Водій Ігор/Громадське радіо
Два десятки водіїв із Кропивницького вивозять людей із зони бойових дій. Потрапивши на підконтрольну Україні територію, люди плачуть і сміються, кричать «Ура!» і дякують.
Попри домовленості про «зелені» коридори, часто рашисти обіцянок не дотримуються, розповідає один із водіїв Ігор. Не пропускають евакуаційні автобуси, навіть, нічого не пояснивши. Ретельно оглядають чоловіків — шукають сліди від зброї чи патріотичні татуювання, перевіряють телефони. Знайшовши щось підозріле, забирають українців у невідомому напрямку.
«Ми просто чекаємо, а люди, які нас супроводжують, роблять все для того, аби домовитися якомога скоріше, перейти ці кордони, блокпости, тому що в автобусах перебуває дуже багато людей. В одному автобусі — 45-50 людей. Люди різні — від самих маляток 3-х місячних до бабусь, дідусів 80 і більше років», — розповідає чоловік.
Читайте також: У Гостомелі окупанти замітали сліди своїх злочинів — голова військової адміністрації Тарас Думенко
Скільки кілометрів проїхали, водії не рахують, головне — вивезти людей до безпечного місця. Адже серед них трапляються і тяжко хворі, і поранені.
«У нас основна задача — доїхати туди і безпечно виїхати назад, а кілометри ніхто не рахує. Ми можемо бути і по 30 годин і по 60 за кермом і, навіть, по 70, але ми знаємо, що людей треба вивезти. Інше не важливо», — додає Ігор.
Він розповідає, що евакуює людей, які по три тижні сиділи у підвалах, голодували, не мали достатньо води. Коли вони потрапляють на мирну територію, не можуть стримати емоцій.
«Коли ми їх веземо, вони сидять і певна кількість людей молиться. І, коли ми виїжджаємо, останній блок-пост проїжджаємо, «сіру» зону, я, як водій, оголошую на весь салон, що, любі друзі, ми вже на нашій, підконтрольній Україні території, то взагалі емоції у людей зашкалюють — хто сміється, хто плаче, хто кричить «Ура», хто дякує», — згадує чоловік.
До роботи з евакуації мирного населення із зони бойових дії залучили два десятки водіїв кропивницького підприємства-перевізника. Людей керманичі вивозять з різних регіонів, в тому числі — з Маріуполя, розповідає директор підприємства Олександр:
«Люди, не боячись нічого, хоча бувають ситуації досить різні, працюють. Страшно не було, але тяжко буває через те, що вони бачать цих людей, які пережили дуже багато, вони діляться своєю їжею, водою, люди знесилені, вони їх заспокоюють, перевозять».
Аби у Кропивницькому підприємство-перевізник працювало в нормальному режимі, водії, які лишаються на місці, часто працюють по дві-три зміни. Водіям компенсують таку цілодобову і ризиковану роботу.
Лілія Кочерга, Кропивницький, Громадське радіо
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS