У гостях студії Громадського радіо була радниця голови української делегації в Тристоронній контактній групі Гайде Різаєва.
Гайде Різаєва — радниця голови української делегації у Тристоронній контактній групі в Мінську. Гайде — кримська активістка, волонтерка, допомагала українським військовим після початку бойових дій на Донбасі. Свого часу Гайде і сама була у полоні бойовиків так званої «ЛНР».
Ігор Котелянець: До роботи ви приступили приблизно місяці півтори назад. У які справи вже встигли зануритися і що запланувати?
Гайде Різаєва: Взагалі все, що пов’язано зі звільненням полонених із непідконтрольних нам територій — це моя постійна робота протягом вже семи років. Цим я займаюся постійно, 24 години на добу і сприймаю це вже як хрест, який повинна нести. Чому? Насамперед, тому що я сама була у полоні і знаю все, що відбувається там, зсередини. Багато хто не розуміє, як у XXI сторіччі можна брати людей у полон, і взагалі суспільство в цілому часто не розуміє, що відбувається на даний момент.
І моє призначення є певною загрозою для бойовиків та перемовників з боку «ЛНР» та «ДНР», адже вони прекрасно розуміють, що я знаю ситуацію зсередини і зі мною дуже важко сперечатися по різних моментах. Тобто якщо в них виходило протягом семи років когось переконати у тому, що в них нормальні умови утримання полонених, що в них є медикаменти і що нікого не катують, то зі мною їм сперечатися важко. Я була в полоні 9 місяців і це був самий справжній полон, а не утримання у якихось закладах. Це був 2014-й рік, ескалація конфлікту і кожного дня в полон захоплювали українських громадян. Кожного дня були поранені і вбиті, тобто ситуація була настільки складна і напружена, що тільки за те, що люди, які пройшли полон у цей період, залишилися живими, перед ними варто зняти капелюха.
Ігор Котелянець: Чи зараз проходять якісь зустрічі в рамках Мінських перемовин і чи знаєте ви тих, хто там в «Мінську» зараз намагається маніпулювати тим, що ніякого полону немає?
Гайде Різаєва: Деяких я знаю особисто, зокрема, і тих перемовників, які сьогодні представляють окуповані території на Мінських переговорах. Це Ольга Копцева і Дар’я Морозова — «уповноважені з прав людини» з «ЛНР» і «ДНР». Після того, як я була призначена на посаду, я поставила до відома і Копцеву, і Морозову, що я маю право висловлювати свою думку на перемовинах. І через добу на мене відкрили кримінальне провадження у так званій «ЛНР» за шпіонаж. Тобто через сім років вони випадково віднайшли, що я є співучасницею групи «Тіні» і беру участь у вербуванні осіб. Крім того, вони роблять зараз все можливе, аби мене у перемовному процесі не було.
Наталія Каплан: Що саме входить до ваших обов’язків і чим ви конкретно займаєтеся?
Гайде Різаєва: Я готую для Леоніда Макаровича (Леонід Кравчук — глава української делегації у ТКГ — ред.) аналітику, своє бачення ситуації, того, як правильно повести розмову, до кого і як правильно звернутися, як підняти міжнародні товариства щодо розгляду того чи іншого питання. А питань виникає багато, інколи буває, що на одне питання ми пропонуємо і схему «А», і схему «Б», аби досягнути мети.
Ігор Котелянець: Останній обмін саме у рамках «Мінську» відбувся понад рік тому. Складається враження, що будь-який прогрес в цьому процесі заморожений. Чи зараз обговорюються якісь можливості щодо поновлення процесу обмінів? І чому так довго цей процес перебуває у замороженому стані?
Гайде Різаєва: Цьому є багато причин. По-перше, у ТКГ з того боку перебувають люди, які в основаному з’ясовують стосунки, але не займаються звільненням. З того боку приблизно півтора місяці тому нам дали свої списки на обмін, зараз з ними триває робота. Спочатку цих людей потрібно знайти, дізнатися, хто вони, з’ясувати, кого ми можемо віддати, кого — не можемо. Часто вони просять людей з кримінальним минулим, які тут сидять в тюрмах, відбуваючи покарання за кримінальний злочин і не мають ніякого відношення до конфлікту на Донбасі. Тобто ці люди не підлягають обміну, але їх хочуть забрати.
Ігор Котелянець: Тобто сподівання на обмін є?
Гайде Різаєва: Сподіваюся, що так.
Наталія Каплан: Чи могла пригальмувати обміни ситуація із закриттям телеканалів Медведчука?
