«На співбесіді побачили, що прийшла ромка, і відмовили»: історія Наталії

Розповідаємо історію Наталії, яка довго не могла знайти роботу через те, що народилась ромкою. На початку розмови Наталія наче виправдовується, каже: я не винна, що народилась такою.

У жінки двоє дітей – їм 10 і 15 років. Довгий час у її чоловіка не було доходу – роботодавці здогадувались, що він ром через його зовнішність, а важку фізичну роботу чоловіку не дозволяло виконувати здоров’я. Згодом, одужавши, він все ж поїхав на будівництво у Москву. Але там, за словами Наталії, платили не завжди. У таких обставинах для жінки гостро постала необхідність заробляти на життя.

Спершу Наталія стала на облік на біржі праці. З’явилась вакансія прибиральниці у м’ясокомбінаті. Жінка прийшла на співбесіду.

«Я одяглась так, щоб не дізнались, але по виду все одно скажеш, що я циганка. Приходжу, починаю запитувати про цю вакансію прибиральниці, на мене подивились, кажуть, що вакансій немає. Кажу: добре, напишіть, поставте печатку, що вакансій немає. Написали. Іду далі. Я повністю обходила пів міста, щоб знайти роботу прибиральницею», — розповідає жінка.

Правозахисниця Зола Кондур каже, така ситуація не поодинока, ромським жінкам часто відмовляють роботодавці:

«Ми побачили, що ромським жінкам дуже часто відмовляють в працевлаштуванні, це може бути навіть якщо вони звернулися через центр зайнятості, були зареєстровані як безробітні і їх направляли до потенційних роботодавців. Їм відмовляли після того, як бачили, що це ромські жінки. Були скарги про те, що по телефону, коли питали про досвід і таке інше, казали, щоб приходили, а коли вони бачили, що це ромські жінки, їм відмовляли. Я можу сказати, що десь 7% з тих жінок, з якими ми спілкувались (ідеться про 3000 жінок), отримували відмову через етнічну приналежність».

Правозахисниця зазначає, у таких випадках можна писати заяву в Офіс Уповноваженого з прав людини, а членкиня Асоціації жінок-юристок України «ЮрФем» та адвокатка Юлія Лісова додає: скаржитись в поліцію – це теж варіант.

«Існує декілька шляхів оскарження. Це може навіть підпадати під кримінальну відповідальність, тоді потрібно писати заяву до поліції. Також подібні випадки можуть підпадати під кваліфікацію цивільно-правового правопорушення, тоді слід писати позов до суду про відшкодування, наприклад, моральної шкоди. Але у цьому випадку буде необхідна якась правова допомога, бо людині без юридичної освіти буде складно написати ці документи, тому можна звертатися до юриста за власним вибором або, якщо немає коштів сплатити за це, можна звертатися до центрів надання безоплатної правової допомоги».

Наталія не оскаржувала таку відмову. Вона не мала на це ні сил, ні грошей. Але швидко пощастило знайти іншу роботу – на консервному заводі. Однак незабаром підвело здоров’я. Робота була фізично важкою, і хребтова грижа дала про себе знати. Довелось звільнятися. З пошуком нової роботи знову були проблеми: постійно відмовляли, коли бачили, хто прийшов на співбесіду.

«Я шукала, шукала, вакансій немає і немає. Потім в інтернеті шукала і знайшла роботу прибиральницею в магазині. Нічого не спитали, все добре, завтра приходьте, завтра ви вже працюєте. Працювала я 10 місяців і досі працюю», — розповідає Наталія.

Одного разу вона змушена була екстрено поїхати за дітьми. Наталія знайшла собі заміну – знайому жінку, теж ромку. Після повернення Наталії вона теж залишилась працювати в магазині, адже була потреба у ще одній прибиральниці. Згодом справи в крамниці пішли краще, власники шукали додаткових співробітниць. Жінки почали кликати на роботу своїх знайомих. Зрештою, у магазині працювало 5 людей, всі ромки.

«Магазин починає бути проти, що дуже багато циганочок. Виходить циганський табір – так сказав директор магазину», — згадує Наталія.

Жінка обурилась. Підстав виганяти будь-кого не було: за 10 місяців з полиць нічого не пропало, магазин був прибраним та охайним. Жінки використали цей аргумент, і їх залишили працювати.

«Подзвонили головному директору магазину, начальнику директора, що дівчата будуть працювати, претензій до них ми не маємо, вони нічого не вкрали, не приходили п’яні, приходили вчасно, ніяких претензій до нас не було. Вони побачили по камерах, що дійсно нічого не взяли в магазині продуктовому, що вони працюють по совісті, все чисто, немає ніяких скарг», — говорить Наталія.

Спроба звільнити когось із працівниць магазину – це дискримінація. Адже причиною була саме етнічна приналежність. Правозахисниця Ольга Веснянка зазначає, окрім 24 статті Конституції України діє ще закон «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»:

«Є перелік ознак заборонений до дискримінації, і нехай термін раса є застарілим, але йдеться і про колір шкіри. Ці ознаки вказані як заборонені в Україні, ну і ще врахуємо тривалу практику Європейського суду з прав людини. Це є юридично обумовлено, отже такий вчинок є дискримінацією».

Юристка Юлія Лісова пояснює, відмову у працевлаштуванні через упереджене ставлення доказати складно, але можливо. Вона змоделювала перелік необхідних дій для того, щоб уберегти себе. Перш за все, каже адвокатка, варто звернути увагу на оголошення роботодавців: чи немає там дискримінаційних вимог, наприклад: не беремо на роботу ромів чи євреїв, або запрошуємо на цю вакансію чоловіків певного віку. Якщо ж цього не написано, але ви відчуваєте, що до вас упереджено ставляться, можна робити наступним чином:

«Звичайний аудіозапис, який зараз має кожний мобільний телефон, який може зафіксувати розмову з роботавцем. І роботодавцю можна ставити питання: чому ви мене не берете, яким саме критеріям я не відповідаю, чому я не можу виконувати роботу, про яку ми з вами говоримо. Крім того, можна відстежувати, кого роботодавець взяв на роботу замість тієї особи, якій було відмовлено. Якщо, наприклад, роботодавець говорить: мені не підходить ваша освіта, а потім людина відстежує: кого ж було взято на цю роботу і бачить що ця особа також немає цієї освіти, яка вказувалась як недолік, то це також можна використовувати як доказ. Тобто порівнювати ту особу, яку взяли, і ту особу, яку не взяли. Якщо виявиться, що єдина відмінність – це національна приналежність, то це може бути доказом в суді або поліції, який буде свідчити на користь потерпілої особи».

Юлія додає, краще попередити, що ведете аудіозапис. Це може бути складно емоційно, але точно важитиме в суді. Варто підготувати питання заздалегідь і ставити їх послідовно:

«Чому ви говорите про те, що вакансія зникла тільки зараз, чи пов’язано це з тим, що ви мене побачили? Варто підготувати такі питання, до яких роботодавець не буде готовий, і це може вибити його з рівноваги, він може щось таке сказати, що можна буде потім використовувати у суді. Якщо можливо простежити активність цієї вакансії в Інтернеті або зателефонувати телефоном через 5 хвилин після того, як вийшли з кабінету, і простежити, чи дійсно ця вакансія була закрита, чи вона досі активна. І зафіксувати цю досі активну вакансію, яка може бути відкритою. В Інтернеті зробити принт-скрин, що досі шукають, зробити аудіозапис телефоном. Дзвонити може інша особа, питати, чи є вакансія, чи можу я прийти на співбесіду, якщо їй нададуть відповідь, що так, це буде доказом, що насправді вакансія не закрита, але відмовляють тій людині, яка за ознаками схожа на ту чи іншу національність».

Наталія досі працює в тому самому магазині. Жінку дуже ображає, коли її чи інших ромок не беруть на роботу через колір шкіри. Окрім того, як каже сама Наталія, вона береться за вакансії, на котрі важко знайти людей, мало хто хоче так працювати: з важким графіком і сумнівною престижністю. Їй же через етнічну приналежність за таку можливість доводиться поборотись.

Аудіоверсію слухайте за посиланням.

Цей матеріал був створений за підтримки Програми MATRA (Посольство Королівства Нідерланди). Погляди та висновки авторів програми можуть не відображати офіційну позицію Уряду Королівства Нідерланди.

Проєкт виходить у партнерстві з Асоціацією жінок-юристок України «ЮрФем».