«Нам немає чого приховувати» — голова правління НАК «Нафтогаз України» Андрій Коболєв

Андрій Коболєв прокоментував «Громадському радіо» оцінки Міністерства фінансів стосовно збитковості «Нафтогазу» в найближчі роки, а також публікацію «Європейської правди» про аудит компанії. Під час інтерв’ю також вперше пролунала згадка про справу відкриту за фактом діяльності керівництва НАК і припущення щодо її причин і подальшого розвитку ситуації.

Андрій Коболєв перебуває вдома, на карантині, оскільки минулого тижня у нього діагностували коронавірус. Він розмовляв з Кирилом Лукеренком скайпом 8 жовтня. Публікуємо повну розмову із гостем.

Кирило Лукеренко: Моє перше запитання: як ви себе почуваєте?

Андрій Коболєв: Почуваю себе, слава богу, пристойно, ускладнень поки що не спостерігаю. ПЛР-тест у мене досі позитивний, але інші медичні показники знаходяться більш-менш в нормі, тому дякую.

Кирило Лукеренко: Добре, я вам бажаю здоров’я, і все Громадське радіо також бажає вам здоров’я.

Андрій Коболєв: Дякую.

Кирило Лукеренко: В українських мас-медіа, мається на увазі в «Українській правді», з’явилося повідомлення, що Міністерство фінансів прогнозує збитки «Нафтогазу» в найближчі чотири роки. Чи ви погоджуєтеся з такою оцінкою, який ваш коментар?

Андрій Коболєв: Коментар наступний: ми з великим подивом побачили Проєкт закону про бюджет, де прогнозуються збитки «Нафтогазу» на чотири роки, особливо з огляду на те, що ми ще у вересні цього року, згідно з процедурою, подали фінансовий план «Нафтогазу» на 2021 рік до міністерств, які відповідають за його погодження. І в цьому фінансовому плані є прогнозні показники на декілька років уперед. Так от, згідно з цими прогнозними показниками, які ми плануємо, «Нафтогаз» повинен бути прибутковою компанією, і на підставі яких цифр, яким чином Мінфін вважає, що ми повинні бути збитковими, для нас залишається поки незрозумілим.

Кирило Лукеренко: Тобто, ви вважаєте, що при прогнозуванні бюджету наступного року Міністерство фінансів не взяло до уваги цифри, надані «Нафтогазом»?

Андрій Коболєв: Якщо чесно, я не знаю, яким чином вони робили власний прогноз, в нас багато разів за попередні декілька років були ситуації, коли Міністерство фінансів використовувало для прогнозування діяльності «Нафтогазу» некоректні цифри, некоректні припущення. «Нафтогаз» – велика компанія, нас не так вже й просто прогнозувати, тому, коли мені говорять, що хтось зможе спрогнозувати діяльність «Нафтогазу» на наступні декілька років, мені цікаво подивитись, хто це. В нас є департамент, який цим займається, він працює досить фахово, якості наших прогнозів довіряють наші міжнародні партнери — МВФ та інші, такі як ЄБРР (Європейський банк реконструкції і розвитку — ред.), Світовий банк, тому ми все-таки претендуємо, що мі розуміємо непогано, як може виглядати майбутнє «Нафтогазу». Тому з прогнозом Міністерства фінансів ми: а) не погоджуємось, б) нам ніхто його не передавав на коментарі, на якийсь розгляд, він був, власно кажучи, згенерований без нашої участі, наскільки я розумію, тому це для нас так само було певним подивом. Тому що ми подали на міністерства позитивні прогнози.

Кирило Лукеренко: Чи ви готові обговорювати з Міністерством фінансів і узгоджувати корекцію у бюджет наступного року?

Андрій Коболєв: Ми завжди готові співпрацювати з представниками різних міністерств і відомств в рамках їх повноважень, і в рамках нашої стандартної діяльності по плануванню діяльності «Нафтогазу», тому тут немає жодного секрету чи ще чогось.

Кирило Лукеренко: Ви можете сказати, наскільки ваші прогнози і прогнози Міністерства фінансів відрізняються кількісно?

Андрій Коболєв: Наші прогнози відрізняються дуже сильно, тому що ми прогнозуємо десятки мільярдів гривень прибутків, тоді як Міністерство фінансів прогнозує чомусь збитки — і в цьому є різниця, тому в нас кардинально різний погляд на майбутнє.

