Не привілеї, а гарантії: які права на роботі мають батьки дітей до 3 років

Ім’я жінки змінено. Її історію переказує журналістка Громадського радіо Катерина Мацюпа.

Катерина Мацюпа: Наталія працює слідчою у райвідділку. У жінки — двоє дітей. Першій дитині 4 роки, другій — рік і 4 місяці. Коли молодшій було 8 місяців, Наталія вийшла на роботу. У перший же день підійшла до свого керівництва і попередила, що не може працювати у вечірній, нічний час та на вихідних — оскільки в неї грудна дитина. З понеділка по п’ятницю у робочий час вона готова працювати у повному обсязі. Жінка написала відповідний рапорт. Начальник райвідділку усе погодив. Вона справлялась з роботою упродовж дня, інколи — брала роботу додому, і там її завершувала. Однак проблеми почались з іншим керівником, якому Наталія безпосередньо підпорядковується.

«Він почав викликати мене на роботу у вечірній час — о сьомій-восьмій вечора. Я телефоную, пояснюю, що в мене дитина на грудях, що залишити його — немає з ким, що чоловік у відрядженні, я сама, близьких родичів у місті немає. На це він дуже неадекватно, агресивно реагував, виражався нецензурною лексикою, наказував приїжджати на роботу. Я двічі чи тричі впродовж місяця залишала дитину на сусідку, на подругу, приїжджала на таксі на роботу — боялась, що у мене будуть неприємності, але нічого такого надприродного не траплялось — він просто хотів показати, що він може викликати мене на роботу, коли йому заманеться. Це почало повторюватись постійно. Одного разу, коли він викликав мене у суботу чи неділю, я не приїхала, сказала, що це вихідний, і що я не вийду. Він почав писати мені смс з погрозами, що він вижене мене з роботи, щоб я йшла в декрет і сиділа вдома. Через це у нас почався конфлікт. Я прийшла на роботу в понеділок, знову підійшла, плакала, просила, пояснювала, що у мене маленька дитина, що в мене така безвихідна ситуація, що якщо треба щось робити, нехай скаже і я виконаю це обов’язково вдома. Я намагалась знайти якийсь спільний знаменник. Те, як він виражався, я навіть не можу вам сказати, тому що це груба, нецензурна лексика. Він говорив, що йому все одно на моїх дітей, що це мої проблеми, щоб я залишала дітей з ким хотіла, або йшла в декрет. Через це у нас, впродовж 1,5 місяця був конфлікт. Він при всіх на загальному зібранні міг кричати на мене. Звісно, я плакала, мені це було неприємно», — розповідає Наталія. 

Згодом Наталія зауважила, що їй приходить менша платня в кінці місяця — на 5 000 гривень. Вона пішла до безпосереднього керівника, запитати в чому справа. На що отримала відповідь: поки ти не будеш робити все, що я тобі скажу — зарплата буде такою. Так тривало 4 місяці, і тоді Наталія почала скаржитись на керівника — вищому керівництву. Провели службове розслідування і цього керівника покарали, однак як саме — Наталія не знає. Але він залишився працювати, і почав ще гірше ставитись до неї.

«Він почав ставити мене у всі наряди — всі якісь заходи, на які ніхто не хотів іти, він мене всюди ставив, давав мені дуже погані справи. І це уже всі зауважили, і навіть сміялись з цього. Наприклад, телефонують, кажуть: померла людина. Він одразу називає моє прізвище. Він мені сказав: я створю тобі нестерпні умови роботи і ти сама звідси підеш. Він мені таким відбірним матом це казав — що я навіть соромлюсь переказувати», — пригадує Наталя.

Але на цього начальника надходило багато скарг — не тільки від Наталії, а й від інших людей, з інших питань. За два місяці на нього надійшло близько сорока дзвінків на гарячу лінію, тому його тимчасово перевели в інше місце, але не звільнили. Зараз в Наталії новий керівник, йому жінка теж пояснила ситуацію, і поки що — все добре. Однак Наталія не хоче розголошувати своє справжнє ім’я, місто у якому живе і працює. Боїться, що нове керівництво, з яким поки не виникало ніяких непорозумінь, не зрозуміє її.

«Коли у мене є маленька грудна дитина, я маю трішки більше прав, ніж інші. Я маю права не приходити на роботу вночі і на вихідних — все, я більше нічого не просила. Я виїжджала на будь-які виїзди, і робила всю роботу, яку мені доручали. Але я не можу кинути вночі грудну дитину, яка їсть кожні 3 години. Ну і на вихідних не можу кинути, тому що, по-перше, дитині треба трішки побути з мамою, по-друге, няня не може працювати 7 днів на тиждень, вона працює 5 днів, їй потрібен відпочинок. Ну це нікого не хвилювало. Але на цього начальника надходило багато скарг — не тільки про маленьких дітей, а й з інших питань. Він робив багато непорядних речей».

Історію Наталі коментує адвокатка Ольга Семенюк.

Ольга Семенюк: У нашій країні взагалі певний час був певний поділ на чоловічі і жіночі професії, і жінки не мали доступу до ряду професій, і взагалі їх біля 450 професій було таких, які вважалися лише чоловічими. Але на даний час жінки вже можуть бути поліцейськими, пожежницями, будівельницями, та іншими, що раніше вважалося чоловічими професіями.

Ця дівчина, яка працювала вже певний час, мала досвід, дійсно, народила дитину, але вона зробила особистий вибір, вважала, що хоче реалізовувати себе не лише як мати, але й як поліцейська. І тому повернулася, коли дитині було 8 місяців. Вона не просила додаткових привілеїв, чи особливого ставлення. Вона просила лише виконувати закон. Оскільки в нас відповідно до кодексу закону «Про працю» встановлені додаткові гарантії для тих жінок, які мають маленьких дітей віком до 3 років, і вона лише просила виконувати цей закон. Саме не викликати її в нічний час, у вихідні дні. Те, що передбачено законом. Але іноді так трапляється, що коли керівником є чоловік, то він не просто не реалізує ці передбачені законом гарантії, а навпаки  ставить їй їх за вину.

Дівчина писала заяви до керівництва і отримувала дуже неприємні відповіді. Ми були шоковані. Там було зазначено, що поліцейський — це посада, немає різниці, хто її обіймає. Тобто оце право не працювати в нічну зміну або у вихідний день, було сприйнято керівництвом як привілей і дискримінацію стосовно чоловіків. Тобто особа, яка писала цю відповідь, взагалі не знає законодавства, яке регулює додаткові гарантії для жінок, що мають дітей, і не розуміють, що таке дискримінація.

Знадобилося декілька місяців постійних скарг для того, щоб керівництво почало реагувати на це. Більше того, коли ця дівчина (а вона дуже смілива) почала про це писати, стали надходити скарги від інших працівників. Загальна кількість скарг була біля 40. Виявилося, що він не лише її пригнічував стосовно материнства. Також були дівчата, які мали дітей, їм зменшувалася премія, їм виплачувалися менші кошти, але вони не скаржилися, бо боялися втратити роботу. У результаті спільні дії призвели до того, що керівника перевели в інше місце. Але він досі працює, і, можливо, пригнічує інших жінок.

Для людей, які перебувають в різних умовах, має бути таке ставлення, яке урівнює їх. Тут не має бути прив’язки до статі — жінка це чи чоловік. Це має бути прив’язка до певного фактору: наявності дитини віком до 3 років в працюючої особи. В нас вже є випадки, коли чоловіки хочуть скористатися цими додатковими гарантіями. Незалежно від того, хто взяв на себе головну роль по вихованню дитини — це обов’язки роботодавця, забезпечити певні умови. Ці гарантії діють лише до 3 років, після цього вже немає додаткових гарантій, крім певних випадків, коли дитина має проблеми зі здоров’ям.

Повну розмову слухайте в аудіофайлі за посиланням.

Цей матеріал був створений за підтримки Програми MATRA (Посольство Королівства Нідерланди). Погляди та висновки авторів програми можуть не відображати офіційну позицію Уряду Королівства Нідерланди.

Проєкт виходить у партнерстві з Асоціацією жінок-юристок України «ЮрФем».