інших. А цих людей йому треба буде вмовляти віддати голоси – якщо колишній грузинський президент та його група підтримки насправді мріють про українську політичну кар’єру. І саме тому треба поважати правила, що діють в Україні – наприклад норму, за якої посадка в потяг здійснюється на підставі документів, які посвідчують особу.

Коли стало зрозуміло, що потяг не поїде, Саакашвілі та його прихильники просиділи там кілька годин і дочекалися, що пасажири почали їх виганяти. Нардеп Віктор Чумак пізніше у нашому ефірі сказав, що ті люди своїми діями підтримували диктатуру. Ні, вони відстоювали свої права вчасно повернутися в Україну. А Саакашвілі замість того, щоб під камери зійти з потягу, продемонструвати, що піклується про свій ймовірний електорат та не хоче робити їх заручниками своєї присутності та дій влади, зробив усе навпаки. І викликав на себе та інших політиків, котрі його супроводжували, цілком виправданий гнів.

У підсумку державна компанія «Укрзалізниця» зазнала збитку – у тому числі, репутаційного. Цю подію варто згадати, коли компанія знову почне розмову про збитковість та захоче підвищити вартість квитків. Світові ЗМІ показали картинку анархії, яку представники української політичної «еліти» влаштували в іншій країні. А потяг Київ-Перемишль-Київ, з якого розпочалася безвізова історія України, може стати приводом для міжнародної дискусії, чи доцільним був цей безвіз.