Кирило Лукеренко: Чи ви можете зараз приблизно пригадати ті суми прибутків, які ви прогнозуєте на найближчі кілька років?

Андрій Коболєв: Можу. Якщо говорити, наприклад, про плановий прибуток на 2021 рік, то ми прогнозуємо приблизно 40 мільярдів гривень прибутку.

Кирило Лукеренко: А на 2022, 2023, 2024 роки?

Андрій Коболєв: Близькі цифри до цього.

Кирило Лукеренко: Тобто, в будь-якому разі на чотири роки ви прогнозуєте прибутки приблизно 40 мільярдів гривень (щорічно)?

Андрій Коболєв: Приблизно так.

Кирило Лукеренко: У тій самій «Українській правді» опинилися результати аудиту «Нафтогазу», зроблені Державною аудиторською службою. Якщо вірити даним журналістів, то в «Нафтогазі» виявили порушень на 225 мільярдів гривень, також «Нафтогаз» нібито зазнав збитків на 75 мільярдів гривень. Як ви можете прокоментувати ці твердження?

Андрій Коболєв: По-перше, я не знаю, які саме папери потрапили до рук журналістів «Української правди», тому що папери, які є в наявності в «Нафтогазі», говорять трохи про інше. І говорять вони не про збитки, а про те, що Державна аудиторська служба не погоджується із тими фінансовими показниками, фінансовою звітністю «Нафтогазу», які ми розробили, які були перевірені міжнародним аудитом та, власне кажучи, міжнародним аудитом підтверджені.

Це в нас не вперше, і тут це питання треба розділити на два аспекти. Перший аспект — суто формальний, що за формою відбулось. За формою, є Закон України про бухгалтерську звітність, в якому є стаття, яка чітко говорить, що компанії, які представляють спільний інтерес, — а «Нафтогаз» є такою компанією, — без сумніву, складають фінансову звітність згідно з міжнародними стандартами фінансової звітності. Ці міжнародні стандарти — річ дуже добре відома і, серед іншого, вона передбачає, якщо у вас є заборгованість ваших контрагентів, які боргують вам кошти — так звана дебіторська заборгованість, ви вимушені визначити вірогідність її отримання, і зважаючи на вірогідність її отримання, ви повинні нарахувати так званий «резерв сумнівних боргів».

От, власне кажучи, левова частка всіх претензій ДАСУ, а там ще є дві великі претензії, я про них скажу, полягає в тому, що ми начебто не мали права нараховувати цей резерв. І всі збитки, які вони показують, вони говорять: от дивиться, якби «Нафтогаз» резерв не нарахував, то прибуток у компанії був би більший.

Із точки зору — щоб було, якби оцінка, мабуть, вірна, але, яким чином можна вимагати від української компанії не дотримуватися вимог українського законодавства, для нас є незрозумілим і ми з цим категорично не погоджуємося, причому це відбувається вже не перший рік. Тобто, такі звіти, що «Нафтогаз» нараховує резерв сумнівних боргів, ми отримуємо регулярно останні декілька років, тому тут немає жодної сенсації і, власне кажучи, вся увага до цього питання певних мас-медіа нас так само трохи здивувала, але залишимо це питання на їх совісті.

Тепер найцікавіше. Ми нараховуємо резерв сумнівних боргів протягом всього періоду підготовки фінансової звітності «Нафтогазу» за міжнародними стандартами. «Нафтогаз» почав готувати таку звітність, якщо мене не підводить пам’ять, приблизно з 2002 року, тобто вже 18 років «Нафтогаз» готує звітність саме за міжнародними стандартами, де показує резерв сумнівних боргів, нараховує їх, і це є нормальна практика для всіх компаній. Найцікавіше питання — чому така увага саме зараз? І я думаю, що тут є певна гіпотеза — знову ж таки, гіпотеза, тому що її важко підтвердити, але в цьому році відбулась суперзнакова подія. І ця подія полягає в тому, що уряд України скасував дію спеціальних обов’язків, згідно з якими ми попередніми урядами були зобов’язані продавати газ на приватних посередників.

Із серпня 2020 року ми на приватних посередників — на так звані газзбути — газ не продаємо.

