Наразі в «Л/ДНР» перебуває щонайменше 15 жінок, яких ми вважаємо заручницями — Тетяна Катриченко

Про це ми поговорили у черговому випуску програми «Звільніть наших рідних» із правозахисницею, представницею Медійної ініціативи за права людини Тетяною Катриченко.

Медійна ініціатива за прав людини — громадська ініціатива, що розслідує та висвітлює порушення прав людини в контексті російської агресії проти України. Започаткували організацію у вересні 2016 року журналістки Марія Томак та Ольга Решетилова. Відтоді організація, серед іншого, відстежує історії заручників, яких утримують бойовики, веде неформальний облік таких історій і підтримує контакт з родинами утримуваних.

Ігор Котелянець: Тетяно, розпочнемо розмову про затриману бойовиками пенсіонерку з Донецька Тетяну Журавльову. Літню жінку затримали бойовики і звинуватили у роботі на українські спецслужби. Нещодавно на каналі бойовиків «ОПЛОТ ТВ» з’явився матеріал про неї, в якому використані кадри розмови з Тетяною у СІЗО. Що вам відомо про цю історію?

Тетяна Катриченко: Я рада, що ви згадали цю історію. Я, до речі, теж вперше дізналася про Тетяну з цього пропагандистського відео, там я її побачила вперше. Проте, як виявилося, це несвіжа історія — Тетяна Журавльова була затримана ще влітку 2019 року. Я знайшла жінку, яка бачила пані Тетяну на «Ізоляції» — це такий концтабір для затриманих у Донецьку. При затриманні Тетяна говорила, що вона працювала на якомусь підприємстві прибиральницею, збирала певний матеріал і відправляла його кудись. Тобто вона не стверджувала, що це було для СБУ, вона просто справді збирала цей матеріал і була за це затримана. В неї є дочка і притулок для тварин у Донецьку.

Зараз ми не знаємо її місце перебування, можливо, вона ще на «Ізоляції», але може бути і в СІЗО. Зараз умови доступу до інформації в СІЗО досить обмежені, бойовики позабирали телефони, якщо такі в когось були, а за українську сім-карту можна потрапити в карцер надовго. Тому поки нам нічого дізнатися не вдалося, де саме Журавльова. Але її немає в жіночій колонії, отже, очевидно, вироку в неї ще немає.

Наталія Каплан: Але ж Тетяна — одна з багатьох жінок, які затримані на окупованих територіях. Скільки їх, за які статті їх судять і де вони перебувають? Якщо ми говорили про «Ізоляцію», то чи є там взагалі розподіл на жіноче і чоловіче відділення?

Тетяна Катриченко: За нашими приблизними підрахунками, в ОРДЛО перебуває щонайменше 15 жінок, яких ми вважаємо заручницями. Це і в Донецькій області, і в Луганській. Про заручників у Луганській області нам відомо менше, це лише кілька жінок, більше відомо про затриманих в Донецькій. Якщо затримують жінку саме за політичними статтями, то вони її відправляють на «Ізоляцію». Туди немає доступу, щоб дізнатися, кого саме вони там утримують. Але зі свідчень колишніх заручників, ми знаємо, що є окремі жіночі камери, і є окремі чоловічі. І жінки, і чоловіки виконують певні роботи, і ці роботи вони також виконують окремо. Потім жінок відправляють і жіноче крило у СІЗО, там вони перебувають до так званого вироку. А далі – колонія у Сніжному, це спеціальна жіноча колонія, де утримують всі засуджені жінки.

Ігор Котелянець: За вашими даними, щонайменше 50 жінок перебували як заручниці на окупованих територіях. Чи всі ці 50 жінок вже звільнені, і за якими статтями вони були ув’язнені?

Тетяна Катриченко: Є особливість: серед жінок, яких затримували, є медичний персонал, який після початку російської агресії продовжував працювати в лікарнях. Їх підозрювали у тому, що вони збирали дані про бойовиків, дані про громадян РФ, які після бойових дій потрапляли у лікарні, і нібито відправляли ці дані до СБУ. Мені відомо про п’ять таких жінок.

Також є кілька пенсіонерок, які не змирилися з тим, що на їхню територію прийшли окупанти, і вони своїми силами боролися з цим явищем. Вони малювали і розклеювали листівки, на кшталт «Луганськ — це Україна», «Донецьк — це Україна». Нещодавно я опитувала одну з таких – це пані Анастасія Мухіна, яка була звільнена у 2019-му році. Вона розповідає про те, що вона перевозила з підконтрольної території України листівки, або писала їх сама під трафарет. За це вона була затримана і її звинуватили у «державній зраді».

У Донецьку розповсюджена стаття для жінок – це «шпигунство», у Луганську – «державна зрада».

Наталія Каплан: Ваша організація відмічає, що про затриманих жінок на окупованих територіях говорять небагато, більше – про чоловіків. Як з цим боротися?

Тетяна Катриченко: Я думаю, що, по-перше, причина у тому, що тема політичних в’язнів та заручників не є занадто популярною, навіть серед журналістів, тому якщо ми про це говоримо, то говоримо про всіх одразу, жінок ми не відокремлюємо. І навіть коли був обмін 2017-го року чи 2019-го року, я сама не замислювалася, скільки там було жінок і за що ці жінки були затримані. А в останньому обміні було п’ятнадцять жінок і це велика кількість.

Чому про них мало говорять? Складно сказати, проте зараз ми взялися досліджувати тему жінки-заручниці, жіночого обличчя заручників Донбасу.

Ігор Котелянець: Які цілі ви перед собою ставите в рамках цього проєкту і які активності плануєте протягом року?

Тетяна Катриченко: Наш проєкт буде тривати з березня по грудень, і за цей час ми собі поставили за ціль зібрати якомога більше свідчень колишніх заручниць і родичок нинішніх і колишніх заручниць. Тому що мало говорять про жінок-заручниць, але взагалі не говорять про мам та родичок тих заручниць: як вони змушені тікати зі свого міста, як вони мають забирати дітей, в яких злиднях вони дуже часто живуть і як вони не можуть взагалі дізнатися про те, що відбувається з їх рідною людиною, затриманою на непідконтрольних територіях.

Це наша ціль — проаналізувати, чому затримують жінок, яка є загроза родичам заручників, коли затримують їх рідну людину, що відбувається із заручниками під час утримання за ґратами і що стається з ними після того, як їх звільняють.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.

Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково показує офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS