Не треба вигадувати, слід просто дотримуватися журналістських стандартів — медіаюрист про плани влади щодо ЗМІ

В Україні планують запровадити відповідальність журналістів за розповсюдження неправдивої або маніпулятивної інформації

Про це заявив міністр культури, молоді та спорту України Володимир Бородянський на парламентських слуханнях про безпеку журналістів.

«Відповідальність журналіста за розповсюдження неправдивої або маніпулятивної інформації має бути посилена. А саме введення в законодавство критеріїв маніпулювання суспільною думкою і введення як адміністративної, так і кримінальної відповідальності за таке маніпулювання», — сказав Бородянський.

Також Бородянський додав, що має бути посилено відповідальність за поширення особистих даних журналістів.

 То що ж планує нова влада? Про це ми поговорили з медіаюристом Інституту масової інформації Романом Головенком.

Євгенія Гончарук: Чи є у вас відчуття, що перед журналістикою постали якісь нові загрози, відколи ми маємо нового президента, новий парламент та новий уряд?

Роман Головенко: Я б не сказав, що якісь суттєво нові загрози з’явилися. Звичайно, є криза медіа, яка зараз загальна в світі, в тому плані, що зараз дуже часто люди беруть новини з соціальних мереж, а не зі ЗМІ.

Щодо нової влади є питання з приводу того, що має місце ігнорування журналістів чи щось подібне, але ми побачили прес-марафон Зеленського. Тут можна закинути новій влад, що треба більше відкритості, але й самим журналістам є що закидати, тому що якість роботи залишає бажати кращого, і по прес-марафону все-таки було помітно, що президент добре тримався, тому журналісти могли ставити питання більш якісно. Наприклад, були випадки, що журналісти ставили кілька питань одночасно, що давало можливість Зеленському обрати те, яке йому більш зручне. Це елементарщина, але чомусь багато журналістів підкачали.

Євгенія Гончарук: На парламентських слуханнях 6 листопада йшлося про безпеку журналістів, тож наскільки проблема з безпекою журналістів стала гіршою або змінилася, можливо, маєте певні дані за 2019 рік?

Роман Головенко: За 2019 рік ми вже бачимо, що ситуація є гіршою, порівняно з минулим роком, тому що було десь порядку 140 випадків саме насильницького характеру. Хоча ми охоплюємо не тільки це, ми охоплюємо, наприклад, кібер-загрози – коли намагаються зламати комп’ютери журналістів або щось подібне. Цей рік — виборчій, тому це традиційно для виборів. А проблема задавлена безпекою, тому що ми ж бачимо, що це не тільки справи журналістів, наприклад, справа Катерини Гандзюк, справа по Майдану – немає якогось остаточного результату. Це проблема загалом зі слідством щодо притягнення до відповідальності щодо організаторів та замовників цих злочинів.

На парламентських слуханнях йшлося про те, щоб внести деякі зміни до законодавства, і вони дещо можуть покращити. Зокрема, для журналістів, які працюють в інтернеті, адже частиною правоохоронних органів вони не визнаються журналістами, відповідно при перешкоджанні журналістської діяльності це не буде кваліфікуватися відповідними статтями. Також йшлося про те, щоб забезпечити освіту, підвищення рівня підготовки слідчих в поліції і прокуратурі саме по злочинах проти журналістів, тому що це не є пересічний злочин як крадіжка чи тілесні ушкодження – він рідко трапляється в кар’єрі слідчого.

Євгенія Гончарук: Є заява від Олександра Ткаченка, який очолює комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики, який говорить про те, що вони комунікують з Генеральною прокуратурою щодо створення спеціального підрозділу, який буде займатися справами нападів на журналістів та різних злочинів, які проти журналістів будуть скоєні.

Роман Головенко: Загалом підслідність цих справ – це Національна поліція. Це раніше слідством займалася прокуратура.

Євгенія Гончарук: З нами на зв’язку народний депутат від фракції «Європейська солідарність», член комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Микола Княжицький. Пане Миколо, чи є потреба створювати окремий підрозділ в прокуратурі, який би займався злочинами проти журналістів? Я так розумію, що знайшли вже відповідальну людину – Антона Геращенка, який буду курувати справами проти журналістів.