За період дії цих спеціальних обов’язків ці посередники накопичили перед нами шалені борги. Щоб ми говорили більш предметно, я б хотів озвучити цифру цих боргів — вона станом на 1 жовтня цього року становить майже 24 мільярди гривень. Тобто, ні мало, ні багато, а більше ніж 800 мільйонів доларів США. Тобто, «Нафтогаз» був зобов’язаний цей газ посередникам продавати, посередники теоретично продавали населенню України, а населення України, як ми знаємо, дуже якісний, вчасний і сумлінний платник. Наш досвід зараз, цього літа, коли ми працюємо напряму, ми отримуємо більш як 100% розрахунків. Але такий борг був накопичений.

Але найцікавіше, що протягом серпня і вересня цього року, за інформацією, яка нам стала доступна, приватні посередники розрахувалися з приватними компаніями, в яких вони купували газ, а «Нафтогаз» зараз їм не постачає газ, за невеликим виключенням, на 100%. І виникає питання: а чому, коли діяла постанова уряду, з нами не розраховувалися, а з приватними компаніями розраховуються на 100%? Що змінилося, куди пішла ця різниця? І я думаю, що ось питання цих накопичених боргів і стало реальною причиною всього скандалу стосовно того, чи має право «Нафтогаз» нараховувати резерв сумнівних боргів.

Це є реальним поштовхом для аналізу цієї ситуації. Тому ми дуже комфортні як з точки зору форми пояснити, чому ми вважаємо, що звіт ДАСУ ігнорує прямі норми закону, але нам набагато більше з точки зору суті. А з точки зору суті, «Нафтогаз» зараз вимагає погашення боргів, які виникли через дію режиму ПСО через механізм компенсацій.

Ми запропонували законопроєкт, який врегульовує дані питання, і ми сподіваємося, що Верховна Рада за нього проголосує, і, зокрема, в результаті проходження цього законопроєкту ми очікуємо, що будуть дані відповіді: а чому ці борги виникли, чому «Нафтогаз» недоотримав суттєву частину коштів, яка зараз є нашою дебіторською заборгованістю? Тут треба бути до кінця справедливим, питання не тільки в газзбут-компаніях, є так само питання тепловиків. Наведу вам інший приклад. Є шість теплоенергоцентралей, компаній, які генерують електроенергію і тепло, які знаходяться в Управлінні Фонду державного майна України. Туди входять Миколаїв, Херсон, Одеса, Кривий Ріг…

Так от, за минулий сезон ці компанії накопичили боргів перед «Нафтогазом» приблизно на мільярд гривень, тобто мільярд гривень ми недоотримали. Згідно зі стандартами бухгалтерського обліку, на цей мільярд гривень ми нараховуємо резерв. Тобто, ми вважаємо, що вірогідність погашення цих боргів є невисокою. Це підтверджується не тільки нашими думками. Наприклад, група народних депутатів самих різних фракцій, включно з фракцією більшості в парламенті — «Слуги народу» — подали законопроєкт 3800-1, в записці до якого вони обґрунтовують, що всі ці борги треба списати, тому що немає джерела для їх погашення.

Тому формально ми зобов’язані, керуючись законом України, який відсилає нас до міжнародних стандартів фінансової звітності, нарахувати на такі борги стовідсотковий резерв сумнівної заборгованості. Але питання, крім форми, знову ж таки, з тезами, є по суті: а де цей мільярд? Чому, коли ми отримали в управління дві ТЕЦ у Львівській області, ми змогли протягом пів року, починаючи майже з нуля, з повною відсутністю бази абонентів, довести рівень розрахунків в серпні місяці вже до 90%, а ТЕЦ, які перебувають в Управлінні Фонду держмайна, розраховуються на рівні, близькому до 60, а може й навіть і менше. Куди йде ця різниця? Я думаю, що саме ці питання є найбільш цікавими, і ми в «Нафтогазі» за максимальну відкритість, за те, щоб обговорювати ці питання в повному обсязі, з залученням правоохоронців, а ми так само передали ці матеріали в правоохоронні структури, в СБУ, і сподіваємося, що там будуть об’єктивні відповіді — а що ж сталось?

Кирило Лукеренко: Скажіть, будь ласка, скільки цих газопостачальних компаній-посередників і скільки тепловиків? Взагалі, про яку кількість суб’єктів йдеться?

