На шляху невдач: як ЗеКоманді бракує голосів для змін у Конституцію

Недоторканність, народовладдя, імперативний мандат — це лише три пункти з передвиборчої програми кандидата в президенти Володимира Зеленського. Зеленський, коли був кнадидатом, за умови перемоги на виборах, нібито збирався «змінити країну в один день» — «переписав Конституцію і тут же прокинувся у найуспішнішій країні світу».

Минуло понад півроку, відколи Зеленського обрали, а його партія «Слуга народу» отримала одноосібну більшість у парламенті. Цього часу виявилося достатньо, щоби побачити — все не так просто, як здавалося на перший погляд.

Багато найгучніших передвиборчих обіцянок президента прив’язані саме до змін у Конституцію. Та «законодавчий принтер» «слуг народу», який на початках штампував закони пачками і спромігся без проблем прибрати з Конституції ту ж депутатську недоторканність, почав давати збої.

Громадське радіо розповідає про те, як сталося, що команді президента бракує голосів для змін в Основний закон країни і які президентські ініціативи виявилися під загрозою.

Спартанців має бути триста!

Команда президента планувала хвацько розпочати третю сесію парламенту — спершу зробити першу заміну в уряді Олексія Гончарука, про яку Громадське радіо розповідало раніше, а далі штампувати такі обіцяні зміни до Конституції. Розпочати збиралися зі скорочення кількості народних депутатів із 450 до 300.

Оптимізація державного апарату та кількості чиновників — один із китів, на яких тримається ідеологія команди Зеленського. І хоча в команді президента усвідомили свою помилку щодо скорочення кількості міністерств — зараз об’єднані ще півроку тому урядові портфелі планують роз’єднувати, від ідеї скоротити кількість депутатів влада не відмовилася.

Депутати провладної більшості пояснюють необхідність скорочення депутатів просто — це зекономить кошти та задовольнить забаганки виборців.

«Треба скоротити народних обранців тому, що є суспільний запит. Якщо ми побачимо, що 300 депутатів, як 300 спартанців — чесних, щирих, незаангажованих — не справляються, ми будемо говорити про збільшення. Наразі я вважаю, що та кількість, яка є, може бути зменшена», — стверджує депутатка «Слуги народу» Ірина Верещук.

У країнах Європи кількість депутатів у парламентах часто більша за Верховну Раду з розрахунку кількості депутатів відносно кількості населення країни. У «Слузі народу» пояснюють, що країни Європи «можуть собі дозволити таку розкіш» на відміну від України.

Кількість депутатів у Раді прописана в Конституції, а отже для зміни їхньої кількості необхідно змінити Основний закон. Робиться це трьома кроками: спершу щонайменше 226 депутатів мають направити запропоновані зміни на розгляд Конституційного суду — він має визначити, чи не суперечать зміни правам і свободам, прописаним в Основному законі. Далі, щонайменше 226 депутатів мають підтримати зміни в першому читанні, і насамкінець — на наступній сесії парламенту депутатам треба підтримати зміни в Конституцію щонайменше 300 голосами.

Наразі Конституційний суд повернув парламенту висновок — ідея зменшення кількості депутатів законна, але самі зміни до Основного закону прописані так, що їх ухвалювати не можна.

Автори документу в Офісі президента наплутали з термінами, коли мають закінчуватися повноваження Верховної Ради з 450 депутатами і починатися з 300. Юристи президента написали, що стара Рада має працювати до чергових виборів народних депутатів. Водночас, відповідно до конституційної практики, повноваження старої Ради мають припинятися не в день виборів, а у той день, коли нова Рада прийме присягу.

Такий підхід убезпечує країну від випадків, коли вибори можуть зірватися — це б означало, що держава може залишитися без законодавчої гілки влади на тривалий час.

«Якщо раптом із президентом щось станеться, а Верховної Ради немає, то країна залишається без легітимної влади. Це смертельний вирок для держави», —пояснює колізію проєкту «слуг народу» депутатка «Європейської солідарності» Вікторія Сюмар.

Це була перше значна проблема, — документ, на яку депутати «Слуги народу» не звернули належної уваги. А дарма.

Голосування з присмаком фіаско

Документ у першому читанні вирішили проголосувати так як є. І це стало другою помилкою команди президента. Справа в тому, що після висновку Конституційного суду, відповідно до регламенту, депутати можуть вносити зміни до законопроєкту лише перед першим читанням, а між першим і другим — зась.

Якщо у вересні депутати спробують ухвалити поточну редакцію законопроекту, її можна буде оскаржити в суді через неконституційність. Якщо ж вносити зміни між першим і другим читанням — це буде порушенням процедури і документ знову можна буде оскаржити.