Микола Княжицький: Зараз в прокуратури зовсім інші функції, звичайно, Національна поліція розслідує такі справи. Інша справа – кого зараз вважати журналістом? Ми ж бачили, що і Андрій Портнов стверджує, що він журналіст на каналі «112». Тому що в умовах непрозорої медіавласності, фінансування соціальних мереж, в умовах гібридної війни з агресором це поняття дуже розмилося. Але те, що злочини проти активістів і журналістів мають розслідуватися першочергово, має бути всім зрозуміло. Чи треба для цього створювати окремий підрозділ? В мене є сумніви.

Євгенія Гончарук: Олександр Ткаченко, очільник вашого комітету, говорив, що в «Слуги народу» є ідея, як прибрати нечесні і олігархічні медіа з ринку. Вони кажуть, що будуть перевіряти, скільки заробили і скільки витратили. Якщо не будуть співпадати витрати з прибутками, будуть запитання.  Але, мені здається, в нас взагалі складна ситуація з незбитковістю медіа. Що ви скажете – чи працюватиме це правило, чи воно буде максимально чесним і прозорим?

Микола Княжицький: Головне, щоб медіа не використовувалося для досягнення олігархами своїх політичних цілей, для приходу до влади в незаконний спосіб, маніпулюючи суспільною думкою і використовуючи монополію на рику. Як раз «1+1» все це і робить.

Євгенія Гончарук: А ідея про більш високу вартість реклами може нас якось убезпечити?

Микола Княжицький: Вартість реклами в нас низька, тому що в нас є змова між медіагрупами, а Антимонопольний комітет, який залежний від олігархічних груп, закриває на це очі. І ці ЗМІ борються не за гроші від реклами, а за гроші від преференцій олігархів. Ну, наприклад, Громадське радіо чи Громадське TV за їхньою схемою є збиткові, але вони точно не олігархічні і точно не впливають на політику, тому вони мають право на існування.

Євгенія Гончарук: Тобто ця ідея, яку висловив Ткаченко, може бути загрозою для таких невеликих незалежних медіа?

Микола Княжицький: Та воно ні для кого не буде загрозою, це звичайна демагогія, ніхто нічого схожого робити не буде. Треба було щось сказати, то він і говорив.

Євгенія Гончарук: Пане Романе, є ще одна думка, яка зараз бентежить журналістів. Йдеться про маніпуляції в медіа. Є низка каналів, які справді вдаються до маніпуляцій або подекуди до відвертої брехні. Міністр культури, молоді та спорту Володимир Бородянський вже не перший раз говорить, що треба внести, очевидно, в текст закону визначення маніпуляцій, визначення цензури. А за маніпуляцію потрібно внести адміністративну або кримінальну відповідальність. Яку б ви оцінку дали цьому  як юрист? Наскільки це можливо і наскільки це небезпечно?

Роман Головенко: Якщо норма буде не дуже чітка, вона працювати не буде, тому що коли немає чіткості, всі просто бояться брати на себе відповідальність.  Але я думаю, танцювати треба не від цього. Є обов’язок дотримуватися об’єктивності, поширювати достовірну інформацію. Цього не дотримуються, Нацрада не може запровадити санкції, а треба, щоб могла. Ми починаємо вигадувати якийсь велосипед замість того, щоб подивитися, що в нас вже є під руками і чим вже можна було б скористатися. Напишуть ще один закон, який не буде працювати, тим все може і закінчитися.

Євгенія Гончарук: Навіщо президенту оцей комітет зі свободи слова. Вчора його склад був затверджений: там є представники журналістського середовища, медіа аналітиків.

Роман Головенко: Загалом якийсь координуючий орган потрібен, але потрібно, щоб він був працюючим, і щоб виконувалися ті ініціативи по дотриманні журналістських стандартів і з приводу того, хто є журналістом. Але щоб це запровадити, треба і теоретичну законодавчу базу розробити, і впровадити це на практиці.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.