Андрій Коболєв: Компаній-посередників — ми говоримо про десятки, а тепловиків — ми говоримо про сотні. Сумарний борг посередників — майже 24 мільярди гривень, сумарний борг тепловиків наразі становить приблизно 37 мільярдів гривень. Це те, що зараз, скажімо так, є питанням аналізу в рамках цього процесу.

Повертаючись до аудиту ДАСУ, я хотів би звернути увагу, знову ж таки, щоб бути повністю об’єктивним, що в нашій версії акту, яку ми отримали, є ще 2 великих питання, які, власне кажучи, і складають ту велику космічну суму, яка звучала, як на нашу думку, трохи в маніпулятивній статті одного інтернет-видання. Це затримка з виплатою дивідендів, а вона була викликана двома факторами, тому що: перше — акціонер пізніше прийняв рішення, а по-друге — було рішення суду, яке тимчасово нам забороняло дивіденди сплачувати. І, як тільки рішення суду було скасовано, ми в повному обсязі дивіденди сплатили. Тому ми не бачимо тут жодної проблеми. Усе було зроблено, знову ж таки, в рамках закону.

І третє питання — це питання від податкової, яка говорить: те, що вам акціонер каже, що ви зобов’язані пускати газ тепловій компанії тільки якщо рівень розрахунків становить не менше як 90% (є така постанова), податкова вважає, що ми повинні відпускати газ у будь-якому випадку (нерозбірливо — ред.) розрахунків, ми повністю даємо газ, 100% вважаємо свою реалізацію. Це дуже давня суперечка, вона так само перебуває у площині розрахунків тепловиків.

Ось три великі питання, які сумарно були висвітлені в цьому аудиті ДАСУ. Але, знову ж таки, як говорить відоме російськомовне прислів’я: «Если звезды зажигают, значит, это кому-то нужно».

Тут питання не в формі. Питання форми, — чому ми платимо дивіденди тільки після рішення акціонера, чому нараховуємо резерв сумнівних боргів, чи маємо ми зобов’язання постачати газ тепловикам, які не платять за газ, чи платять зовсім мало — це все дуже стара історія, вона вже тягнеться з 2016 року, в цьому немає жодної новини, і тому зараз вся ця атака і дискусія про аудит і начебто, збитки, я вважаю, стала наслідком того, що ми впритул підійшли до розв’язання проблеми старих боргів.

Це, між іншим, не єдина цікава річ, яка зараз відбувається в «Нафтогазі». Ось сьогодні, я, наприклад, отримав папери від однієї з українських спецслужб, які говорять про те, що відкрито справу, яка по своїй суті звучить, як «державна зрада в «Нафтогазі»». Тому у нас зараз багато цікавих речей.

Кирило Лукеренко: Маленьке уточнення — проти кого порушили справу?

Андрій Коболєв: Це фактова справа — вона розслідує діяльність менеджменту компанії. Думаю, важко розслідувати діяльність менеджменту «Нафтогазу» без прізвища Коболєв. І вона (справа — ред.) побудована на звинуваченнях у державній зраді.

Кирило Лукеренко: Коли порушили справу?

Андрій Коболєв: Коли — ми не знаємо, перші папери з цього приводу я отримав сьогодні.

Тому ми це все сприймаємо, як таке дуже наполегливе запрошення до публічної дискусії. Ми готові це запрошення прийняти, нам немає чого приховувати — і що стосується як державного аудиту щодо резервних боргів, і що стосується всіх інших питань — ми максимально відкриті та готові до цієї дискусії.

Кирило Лукеренко: Скільки раніше порушували справ проти «Нафтогазу» на вашій пам’яті?

Андрій Коболєв: Знаєте, я давно вже втратив рахунок після 2018 року, коли мене персонально оштрафували на 8 мільярдів гривень. Якщо пам’ятаєте, був такий факт — мені державна митниця виписала такий адмінштраф як фізичній особі — це дуже важливий момент. Потім в судах ми змогли довести, що цей штраф є некоректним і підстав для штрафування не було. А по суті, мене хотіли оштрафувати за те, що ми відмовилися розмитнювати той газ, який «Газпром» постачав і досі постачає на окуповані території Донецької та Луганської областей. Тобто, там, де йде газ без жодного контролю з боку української влади, «Нафтогазу», який ми не замовляємо, який ми не оплачуємо, по якому міжнародний арбітраж чітко виніс рішення, що «Нафтогаз» і до цього дня стосунку немає. Ось після цієї справи я припинив рахувати карні справи, які відкриваються різними правоохоронцями щодо «Нафтогазу». Я, щиро кажучи, сподівався, що ця практика припиниться, але поки так не виглядає.

