Не відставати від молоді: як українські пенсіонери освоюють комп’ютер

В одному з навчальних класів Таврійського національного університету імені Вернадського в Києві люди старшого вчаться користуватися комп’ютерами та смартфонами. Тричі на тиждень тут збираються ті, кому за 55, і разом освоюють нову для себе техніку.

Тамара Захар’яш серед учнів  виділяється яскравим виглядом — кофтина кольору веселки та посмішка. Жінка розповідає, що відчуває себе молодою та енергійною. І додає — жити без базових знань комп’ютера нині неможливо.

«Я хотіла цього навчитися, але не знала де. От не вмію користуватися мобілкою я. Купили її, а раніше в мене була така кнопочна. А донька каже, що це вже позавчорашній день, допотопна. Взяла і каже: оце на тобі мобілка. Я кажу: як же нею користуватись? Вона показала, як включати і виключати, а решту, каже, методом втика роби все», — розповідає пенсіонерка.

Із Тамарою та ще 12-ма учнями працює викладач Олександр Гуйда. Він уважно ставиться до своїх слухачів та намагається доступно пояснити базові речі про роботу комп’ютера та його програм.

Навчальна програма для людей 55+ є безкоштовною, її оплачує німецька організація DVV International. Вона розрахована на 48 годин уроків. За цей час люди старшого віку можуть навчитися працювати з комп’ютером, програмою Word, користуватись електронною поштою, навчитись оплачувати комунальні послуги онлайн та користуватись мобільним телефоном.

Освоювати нові навички сюди приходять із різних причин. Для переселенки із Авдіївки Антоніни Дороніної навчання, окрім розвитку, ще і спосіб зайняти себе.

«Для того, щоб втекти від усіх своїх негативних спогадів, потрібно, звісно ж, бути чимось зайнятим. Щоб голова твоя постійно була зайнята. І віриш в краще»,  — каже Антоніна.

Жінка переїхала із Авдіївки у 2015 році, коли її будинок частково пошкодило обстрілами. Антоніна розповідає, що вже два роки слідкує за тим, що відбувається в її «рідній Авдіївці», читаючи повідомлення в соціальній мережі Facebook.

«Зараз такий час, коли неможливо взагалі без цього інформаційного поля. І в будь-який вільний час стараюся туди зайти, щоб не відставати від молоді, від тих подій, що відбуваються в країні. Тому що не можна бути байдужим до того», — ділиться жінка.

Керівниця проекту освіти для дорослих Маргарита Блощинська розповідає, що  мотивація для людей «золотого віку» є дуже важливим елементом для розвитку.

«Вчитися потрібно все життя, це ми розуміємо. Бажання соціалізуватися, бути корисним, особливо коли ти знаєш щось, бути корисним і собі, і близьким. І, можливо, дехто ще на роботу планує піти», — каже Блощинська.

Саме з метою знову влаштуватися на роботу прийшла Ніна Шевченко. Жінка має економічну та юридичну освіту, однак каже, що зараз мусить ще вдосконалитись у роботі з комп’ютером.

«Я взагалі хочу піти на роботу. Бо з цією мінімальною пенсією не проживеш. Тому я прийшла вдосконалити знання комп’ютера, щоб могла отримати роботу. Бо там необхідні ці навички», — розповідає жінка.

Керівниця програми Маргарита Блощинська розповідає, що людям старшого віку хочеться бути цікавими і собі, і іншим. Тому зараз вони готують нові програми для людей старшого віку: курси екскурсоводів та англійської мови. А наступного курсу щодо освоєння комп’ютера слід чекати вже наступного року.

Маргарита Блощинська нагадує, що «всі в душі молоді, і все залежить від ваших відчуттів». З цим і погоджується учениця програми Антоніна Дороніна.

«Кожен зараз бажає миру, економічної стабільності, а для себе розвитку – тільки вперед і вперед, незважаючи на вік. Інакше неможливо»,  — каже Антоніна.