«Сьогодні було друге з трьох голосувань. Документ уже пішов на вересень на 300 голосів, його вже не можна змінити, забрати, ліквідувати статтю. Якщо у вересні 300 голосів за цей закон знайдеться і він вступить в дію — його можна буде оскаржити», — каже депутат «Голосу» Роман Лозинський.

Остання проблема ідеї скорочення кількості депутатів до 300 полягає у тому, що під ці зміни до Конституції банально не вистачає голосів. Документ набрав лише 236 голосів: 197 «слуг народу» з 247, 35 голосів дала «Опозиційна платформа «За Життя» і ще 4 — позафракційні депутати. А восени для ухвалення документу знадобиться аж 300 голосів.

Примітно, що ситуативним союзником «Слуги народу» у цьому голосуванні стала ОПЗЖ. Без голосів вихідців з «Опозиційного блоку» документ був би відхилений.

У попередньому скликанні «Опоблок» часто ставав ключовим ситуативним союзником БПП і «Народного фронту» під час принципових голосувань. За «союз» із проросійськими силами тоді нещадно критикували партійців Петра Порошенка. Тепер же в аналогічній ситуації опинилися депутати Володимира Зеленського.

Через порушення процедур «слугами народу» і зауваження Конституційного суду за документ відмовилися голосувати всі інші фракції парламенту, навіть «Голос», який у своїй програмі декларував зменшення кількості депутатів. А без підтримки інших фракцій скоротити кількість депутатів буде нереально.

Але це було не останнє голосування, яке засвідчило, що змінювати Конституцію Володимиру Зеленському та його команді буде вкрай складно.

Перший провал

Незважаючи на досить хиткий запас голосів за пріоритетний законопроєкт із точки зору обіцянок президента, депутати вирішили рухатися далі менш розпіареними змінами до Конституції.

На розгляд зали представили документ, який пропонує надати президенту повноваження призначати та звільняти з посад директора Національного антикорупційного бюро України і директора Державного бюро розслідувань.

Конституційний суд надав Верховній Раді висновок про те, що цей законопроєкт не відповідає вимогам Основного закону. Тож депутати мали відправити його на доопрацювання в комітет. Але тут команду президента чекало розчарування — за таке рішення проголосували лише 214 депутатів. Це означає, що президентський проєкт змін до Конституції парламент провалив і далі все доведеться починати спочатку.

Загалом, із цих двох голосувань стало зрозуміло, що депутати не налаштовані підтримувати президентські зміни до Конституції, яких у порядку денному було ще три: про народовладдя, про імперативний мандат та про уповноважених Верховної Ради. Перші два — ідеологічні закони з передвиборчих обіцянок. Щоб не зганьбити президента, керівництво «Слуги народу» та Верховної Ради почали шукати шляхи відступу.

«Є пропозиція переставити питання порядку денного так, щоб розгляд змін до Конституції розглядати останніми, після розгляду інших питань. Тому що вони займають багато часу. У нас є багато цікавих і корисних законів», — спробував врятувати ситуацію заступник голови фракції «Слуга народу» Олександр Корнієнко.

Голова парламенту Дмитро Разумков почав з’ясовувати, чи можна так зробити, але зрештою вирішив оголосити перерву на півгодини, яка затягнулася на дві з половиною.

Було очевидно, що голосів бракує, тож керівникам президентської більшості потрібен був час для консультацій із представниками інших фракцій та власними депутатами, частина з яких також ігнорувала ініціативи президента.

Повернутися до розгляду конституційних змін Верховна Рада мала на вечірньому засіданні, однак очільники «слуг народу» вчергове просили відкласти ці питання. Опозиційні фракції розуміючи, що голосів бракує, наполягали на розгляді документів, що неабияк підбадьорило Разумкова.

«Сергію Володимировичу, я якось не завжди розумію: розглядаємо конституційне питання — погано, не розглядаємо — знову погано. Тут якось треба визначитись», — звертався Разумков до депутата «Батьківщини» Сергія Власенка, чия партія здебільшого невдоволена ініціативами президента, а зараз вимагала їх розгляду.

Зрештою, керівництву монобільшості вдалося перенести голосування за конституційні закони. Розглядати на вечірньому засіданні їх не стали.

Назагал — ця історія засвідчила, що депутати не голосуватимуть за всі підряд зміни до Конституції, які надходять з Офісу президента.

Як виявилося, наразі за президентські зміни до Конституції важко назбирати не те що 300 голосів, а навіть 226. Хоча загроз для рядових президентських законопроєктів, які потребуються просто 226 голосів, а не 300, поки немає.

Це означає, що зміни до Основного закону у виконанні команди президента ми можемо побачити не скоро, а обіцянки на кшталт народовладдя можуть лишитися лише обіцянками. Хіба що в Офісі президента не почнуть активніше домовлятися із депутатами, або ж як це бувало у попередніх скликаннях — торгуватися.

Монобільшість у руках Зеленського не означає абсолютну владу.