Кирило Лукеренко: У мене є ще одне додаткове запитання, яке стосується результатів аудиту. На самому початку інтерв’ю ви сказали, що не знаєте, які матеріали потрапили до засобів масової інформації, чи будуть опубліковані результати цієї перевірки і, якщо дійсно так може бути, хто має це зробити?

Андрій Коболєв: Тут мені важко сказати, чи будуть вони опубліковані, я думаю, це залежатиме від подальшого процесу, того яким чином правоохоронні структури будуть відпрацьовувати, скажімо так, ці матеріали. Тому що наскільки я знаю процесуальні вимоги, якщо ці матеріали стануть, наприклад, а я так розумію, що це майже відбулось вже, елементами якогось розслідування, то вони можуть бути й в закритому режимі, а можливо, їх відкриють. Оскільки ми не є власниками цих матеріалів, власниками цих матеріалів є державницька служба і так само, правоохоронні органи, які отримали копії цих матеріалів, то мені важко прогнозувати, чи будуть вони розкриті.

Кирило Лукеренко: Те, що зараз відбувається навколо «Нафтогазу» — до чого це прямує, кому це вигідно, і які можуть бути наслідки цієї історії?

Андрій Коболєв: Наслідків є декілька. Наслідок перший — це, звичайно, я очікую, що буде розслідування. І, якщо чесно, я вважаю, що можливо, це й на краще. Я вважаю, що потрібно з’ясувати та поставити крапки в питаннях: чому були накопичені такі борги як тепловиками, так й іншими приватними посередниками; чому нас зобов’язували, наприклад, у 2019 році, продавати газ посередникам, коли ринкова ціна газу стала менша ніж регульована. І ми як «Нафтогаз» самі перші почали зменшувати ціну, за якої ми постачали газ , власне кажучи, цим посередникам, щоб вони продавали населенню нижче ціни, встановленої Кабінетом міністрів України. Навіщо було в той момент триматися за ПСО? Ми завжди займали позицію, що цього не можна було робити, що це шкодило як інтересам держави, так і інтересам «Нафтогазу». Тому, якщо чесно, ось це питання боргів і резервів, я думаю, може бути на користь всім нам.

Кирило Лукеренко: ПСО — розшифруйте, будь ласка, бо не всі розуміють.

Андрій Коболєв: Це спеціальні обов’язки, покладання спеціальних обов’язків. Тобто, «Нафтогаз» не продає газ кінцевому населенню, ну не продавав до серпня цього року. Тільки цей уряд наважився скасувати це рудиментарне і потенційно непрозоре регулювання. Так от, як це діяло. Тобто, нас уряд зобов’язував певній групі компаній продавати газ в тому обсязі, в якому вони замовляють, при цьому ми були зобов’язані цей газ продавати, незважаючи на той рівень розрахунків, які вони забезпечували. Тобто, «платять чи не платять, а ви газ давайте». І нам так само говорили, по якій максимальній ціні ми зобов’язані це робити.

Ось, власне кажучи, у серпні 2020 року це було скасовано, але борги залишились. І вирішення питання: чому ці борги виникли, як їх компенсувати та, найголовніше, в чому причина їх виникнення — я думаю, є реальною причиною всього того галасу, скандалу і розслідування.

Це момент позитивний. Але, звіт ДАСУ, як я вже багато разів казав попередньому керівнику ДАСУ, і тому керівникові, що був перед ним, я багато з ними спілкувався, він насправді має серйозні негативні наслідки для всієї країни. Тобто, наразі наш уряд, президент, в Лондоні зустрічаються, ведуть перемовини з міжнародними інвесторами, розповідають, що Україна рухається в напрямку європейської інтеграції — все те, що ми дійсно щонайменше в «Нафтогазі» робимо і щиро за це вболіваємо. І при цьому є звіт державного органу, який говорить: ви в «Нафтогазі» повинні не виконувати українські закони, не слідувати стандартам бухгалтерської звітності, давайте поки приберемо в сторону міжнародні, просто українські закони, і не повинні нараховувати резерви сумнівних боргів, тому що вони мають на це право.