Гайде Різаєва: Усе може бути. Я ще не дослухала до кінця «плівки Медведчука», але була шокована початком третьої частини, де говориться про те, чому гальмувалися обміни. А у Медведчука дійсно дуже гарні відносини як Із Копцевою, так і з Морозовою. Вони обговорюють такі моменти на цих плівках, щодо яких я навіть не можу дібрати слів. Медведчук був перемовником з українського боку і він просив Копцеву не давати зробити обмін 1/7.
Тобто яку картину ми спостерігаємо за ці роки? Я не беру обміни 2014 року, тому що тоді ними займалися волонтери, і поки цей процес не був політизований, він був успішнішим — тоді кожного тижня могли відбуватися обміни, а не так, як зараз. Зараз процес політизований і на нього багато що впливає. Медведчук також, безумовно, намагається впливати і зараз, і, думаю, що закриття каналів теж зіграло свою роль.
Ігор Котелянець: А взагалі ця історія з плівками вплинула на те, як комунікація відбувається зараз?
Гайде Різаєва: Я думаю, що та сторона вже і послухала, і подивилася. Думаю, що вони замисляться, що все, що вони роблять у своєму прихованому від нас світі, рано чи пізно стане відомо. Я раділа, коли слухала ці плівки, адже це такий яскравий доказ, що абсолютної несправедливості бути не може — рано чи пізно все стає на свої місця. І комунікація у перемовному процесі тільки покращиться, адже нарешті все стало зрозуміло. До речі, після оприлюднення «плівок Медведчука», нічого не пояснюючи, покинули групу два посли і якщо уважно послухати ці плівки, стане ясно, що вони і спровокували це зникнення. Тепер вже неможливо сказати, що «Мінськ» був об’єктивним, ні, він таким не був.
Ігор Котелянець: Чи не здається вам, що після історії із Протасевичем, Мінськ як майданчик, який претендує на нейтралітет, просто вмер?
Гайде Різаєва: Це так, проте це все ж таки давало нам платформу для перемовин. «Мінськ» потрібно змінювати і редагувати. По-перше, відбулася паспортизація мешканців ОРДЛО і цей момент потрібно враховувати. Так, «Мінськ» не досконалий, але це хоч якась платформа для перемовин. По Криму в нас взагалі ніякої платформи немає.
Ігор Котелянець: Чи відомо зараз, скільки у списках на обмін осіб? І чи йдеться тільки про полонених Донбасу?
Гайде Різаєва: Ми обговорюємо в рамках «Мінську» тільки тих осіб, які перебувають або на окупованій території Луганської області, або Донецької. На сьогодні, за нашими даними, у полоні там перебувають 286 людей. Із них 25 жінок. Ми намагаємося говорити і сподіваюся, що найближчим часом дійдемо до якогось спільного рішення і якусь кількість людей вдасться звільнити.
Наталія Каплан: Що вони хочуть натомість?
Гайде Різаєва: Останнім часом дуже цікаві йдуть розмови. Зараз у нас є п’ятеро людей, які екстрено потребують обміну через стан здоров’я, і з ними просто вже не можна тягнути. А з того боку нам говорять: «Не виставляйте нам претензії, ми перевірили, там все добре». Тобто там часто йде гра слів.
Ігор Котелянець: Ще одна складна тема — пошук безвісти зниклих. У рамках ТКГ чи є якісь спроби знайти цих людей і передати списки?
Гайде Різаєва: Із 18 травня я готую певну довідку для Офісу президента, для Леоніда Макаровича — це моє бачення того, як шукати і взагалі з чого починати стосовно безвісти зниклих. Є низка організацій, які доволі добре скооперувалися за ці сім років. Вони складаються з рідних безвісти зниклих, які зареєстрували ГО, і займаються пошуком зниклих. Вони роблять колосальну, глобальну роботу, їздять по різних державах і намагаються підняти інформативну хвилю, аби інші держави чули і бачили, що відбувається з цього приводу.
Головна проблема, на їх погляд, у тому, що не працюють групи, які були створені для пошуку. Адже при Офісі президента, при Кабміні були створені групи для пошуку безвісти зниклих. На жаль, ці групи не працюють. Причини мені невідомі.
Найближчим часом ми підготуємо наше бачення питання, яке буде розглянуто як у комітетах, так і в Офісі президента. Думаю, це покращить пошуки, вони хоча б почнуться. Зараз в нас виходить так, що кожен бігає сам за себе і стукає у всі двері. Для того, щоб знайти одну людину, ми стукаємо в двері абсолютно до всіх. Я це роблю як офіційно, так і не офіційно через свої зв’язки.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі
Створення цієї програми частково або повністю фінансується в рамках Фонду Прав Людини Посольства Королівства Нідерландів. Зміст та думки викладені в цьому випуску програми є відповідальністю авторів та не обов’язково відповідають позиції Посольства.
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS