Партнери, що стануть суперниками: як американські та українські спортсмени з «Ігор нескорених» тренувалися у Києві 

У Києві обмінялися досвідом спортсмени «Ігор нескорених» із США та України. «Ігри нескорених» — це змагання поранених військових, які проводяться раз на два роки. Чому українським учасникам доводиться тренуватися у саморобних кріслах, скільки коштує професійне обладнання та що оплачує держава для української збірної?

Військовослужбовець Віктор Легкодух у вересні 2014-го потрапив під мінометний обстріл у зоні бойових дій. Після численних операцій має інвалідність, користується візком. Із третьої спроби потрапив у національну команду «Ігор нескорених». Розповідає: попередній досвід був невдалим через саморобне крісло, що йому викував коваль. 

«Воно важило десь кілограмів 15, напевно, як сам тренажер, бо з товстих залізних трубок було зварене. Я на ньому займався, тренувався і приїхав на відбір, бо так само на відборі не було цього сидіння», — згадує ветеран.

Професійне обладнання для спортсменів з інвалідністю показує Ханна Волкер, тренерка збірної США з баскетболу на візках:

«Що стосується візків, є велика різниця між звичайним візком і візком для баскетболу. У візку для баскетболу колеса розташовані під нахилом, відтак на візку не можна впасти на бік. Також є фіксатор, який не дозволить вам перекинутись назад. Щодня ви займаєтесь, їздите кривою, виконуєте вправи, тому не повинні поранитися».

Володар титулів «Найсильніша людина України» та «Найсильніша людина світу» Василь Вірастюк тренує українських ветеранів у штовханні ядра. На чотирьох спортсменів у команді — одне крісло. 

«Це спеціальне крісло, де мають можливість учасники, які штовхають ядро або кидають диск, закріплюються до крісла, є спеціальне кріплення до землі, коли воно нікуди не рухається. На першому зборі ми не мали спеціального крісла, ми мусили штовхати зі звичайного, яке на колесах. Це не зовсім добре, тому що воно постійно рухається, немає можливості його закріпити. Будемо розподіляти тренування, я думаю, парами тренуватися. Графік і без того дуже насичений, спортсмени беруть участь у двох або навіть декількох видах спорту, доведеться підлаштовуватися», — каже Вірастюк.

Крісло для штовхання ядра коштує близько двох із половиною тисяч доларів, баскетбольне — вдвічі дорожче, каже координаторка «Ігор нескорених» в Україні, директорка компанії «Стратком Україна» Оксана Горбач. Але потрібно не тільки купити обладнання, але й навчити учасників ним користуватися. 

«Ми минулого року, — розповідаю як є, сенсація, — купили два візка для бігу на візках, два велосипеди сидячих. Наш член збірної, ветеран Саша Чалапчій сів і поїхав. Цього року приїжджають два тренери, кажуть, що неправильна техніка, неправильна техніка зажиму, повороту колеса, ми неправильно підібрали для нього форму сидіння і так далі. нам потрібно запрошувати більше адаптивних тренерів для нас. Ми запросили двох, і це 100% прогресу. Скільки нового ми дізналися про веслування на тренажері, баскетбол на візках, волейбол сидячи…», — пояснює Горбач.

Ще в 2017 році президент України Петро Порошенко казав, що Україна подасть заявку на прийняття міжнародних «Ігор нескорених». Але зараз заступник міністра у справах ветеранів, теж людина з бойовим і спортивним досвідом, Олександр Терещенко навіть приблизно не може сказати, коли ця заявка стане реальністю. 

«Найбільшою проблемою, і не тільки пов’язаною з ветеранами, це доступність, є інклюзія спортивних споруд для людей з інвалідністю. Це просто глобальна проблема. Наприклад, дуже класна програма Invictus Games, є багато інших змагань, але де їх провести?», — додає заступник міністра.

Зараз держава оплачує близько половини витрат на підготовку українських спортсменів для «Ігор нескорених», пояснює координаторка проекту Оксана Горбач. Це квитки і форма для делегації, закупівля ліків, проведення навчально-тренувальних зборів. Зрештою допомагають спонсори. Але гроші потрібні, наприклад, на дослідження, чому багато ветеранів з інвалідністю не займаються спортом та залишаються вдома. 

«Ми не бачимо дуже багато ветеранів з порушенням зору — де вони? А їх багато. Я знаю одного ветерана з порушенням зору, знаю, що він бере участь у різних заходах. А решта де? Або, наприклад, жінки, які отримали поранення. Їх повно. Чому вони до нас не приходять?» — додає координаторка.

У збірній США на «Іграх нескорених» із 40 спортсменів третина — жінки. Від України на Ігри у травні поїде 20 спортсменів. І єдина з них — жінка, командирка евакуаційного відділення 61-го мобільного госпіталя Юлія Паєвська.