17.06.2022 14:23

Окупований Куп’янськ. Що це для мене?

Прослухати

--:--

Місто Куп’янськ на Харківщині окуповане з перших днів повномасштабного вторгнення росії в Україну. Для багатьох — це місто, мер якого одразу пішов на співпрацю з окупантами, та запропонував їм блага та яства у вигляді поліцейських авто, місць для поселення та плацдарму для зйомок пропагандистських сюжетів, в яких деякі місцеві радіють святкуванню 9 травня та лозунгам на кшталт «спасіба дєду за пабєду». Але Куп’янськ — це не вони.

Але чим Куп’янськ є насправді?

Мене звати Настя, у мирному житті я працюю у креативній індустрії, і я родом із Куп’янська.

Куп’янськ — це я. Дівчина, яка з початком повномасштабного вторгнення, не маючи на старті жодних контактів і зв’язків, дістала для наших військових тепловізор, бронежилети, форму, тактичні кросівки, генератор, тактичні пояси, маскувальні кікімори, ліки тощо. Бо хочу бути бодай маленькою краплею в морі українського волонтерства, що допомагає нашим воїнам наблизити перемогу.

Куп’янськ — це мій однокласник І., який воює за нашу свободу в артилерійській бригаді. За свободу Куп’янська в тому числі. Бо це його дім.

Куп’янськ — це понад тисяча людей, які в перші дні окупації вийшли на мітинги, й немов супергерої всесвіту Marvel, запригували на капоти ворожих автівок, намагаючись їх зупинити.

Це куп’янській активіст, айдарівець, депутат міської ради Микола Маслій, якого взяли в полон під час мітингу проти окупації міста, закидуючи його димовими шашками. Наразі ніхто не знає, що з ним.

Куп’янськ — це чоловік моєї найкращої шкільної подруги, який воює і зупиняє ворога на Харківському напрямку. І сама подруга, яка з дитиною вимушено виїхала з міста на підконтрольну Україні територію, бо почався терор сімей військових. І вона не знає, коли повернеться додому, але вірить, що повернеться.

Куп’янськ — це викрадений окупантами велоспортсмен та тренер, чемпіон України Олександр Чуб, спортзалу якого окупанти зажадали «віджати» під склад боєприпасів. І коли Олександр не схотів співпраці, — його викрали в полон та зняли з ним «сюжет», в якому розповіли вигадану історію про «захопленого наркомана та терориста». Куп’янськ — це його батьки, які тепер не знають чого чекати.

Брехня, оприлюднена окупантами про викраденого Олександра Чуба

Куп’янськ — це левова частка людей, які попри гуманітарну катастрофу принципово не йдуть отримувати рубльові виплати. Це моя знайома продюсерка, що вже 7 років живе у Львові, та за останні три місяці змогла лише пару разів почути голос батьків, бо в Куп’янську окупанти глушать мобільний зв’язок та відключили інтернет.

Це голова сільради в Куп’янському районі, який, перебуваючи під постійним тиском, ні в яку не йде на співпрацю з ворогом. Бо вірить в ЗСУ.

Це партизани, які під ризиком репресій із боку окупантів, розклеювали по місту проукраїнські листівки.

Куп’янськ — це волонтери, які в складі Хабу «Вокзал-Харків» возять гуманітарку по всій Харківщині.

Куп’янськ — це Григорій Сковорода, який обожнював це місто у XVIII сторіччі, де й написав свої знамениті «Байки Харківські».

Це Марко Кропивницький, який на стику XIX та XX сторіч очолював напівпрофесійний куп’янській театр. Це Остап Вишня, який обожнював селище Сенькове на Куп’янщині та його Оскільське водоймище.

Куп’янськ — це люди, яких окупанти зараз тримають у заручниках, без доступу до ліків, зв’язку, інтернету, готівки, свободи пересування, простору для життя. Кожен день звідти надходять новини про викрадення окупантами людей, майна.