Нардепи й не підозрювали, що їх знімали для документального фільму — інтерв'ю з Богданом Кутєповим

17 жовтня у Маріїнському парку в Києві відбулася прем’єра стрічки журналіста-документаліста Богдана Кутєпова про молодих політиків під назвою «17» — «Нові люди vs стара система».

У спільноті події у Facebook прем’єру описують так:«17» — авторський проект про жорстку реальність, у якій опиняються молоді політики, прийшовши у стару систему влади. Це історія про те, як рівно рік тому, 17 жовтня, під будівлею Верховної Ради розпочався мітинг «за велику політичну реформу». Як із прогресивної ініціативи молодих активістів та парламентарів-реформаторів він перетворився в «Міхо-Майдан».

Богдан Кутєпов очима народних депутатів Мустафи Найєма та Єгора Соболєва спостерігав, як об’єднуються, сваряться, домовляються і ухвалюють складні рішення молоді політики. Так близько у політичне життя післямайданної України ще ніхто не зазирав. Чому? Бо ми мусимо знати, що насправді змінилося, мусимо знати, що працює, а що — ні. Зрозуміти це можна, лише підійшовши впритул.

Богдан Кутєпов: Це був великий фільм-експеримент, він скандальний саме тим, що головні герої дізналися про те, що вони головні герої документальної стрічки вже після того, як усе було знято. Я знімав якісь певні події, якихось людей, політиків, але ж у мене був певний задум знімати конкретних політиків, молодих політиків, яких називають «владореформаторами», ще які завгодно модна чути назви, тобто нова хвиля людей, які прийшли після Майдану, які дійсно і з громадських активістів вийшли або з середовища журналістів, тих людей, які вмотивовані і хочуть змін.

Вони в абсолютній меншості пройшли за списками різних фракцій, блоків, партій, але між собою мають спільне те, що вони не відчувають себе «фракційними гвинтиками», а передусім ставлять на меті, ну, не всі, дехто, як то кажуть «спаскудилися», ті люди, які втягнулися у ігри типу «проголосуйте за цей закон, а ми допоможемо вам ухвалити вашу ініціативу», і вони вже починають забувати де межа, велике це чи мале зло і йдуть на ці компроміси тощо.

Щодо того, наскільки я задоволений фільмом, — ніколи автор не може бути до кінця задоволений фільмом, є багато речей, які можна було б змінити, і тут є унікальна можливість дослухатися, тому що від людей одразу була рефлексія, реакція. Люди побачили кадри політиків, які вони не звикли бачити. Це документальний фільм, який в Україні апріорі є не дуже популярним жанром. Це не є масовий блокбастер, який подивляться сотні людей.

Люди звернули увагу на деякі речі, з якими я теж був згоден, але які забув поправити чи ще щось. Цей фільм буде остаточно опублікований з правками. Хай це вважатиметься прем’єрою, але по факту відіграло роль такого допрем’єрного показу, тому що ми в останній момент вносили правки туди, бо деякі моменти були настільки відверті і пікантні, що до останнього я, як автор, вагався, чи це важливо, і чи доречна присутність у фільмі моментів особистих, про які я не попереджав, коли знімав.

Андрій Куликов: Наскільки це фільм Богдана Кутєпова, а наскільки Громадського телебачення?

Богдан Кутєпов: Переважно, в рамках Громадського телебачення, яке ставить за мету високі цінності та місію, я граю роль такої собі «ложки дьогтю». Мені здається, порушити «стандарти ВВС» так звані … трошки порушити, бо ми теж живі люди.

Андрій Куликов: Якщо так говорити, то тут скоріше йдеться не про порушення стандартів, а про порушення прийомів.

Богдан Кутєпов: Варто зауважити, що ви бачили можливо якісь кадри, але це все тизери, які не відображають реальної ідеї фільму, і була така кампанія в інтернеті невеличка, саме на розповсюдження уваги до фільму, але багато хто зробив з них висновки, про що фільм і там був скандал у зв’язку з тим, що народний депутат Мустафа Найєм заходить і каже: «На мені мікрофон, тихенько». Тут скандальність ще у тому, що людей, яких я поважаю, довіряю їм, навіть їх я не попередив, що я їх буду писати-знімати, для того, щоб мені потім не сказали, що це постановка, тобі підігравали.

Андрій Куликов: То Мустафа Найєм знав, що на ньому мікрофон, чи ні?

Богдан Кутєпов: Він знав, і часто забував … Були люди з мікрофонами, але вони не знали, що є героями фільму, наприклад Мустафі я сказав, що хочу зняти відео про один день з життя народного депутата.

Повну версію розмови слухайте у доданому аудіофайлі