На Вінничині провели реконструкцію бою за залізничний вузол «Вапнярка» (фото)

26 липня у селищі Вапнярка відбулися меморіальні заходи до 100-річчя Вапнярської операції армії УНР. На фасаді будівлі залізничної станції встановили меморіальну дошку та провели  реконструкцію бою за залізничний вузол «Вапнярка».

Сто років тому, 26 та 27 липня 1919-го, у Вапнярці точилися запеклі бої. Третя дивізія Армії Української народної республіки під командуванням Олександра Удовиченка розгромила підрозділи більшовицької Росії на залізничній станції Вапнярка. За що і отримана назву — «Залізна».

За сто років, у 2019, на честь переможців тут встановили меморіальну дошку на фасаді будівлі залізничної станції. На ній зображено Хрест Залізного Стрільця, який з’явився у 1921 році як окрема дивізійна відзнака. Кожен вояка, який служив у дивізії або сприяв перемогам, нагороджувався Хрестом Залізного Стрільця та іменувався лицарем.

На відкритті меморіальної дошки був священник Православної церкви України благочинний Томашпільського району протоієрей Олексій. Він освятив меморіальну дошку.

Після урочистостей на залізничній станції учасники колоною рушили до будиноку культури Вапнярки — на урок «живої історії».

 Його відвідувачам розповіли про бої та продемонстрували приклади зброї тієї війни.

Центр історії Вінниці подарував Вапнярці картину Артура Орленова. На ній зображена переможна атака 1-го куреня 7-го Синього полку 3-ї дивізії Армії УНР на чолі із сотником Спиридоном Довгалем, підрозділ якого несподіваним і обхідним маневром взяв під свій контроль залізничну станцію Вапнярка з південного напрямку надвечір 26 липня 1919 року.

Меморіальні заходи та реконструкцію подій ініціювали Вінницьке історичне товариство спільно із Центром історії Вінниці. Їхні учасники і проводили реконструкцію бою за залізничну станцію на стадіоні «Локомотив».

Про бої 1919-го розповідає директор Центру історії Вінниці Олександр Федоришен:

«Основні події відбувалися протягом 26 – 31 липня 1919 року. Власне, цими датами і обмежується в класичному розумінні, навіть за визначенням Капустянського – одного із штабістів армії УНР, Вапнярська операція. Бої за Вапнярський залізничний вузол провадила третя «Залізна» дивізія армії УНР. Фактино, «зайнявши» вокзал, контролюючи його і обороняючи потім від переважаючих сил противника, вона забезпечила нормальний стратегічний наступ українського війська на правобережжі, звільнивши від більшовиків переважну більшість міст Поділля, в тому числі й Вінницю, і забезпечивши ефективний наступ на Київ, який і завершився «здобуттям» Києва наприкінці серпня 1919 року».

Олександр – командувач війська УНР в реконструкції, чисельність учасників якої – 16 людей. Збережено співвідношення – сили більшовиків були чисельно більшими, тож на їхній стороні у реконструкції – дев’ятеро.

А ось що говорить про цю битву «командир більшовиків» Віталій Головенько:

«Я на стороні червоної армії, я – командир червоного загону імені товарища Герца, який захопив блокпост під Вапняркою і не очікує появи Української армії. Але… може й буде щось. Ми напоготові. Ми готові дати бій. І побачимо хто ще кого, так би мовити.

Ну, це, звісно, жарти, але 100 років тому тут, на околицях Вапнярки і ось такі невеличкі, локальні бої також траплялись, не завжди йшла війна фронт на фронт, оскільки в місті дуже важко великими загонами працювати, тому розбиваються на відділення і ось такі бої саме й точаться між невеличкими загонам».  

Під час реконструкції усіх охочих пригощала польова кухня.

Зорина Гаджук, Вінничина, Громадське радіо