Нам кажуть, що на мітингах безробітні і злочинці — міліціонер з Білорусі, який на відео закликав припинити насильство

Гості — правозахисниця, активістка, представниця білоруської діаспори в Києві Поліна Бродік і колишній білоруський міліціонер, який звільнився на хвилі протестів, Іван Колос.

Іван Колос: Я бачив, що відбувається у Мінську, в Бресті, бачив відео в телеграм-каналах. Бачив ці звірства, коли 4-5 співробітники б’ють одну людину. І на той момент в мене не було ніякого страху, що я маю випустити це відео.

Я хотів реакції від своїх колег, щоб вони подивились, задумалися, що роблять щось не так.

Після публікації до мене приїхали четверо колег. Двоє із них піднялися до мене в квартиру. Вимагали відкрити, забрати жетон, документи. Я скинув з балкона.

Потім виїхав з країни.

Поліна Бродік: Щонайменше близько 6 тисяч людей були затримані. Десятки людей — за кримінальними справами, і перебувають в різних ізоляторах. У тому числі це екскандидати в президенти (Бабарико, Тихановський, співробітники їхніх штабів). Серед затриманих є діти, підлітки, жінки, звичайні перехожі, до багатьох із них застосовуються тортури. Свідчення їхні просто шокують.

Ніколи раніше Білорусь не була такою жорстокою з боку правоохоронних органів. Якщо в 2010 році після нашумілих акцій було затримано 800 людей за одну ніч, то зараз рахунок іде на тисячі. І щонайменше 50 людей зараз безвісти зниклі, ніхто не знає, що з ними відбувається і де вони.

Троє людей загинули (станом на 20 серпня — ред.). У лікарнях більше сотні людей, багато хто з них у жахливому стані.

Багато хто виїжджає з Білорусі, тому що бояться переслідування. Навіть при тому, що масові «хапуни» припинилися, однак, щодня проходять затримання.

Іван Колос: У нас дуже добре працює ідеологічна підготовка. Протягом всієї служби про масові заходи кажуть, що там безробітні, маргінальна меншість, злочинці. По-різному їх називають, і багато хто дійсно вірить, що це так. Я не беру в розрахунок тих, хто використовує насильство по відношенню до жінок — це злочинці і вони мають нести покарання. А ті, хто розганяють мітингувальників на вулиці — вони, дійсно, не вірять, що серед протестувальників є підприємці, працівники, по суті вся Білорусь встала.

Коли я випустив відео, була колосальна підтримка від звичайних громадян, мене завалили сотнею повідомлень у соцмережах.
Як проходять суди по арештах: сидить цілий актовий зал затриманих, приходить суддя, і комусь, хто не згодний, дає 15 діб, тим, хто згодний — 10. Ані доказів, нічого взагалі. Із доказів лише рапорт співробітника міліції. Адвокатів не пускають.

Поліна Бродік: Ми сподіваємося, що влада буде скоро змінена, і буде даний хід всім справам, які очікують свого часу. Не менш ніж 700 заяв було подано в Слідчий комітет за фактами тортур, побиття, затримань, але жодної кримінальної справи не завели. Білоруські силовики один одного покривають і їм забезпечили повний імунітет.

Ігор Котелянець: Що робити людям, які постраждали, де їм шукати захисту?

Поліна Бродік: Усе потрібно документувати, все, що можна сфотографувати, записати, передати правозахисникам — необхідно передати.

Є правозахисні організації, які там працюють вже не один десяток років. Це і Білоруський Гельсінський комітет, і «Вясна», і відносно нова організація «Human Constanta», яка збирає усю цю інформацію у себе. Важливо не боятися передавати інформацію, вони гарантують конфіденційність. Є служба підтримки психологічної допомоги.

• Є сайт, де зібрані всі ці ресурси: https://probono.by

У 90-х роках була ціла група людей, противників Лукашенка, які зникали, і були знайдені потім вбитими. Це чорний період в Білорусі, коли люди зникали, і навіть не були знайдені. У 2000-х і 2010-х роках такого вже не відбувалося, але ми спостерігали затримання та тортури.

Повну програму слухайте в аудіофайлі за посиланням. 

Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.