Ну, по-перше, закон є закон, і рішенням жодного органу — Кабміну чи міністерства не можна заборонити комусь його виконувати. Це просто суперечить Конституції, базовим нормам права. Але це є дуже негативним сигналом як для закордонних інвесторів, так і всієї міжнародної спільноти, що в Україні досі якийсь Wild West, або, точніше — Wild East, де хтось може за своїм власним рішенням, переконанням, чи, може, політичним тиском, вимагати від державної української компанії не виконувати українські закони.

Це виглядає дико. Але, крім цього, це буде мати дуже конкретні наслідки й з точки зору вартості зовнішніх запозичень, про які зараз ведуть перемовини як уряд, так і інші контрагенти, тому що закордонні інвестори до таких речей дуже чутливі. Вони вважають, що подібна практика є ознакою нецивілізованого ринку, відсутності верховенства права, відсутності розуміння банальних економічних законів, доведених в усьому світі.

Будь-яка компанія — державна, приватна, зобов’язана нараховувати резерви на сумнівні борги. І правило таке діє в бухгалтерському обліку, що якщо ви сумніваєтеся, то ви повинні йти за принципом гіршого сценарію. Тобто, якщо ви думаєте, що теоретично є можливість, що ці боржники десь та колись знайдуть джерело, принцип фінансової звітності говорить чітко: ні, ви зобов’язані нараховувати.

Тому оцей сигнал, який так широко і публічно посилається, і помітьте, як цікаво — до того, як офіційно було завершено оформлення всіх цих паперів  і до того, як ці папери офіційно було оприлюднено, саме перед візитом президента вся ця штука перетворюється на скандал.

Звичайно, бувають збої у нашому житті, тут без сумніву, але, щось надто багато збоїв.

Кирило Лукеренко: Тобто, ви думаєте, що оприлюднення матеріалів, базованих на нібито результатах аудиту, приурочене до міжнародних поїздок президента?

Андрій Коболєв: Так. І я знаю точно, що ці питання інвестори задавали і будуть задавати. Я отримав купу питань. «Нафтогаз» є великим позичальником, минулого року ми випустили рекордну суму єврооблігацій на відносно прийнятних і цікавих умовах. Всі наші банкіри-організатори, деякі наші інвестори, вони питають: хлопці, у вас там в Україні все окей? ви там ще тримаєте зв’язок з реальністю? Як можуть когось звинувачувати у виконанні базових принципів, законів таких з їх точки зору очевидних міжнародних стандартів фінансової звітності. Тому що якість нашої стандартної фінансової звітності — її можна довго обговорювати в різних державних кабінетах, але вона підтверджена бажанням міжнародних інвесторів давати нам гроші. І ми говоримо про суму більше ніж мільярд доларів США.

Тобто, фахові люди, які розбираються у фінансовій звітності, які розуміють «Нафтогаз», які читали нашу звітність, вони не просто говорять: окей, ми з цим погоджуємось, вони своє «окей» підтвердили тим, що довірили нам величезну суму коштів.

І це, як на мене, якраз є найкращим показником якості, довіри, прозорості та багатьох інших речей.

Тому, коли я побачив першій проєкт звіту, то мені сказали мої фінансисти: «Пане Коболєв, у нас знову стара історія, хтось знову вважає, що ми не маємо права виконувати закон України». Я, потиснув плечима, сказав: «Ну що я можу зробити, я ж не можу впливати на думки людей». Але раптом ця історія стає мегаскандалом: подивіться, тут 75 мільярдів, занижені доходи, чи занижені прибутки. Вони не занижені, вони коректно відображені згідно з українським законом.

Знову ж таки — до дискусії готові, не вперше. Але, я думаю, що тут всім важливо зробити висновки — чому так відбулося? Чому саме в цей час так відбулося? І, можливо, так само поставити питання: кому це вигідно? Це, як правило, відповідає на багато питань.

Аудіо-варіант розмови слухайте у додатному звуковому файлі

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS