Навчатися в українських ВНЗ: з якими проблемами стикаються діти з анексованого Криму

— Моє управління відповідає за те, що стосується слова Крим, тобто АР Крим та місто Севастополь. Донбасом опікується інший підрозділ, проте під час своєї діяльності, коли ми почали дивитися на основні проблеми, які, на нашу думку, є найважливішими (це все те, що навколо дітей), то ми побачили, що так чи інакше є точка, навколо якої обертаються всі проблеми. Це навчання.

У дитини є вибір: отримати диплом, який не має значення ніде, зокрема диплом Керченського або Сімферопольського університетів, він не має значення передусім в Росії. Є диплом, але він нам не підходить, це суцільна проблема. У дитини є опція поїхати в РФ і для окупованої території Криму, і для окупованих частин Луганської та Донецької областей.

— Що можна сказати про середню освіту на цих територіях? Наскільки радикально змінилася програма?

— Коли ми торкалися освітніх питань, ми спиралися передусім на громадське середовище, на декілька конкретних організацій та експертів, які моніторять і досліджують. Це ГО Альменда, нам допомагали колеги з КримSOS, організація, яка зараз називається Зміна. Ми комунікували з фахівцями, які працюють у державних установах, які відповідають за оцінку якості освіти, тобто ми знаходили людей ззовні, намагалися з ними комунікувати. На підставі тих пропозицій або маркерів, які вони називали, ми намагалися досліджувати. Коли ми почали це досліджувати, ми побачили купу чинників, фактично навколо можливості отримати освіту набирається цілий букет, починаючи від елементарної відсутності документів.

У дітей відсутній паспорт громадянина України, минуло 5 років, є діти, які навіть втратили свідоцтво про народження.

Ми беремо їхню програму, нашу програму, досліджуємо, а виявляється, що певні блоки в їхній програмі відсутні, тобто дитина, яка навчалася за російською програмою, завершила 11 класів, неспроможна скласти ЗНО, бо певні блоки відсутні.

Обов’язковими у нас є українська мова, українська література. Це правильно, проте давайте розуміти, що діти, які навчаються там, не мають таких предметів. Їх просто немає. Немає вчителів, бо ті, що були, ймовірно, вже перекваліфікувалися. По-друге, це не зовсім безпечно, є моменти, коли вчителя, який викладає, переслідують, тому діти отримують уроки за допомогою Skype. Така опція є, але за ці уроки треба платити гроші. Скільки сьогодні коштує година репетиторства? Чи всі спроможні платити за це гроші? Ні.

Середовище геть інше. Дитина, яка вивчає і має здавати історію там, готується здавати історію тут, фактично перебуває у двох світах, де один суперечить іншому.

Ті діти, які перебувають на тимчасово окупованих територіях, в набагато гірших умовах, ніж фактично будь-яка дитина, яка навчається в українській школі. Наша задача — створити такі умови, надати можливості. Обов’язок держави — відновити стан, тому що держава має забезпечити певний рівень освіти, певні умови для освіти, такими є наявність приміщень, підручників, педагогів. Коли ми збираємо всі ці чинники докупи, то виявляється, що діти в Криму в нерівних умовах у порівнянні з дітьми на іншій території України. Тут мають бути якісь рішення.

Всю розмову слухайте в доданому звуковому файлі.