Андрій Куликов: Ви щойно розповіли мені, що відбулися переговори між Лавровим і Керрі, досягнуто домовленість про поновлення переговорів за участю України. Наскільки Ви вважаєте ці переговори будуть успішними?
Василь Філіпчук: Насамперед це не початок, а продовження процесу, якій був розпочатий минулого тижня під час паризької зустрічі з Лавровим і Керрі. Ця зустріч відбулася після того, коли між Обамою і Путіним відбувся обмін думками щодо «переговорного меню». Мається на увазі перелік питань, на основі яких можливий компроміс щодо української кризи.
Ключовою проблемою було визначення українського переговорника, оскільки є принципова розбіжність між Сполученими Штатами і Російською Федерацією. З боку РФ було наполегливе невизнання Яценюка і Дещиці, як можливих переговорників. З боку Сполучених Штатів пропонувалися різні варіанти. Як один з варіантів обговорювалося питання так званого Женевського формату. Це аналог формату щодо врегулювання грузинської проблеми, який до речі довів свою неефективність. Експерти ж наполягали на прямих переговорах.
Дуже важливо в нашому випадку уникнути створення формату, коли буде надто багато гравців у кожного з яких буде свій порядок денний.
По великому рахунку мирне врегулювання української кризи можливо лише за наявності двох ключових елементів. Зокрема – це підготовка такого пакету врегулювання який буде привабливим для всіх сторін. Так званого «переговорного меню».
Андрій Куликов: Але це «переговорне меню» може розпалити апетити Росії?
Василь Філіпчук:Ні, якщо буде зроблена потрібна передпереговорна підготовка України. Тобто якщо буде приведено у високу бойову готовність нашу армію. Якщо буде підведено під східний кордон достатню кількість сили, яка покаже росіянам неможливість подальшого просування. Якщо буде здійснено ефективний контроль над східними регіонами. То апетити буде далі нікуди розпалювати.
З іншого боку можуть бути такі ідеї, про які Росія дійсно мріє, і заради яких може піти на певні поступки.