facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

«Нині Львів голодує». Як СРСР забирав бізнеси і квартири 80 років тому?

Розповідаємо про те, як радянська влада скасувала приватну власність на Галичині, провалила усі плани і знищила “класово ворожі елементи”

1x
Прослухати
--:--
--:--

Що сталося? 

У вересні 1939 року Гітлер і Сталін знищили Польщу. Східна її частина, нинішня Галичина, потрапила під радянську окупацію. Операції нацистів і червоноармійців були скоординовані і проходили в рамках підписаного місяцем раніше пакту Молотова-Ріббентропа. У жовтні пройшли вибори до маріонеткових Народних Зборів Західної України, які за кілька тижнів разом з приєднанням до УРСР проголосували і за націоналізацію великої промисловості. Але насправді у державну власність забрали практично все, що могли. 

З початку грудня 1939-го майже усе від заводів і електростанцій до готелів і басейнів почало належати “радянському народові”. У Декларації Зборів йшлося про “націоналізацію банків і великої промисловості”, але більшість власників їдалень, крамниць, кінотеатрів і аптек теж втратили свої бізнеси. Після націоналізації частка соціалістичного сектора в економіці регіону досягла 62 %. Процеси ці перервала німецько-радянська війна. 

Працівники нафтових копалень у Бориславі, 1930-ті роки.

Як це працювало?

Радянська преса описувала цей процес як народне волевиявлення. Працівники заводу приходили на загальні збори робітників підприємства, які організовувало “тріо”: представник тимчасового управління, новий директор і представник робітничого комітету. Разом вони голосували за передачу їхнього об’єкта у державну власність. Потім це рішення ще раз затверджували районні, міські і обласні виконавчі комітети.

Очевидно, що процес цей був дуже формальний. Наприклад, ми, здається, не знаємо жодної історії, коли такі збори голосували проти одержавлення і продовжували працювати за “системою буржуазного капіталізму”. До того ж, там просто не було нікого, хто б був у цьому сильно зацікавлений. Скжімо, на директора електро-арматурного заводу «Контакт» висунули депутата Зборів і робітника заводу Дмитра Левицького, заступник директора фабрики ім. Кірова —  депутат Олена Кузьмінська.

Фабрика “Фортуна Нова” на вул. Кордецького, 1925 рік.

Куди зникли “класово ворожі елементи” (вони ж власники) ?

Частина власників, як і деякі офіцери та державні службовці зниклої Польщі, втекли в зону німецької окупації або на Захід ще у вересні 1939-го року. Інших репресували протягом зими 1939/1940. Фахівців, які займали високі посади масово звільняли. До квітня 1940 року лише у Львівський області та місті вигнали до 11 тисяч кваліфікованих працівників. Українські кооперативи, які на той момент успішно існували вже понад півстоліття взяли під контроль, а головний їхній орган – Ревізійний Союз Української Кооперації закрили рішенням від 12 грудня без участі самих представників союзу. 

Від таких нововведень постраждали не лише власники бізнесів та освічені наймані робітники, а й власники квартир. 25 грудня 1939 року, тобто 80 років тому, у Львові почалась націоналізація 6 тисяч будинків поміщиків, капіталістів і великих домовласників. Часто виселяли не з маєтків, а  з чотирикімнатних квартир кооператорів, дрібних ремісників, крамарів. Робилося це, схоже, швидко і з великими скандалами, адже відомо про  274 заяви від колишніх власників про незаконне вилучення помешкання на середину січня 1940-го.

Польські злоті 1930-х

Спільне – означає нічиє? 

Протягом наступних кількох місяців промисловості Західної України вдалося перевершити виробничий рівень 1939-го року. Кількість робітників у 1940 зростала швидше, ніж у попередні 10 років. Принаймні про це йдеться у тогочасних документах з Львівського обласного архіву. Але якість того, що виходило з конвеєрів вже було складно порівняти з польською якістю. З часом стало зрозуміло, що у робітників немає мотивації створювати якісний продукт, а так зване “соціалістичне змагання”, яке було дуже популярне на “Великій Україні” ще з початку 1930-х, не спрацювало на Галичині. 

Через хаос у промисловості і у крамницях та магазинах, що тривав кілька тижнів у грудні-січні, виник дефіцит і перші черги. Так про це у своєму щоденнику розповідає київський письменник Петро Панч, який жив у Львові з жовтня. 

«На спекулянтів облави. Вулиці чорніють від черг біля нових крамниць. Бакалія – гастрономія… Раніше Львів годував Варшаву, а Західна Україна – Німеччину. Ниньки Львів голодує».  

Взимку ціни на базарах виросли у 5-10 разів. Ще більше проблем виникло після того, як наприкінці того ж грудня 1939-го влада ввела радянський рубль. Купівельна спроможність рубля була на той час учетверо нижча, але це не завадило зрівняти свою валюту зі злотим один до одного. 

Поділитися

Може бути цікаво

На Покровському напрямку бої носять виключно жорсткий характер — Сирський

На Покровському напрямку бої носять виключно жорсткий характер — Сирський

3 год тому
Майже 6,5 мільйонів людей подали заявку на «Зимову єПідтримку» — Зеленський

Майже 6,5 мільйонів людей подали заявку на «Зимову єПідтримку» — Зеленський

3 год тому
Правоохоронці викрили мільйонну схему поборів в «Укрзалізниці»: що відомо

Правоохоронці викрили мільйонну схему поборів в «Укрзалізниці»: що відомо

4 год тому
У листопаді внаслідок атак РФ загинули 165 цивільних українців — ООН

У листопаді внаслідок атак РФ загинули 165 цивільних українців — ООН

5 год тому