Нестача кадрів, тиск окупантів та загиблі колеги: яким був медіарік на Луганщині?

Та перш, ніж ми почнемо аналізувати ті процеси, які відбуваються в інфопросторі Луганської області (а він є і доволі якісний), згадаємо про втрати.

20 квітня на Донеччині загинув 36-річний ведучий програм філії «Суспільне Донбас», військовослужбовець Дмитро Сірик. Після повномасштабного вторгнення Дмитро вивіз родину до безпечного регіону України — свого сина, батьків та дівчину. Через декілька тижнів, у березні 2022 року, його мобілізували.

За два дні, 22 квітня, біля селища Діброва Луганської області під час бою від пострілу снайпера загинув журналіст Олександр Бондаренко. Він — випускник Луганського національного університету за фахом «українська філологія». Після закінчення навчання працював на Луганському кабельному телебаченні.

Пізніше переїхав до Києва. Олександр працював на Громадському радіо, телеканалі «Перший національний», в українській службі ВВС, ТРК «Україна» та ICTV.

Низка медійників з Луганщини цьогоріч також мобілізувалися. Зокрема, воєнний кореспондент телеканалу «Прямий» Сергій Окішев та головний редактор Попасная.City та Сміла.City Ярослав Нестеренко.

Контент

У своїй роботі луганські релоковані медіа фокусуються на регіональних новинах. За даними моніторингу ІМІ, першою чергою, йдеться про наслідки війни, ситуацію на фронті. Це якщо говорити про новини. У них ЗМІ спираються переважно на офіцйні джерела — місцеву владу, а також на власні джерела в окупації. Найменше пишуть про політику, адже її як такої на Луганщині немає і неможливо спрогнозувати, як швидко в області відновиться політичне життя після визволення.

Пишуть новини і про те, де переселенці з Луганщини можуть отримати допомогу і яку.

Якщо говорити не про новини, то в стрічках луганських релокованих видань можна помітити багато інтерв’ю із активними вихідцями з області — волонтерами, спортсменами, митцями, посадовцями та усіма тими, хто має досягнення у своїй галузі.

Читайте також: Найбільше — про наслідки війни, найменше — про політику: про що пишуть у новинах луганські релоковані медіа

Але більшість видань обирають для себе пріоритетну тему. До прикладу, «Реальна газета» фокусується на розслідуванні процесів, які відбуваються на окупованих територіях, «Трибун» пише багато ексклюзивних новин з окупованих територій. «Зміст», «Сєвєродонецьк онлайн» — відстежують інформацію щодо допомоги переселенцям, досягнення молоді з Луганщини (і не тільки молоді), «Телегазета», яка у 2014-му релокувалася до Старобільська, а у 2022-му колеги виїхали на підконтрольну територію, продовжує збирати інформацію про свій район. Продовжують роботу і редакції popasnaya.city та svatove.city.

Луганські релоковані медіа непублікують джинсу, контрагітацію, не поширюють неналежно марковану рекламу. Принаймні не робили цього «Реальна газета«, «Трибун«, «Телегазета«, «Сєвєродонецьк онлайн«, коли Інститут масової інформації проводив ще один моніторинг.

Як зазначила у коментарі ІМІ головна редакторка «Сєвєродонецьк онлайн» Яна Чумаченко, цьогоріч ключових викликів для її медіа було два — одночасне розширення та втрата кадрів через їхнє приєднання їх до лав ЗСУ.

«Тому, з одного боку, перед нами стояли амбітні задачі, а з іншого — часто їх доводилося втілювати усього кільком людям. Весна-початок літа були дуже складними. Відчули на собі брак кадрів. Класних спеціалістів буквально відривають з руками та ногами. Серед небагатьох резюме складно знайти ту саму людину, а вона потрібна вже на вчора. Тож вчити з нуля або майже з нуля — не варіант. Проте крок за кроком ми долаємо все та знаходимо своїх людей, міцнішаємо як колектив», — говорить Яна Чумаченко.

Її медіа свою місію бачить, перш за все, у збереженні пам’яті про місто і область.

«Люди залишилися без речей, і навіть фото немає. Тож архіви, історія міста дуже цінні. Також ми намагаємося бути рупором проукраїнських містян, які залишили Сєвєродонецьк. Розповідаємо про них, підтримуємо. Створили спеціальну мапу релокованих підприємств. По крихтах збираємо інформацію з окупації, що надскладно, тому що зв’язку з містом немає ніякого», — додала головна редакторка.

Окуповані території

Говорячи про луганську медіаспільноту, потрібно пам’ятати, що там росіяни та місцеві колаборанти продовжують активно імітувати журналістику, насправді ж, поширювати пропаганду. Крім того, вони продовжують тиск на релоковані медіа та журналістів. Зокрема, у грудні ватажок терористичного угруповання «ЛНР» Леонід Пасічник підписав «указ», яким заборонив в’їзд на окуповану частину Луганської області для понад 400 людей. Зокрема, до списку потрапив в.о. керівника Центру протидії дезінформації при РНБО, депутат Луганської обласної ради, журналіст Андрій Шаповалов.

На окупованих територіях росіяни вибірково включають та виключають мобільний зв’язок та інтернет, побоюючись, що місцеві передаватимуть інформацію про них українським силам оборони. Фактично з вересня 2022 року жителі окупованих територій перебувають в інформаційному вакуумі. Подекуди доступу до інтернету позбавлені навіть луганчани. Посилюють інформаційний вакуум закритість окремих населених пунктів. До прикладу, у Лисичанськ можна потрапити лише маючи перепустку. Пропагандисти, які працюють у Луганську, мають обмежені можливості роботи на частині Луганщині, окупованій у 2022 році.

У коментарі ІМІ журналістка Марина Терещенко згадала випадок, коли один із таких місцевих колаборантів-пропагандистів приїхав попрацювати на новоокупованих територіях, але через тиск та погрози місцевої окупаційної влади був змушений повернутися до Луганська. Це свідчить про те, що на Луганщині триває процес боротьби за владу, що зачіпає і пропагандистів, які не завжди орієнтуються, хто головний у тій чи іншій громаді.

Читайте також: У новинах луганських релокованих видань немає джинси і контрагітації

Найбільш вразливі перед російською пропагандою діти та молодь. Для них окупанти проводять низку заходів з мілінаризації.

В окупованому Луганську на базі одного з корпусів Луганського коледжу автосервісу імені Олександра Гізая росіяни обіцяють відкрити філію «Центру військово-спортивної підготовки «Воин». У «центрі» працюватимуть «досвідчені інструктори», а основною аудиторією, за задумом окупантів, буде молодь віком 14–35 років. Її навчатимуть за вісьмома військовими напрямами. Про які саме напрями йдеться, окупанти не вказують.

А у «День доброти» до місцевих шкіл запросили окупантів зі зброєю, в амуніції, і вони вчили дітей розбирати зброю. «Діти писали різні записки: «Дарим тепло солдатам». Якщо це не промивання мізків, то що це взагалі», — зазначив у коментарі ІМІ головред релокованого видання «Трибун» Олексій Артюх.

Також окупанти завозять до Луганщини вчителів з Росії для навчання за «правильною» програмою місцевих дітей.

Окрім мілітаризації окупанти цього року активно заходилися залучати молодь до створення пропагандистського контенту, влаштовуючи різні «школи» та тренінги. Зокрема, у Луганську ворог відкрив так званий «Дом журналіста», де провели форум російських пропагандистів».

Продовжують окупанти інтегрувати медіа окупованих територій до своїх структур. І це стосується не тільки Луганська. У листопаді телеканали з окупованих Луганська та Донецька «Луганськ 24» та «Юніон» стали членами Національної асоціації телерадіомовників РФ.

Покарання пропагандистів

Протягом року пресслужба ГУ СБУ неодноразово повідомляла про роботу спецслужби з притягнення до відповідальності тих, хто пропагує «русский мир», закликає до війни проти України та мілітаризує дітей.

Підозри та судові вироки за такими статтями отримали педагоги-колаборанти, а також чиновники окупаційної влади.

Щодо пропагандистів, то у листопаді 2023 року слідчі СБУ повідомили про підозру у колабораційній діяльності «генеральній директорці» «ГТРК ЛНР» Олені Прасоловій.

Як зазначають в СБУ, Прасолова проводить інформаційну діяльність на підтримку Росії в співпраці з окупаційною адміністрацією «ЛНР».

«Антиукраїнську діяльність у медійній сфері фігурантка веде від початку збройної агресії РФ проти України. Зокрема, раніше вона очолювала редакцію «офіційного друкованого органу ЛНР» — газети «Республика», через яке окупаційна влада здійснює систематичний пропагандистський вплив на населення, тиражує антиукраїнські фейки за «темниками», які створюють російські «інформаційники», — зазначили в українській спецслужбі.

Цьогоріч повідомили про підозру і підлеглому Прасової, пропагандисту «ГТРК ЛНР» Юрію Свідерському.

«Свідерський бере участь у програмі «Zдесь и сейчас», бере інтерв’ю в представників окупаційних адміністрацій та заїжджих представників російської влади. Водночас у своїх програмах Юрій Свідерський дискредитує українську владу та ЗСУ», — зазначили в СБУ.

Читайте також: Проукраїнські ТГ-канали Луганщини втрачають підписників, але водночас мають унікальний контент з окупованих територій

Водночас колишній гендиректор телерадіокомпанії незаконного угруповання «ЛНР» (створеної на базі захоплених потужностей Луганської обласної державної телерадіокомпанії, Луганського кабельного телебачення та приватного телеканалу «Ірта») та окупаційний «заступник міністра інформації, друку та масових комунікацій у ЛНР» Тарас Компанієць, ймовірно, живе в німецькому місті Лейпциг. Саме його він позначає на ресурсах з пошуку роботи. Нині невідомо, чи відкрили українські правоохоронці щодо його дій кримінальне провадження.

Пресслужба ГУ СБУ у Луганській та Донецькій областях на іронічні коментарі щодо реальності притягнення до відповідальності пропагандистів зазначає: важливо дотримуватися процедури і документувати їхні дії, щоб мати підстави для затримання та покарання, коли така можливість буде.

Валентина Троян, представниця ІМІ у Луганській області, журналістка Громадського радіо

Написання цього блогу стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проєкт USAID «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією Internews. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю ГО «Інститут масової інформації» та необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Internews.