Переселенка зі Стаханова просить допомогти її розпліднику собак та шукає партнерів

Понад чотири роки триває конфлікт на сході України. За цей час не всі переселенці змогли орендувати чи купити житло на мирній територій. Наприклад, стахановчанка Ірина Гавря. Її родина — вона, чоловік та десять великих собак. Ще у грудні минулого року вони думали, що знайшли ідеальне місце для своєї родини. Але вже у січні звернулися по допомогу у переїзді до окупованого Стаханова Луганської області. Грошей у родини не залишилося, ні на оренду житла, на на виживання. 

До війни Ірина Гавря та її чоловік за стахановськими мірками жили непогано. У неї був магазин жіночого джинсового одягу, а чоловік торгував овочами. Вистачало і на хобі — утримання собак породи боксер.

«Розплідник, породисті боксери. Їздили по виставках. Хоча і не часто могли виставлятися, але вигравали майже всі виставки. Всі собаки «закривали» чемпіона України. Собаки класні, вивезені свого часу з Іспанії. Зараз у нас їх десять, тому ось так. Житло з такою кількістю собак ніхто здавати не хоче», — розповідає Ірина Гавря.

Майже весь «гарячий» період Ірина Гавря із чоловіком була у Стаханові. Сподівалися, що скоро бої скінчаться. Але у грудні 2014-го зрозуміли: доведеться покинути місто. На той час, розповідає Ірина, їхні збереження вичерпалися, а вести бізнес у місті, що обстрілюється та поповнювати запаси, було неможливо:

«Ми виїздили — собаки та три сумки у руках. Все у нас як то кажуть «пішло». І ми поїхали ні з чим. З одними собаками».

Зі Стаханова, а нині це місто Кадіївка, родина поїхала на Київщину. Там, у селі, можна було зняти будиночок. Але без зручностей та комфортного побуту.

«Чоловік працював, а я собаками займалася. Був невеликий підробіток — приймала пологи у собак, допомагалf в’язки робити, робила щеплення цуценятам», — розповідає Ірина Гавря.

Зараз Ірина Гавря разом з чоловіком живуть в Ужгороді. На переїзд із Київщини витратили останні гроші. Розповідає: туди їх покликали працювати у розплідник. Але те, що вони побачили, коли приїхали, сильно відрізнялося від попередніх обіцянок. «Не спрацювалися…», — говорить Ірина. Їжі її собакам залишилося менше, ніж на тиждень.

«Тобто, один розплідник, покликав на роботу — інший. Обіцяли хороші гроші та нормальний дім. Тобто, нам дали дім та обіцяли за роботу грошей. Але сталося так, що не спрацювалися. Не те, що обіцялося, не те, як розповідалося. Вийшло так, що грошей нам не заплатили. А щодо дому, то кажуть, що не женуть нас, але цей дім багато споживає електроенергії, тому ми його не потягнемо. Треба швиденько їхати», — зазначає Ірина.

В одній із груп у Facebook на прохання Ірини по допомогу, один з користувачів відповів, що вони заробляли на собаках гроші, прогоріли, а тепер — просять дати грошей на переїзд. За словами жінки, це — хибна думка. Собаки дійсно приносили доход, але його вистачало їм на корм та інші потрібні собакам речі.

«Це ніколи не було бізнесом. Якщо ви займаєтеся розведенням, то ви більше вкладаєте, ніж отримуєте. У «розмножуванців» так, це бізнес. Але коли робиш справжніх породистих собак, то хоча б по нулях отримати.  Буває і навпаки — витрачаєш і нічого не отримуєш.

От буквально перед самим від’їздом, 8-9 грудня, молодий кобель на одній виставці закрив чемпіона України. Дуже легко і просто, без підготовки. У нас навіть не було можливості поводити собаку у зал, щоб підготувати її правильно. Ось так без підготовки на своєму потенціалі собака виграла, тому що він породистий, красивий», — розповідає Ірина Гавря.

Наостанок нашої розмови Ірина Гавря зізналася: повертатися до Стаханова не дуже хоче. Єдине, чому вона розглядає такий варіант — наявність там свого житла. Разом з тим вона розуміє, що у Кадіївці немає роботи, різні перепони для бізнесу. Тож вона вона би хотіла зустріти партнерів, яким б так само захоплювалися собаками, готові були співпрацювати та допомогли б їхній родині із тимчасовим житлом.

Валентина Троян, Київ, Громадське радіо