Перше, про що питають політв’язні на зустрічах: «А чи говорять про нас в Україні?» — консул у Ростові

Про це поговорили у черговому випуску програми «Звільніть наших рідних».

Генеральний консул України в Ростові-на-Дону Тарас Малишевський днями відвідав українських політв’язнів у Ростовській області РФ. Що з ними відбувається у російських тюрмах та як вони себе почувають, ми розпитали в самого пана Тараса, який радо визвався нам про це розповісти, адже, за його словами, увага журналістів до долі бранців Кремля, дуже важлива для самих політв’язнів.

Ігор Котилянець: Нещодавно ви відвідали десятьох політичних в’язнів. Розкажіть, у кого були, про що говорили і які ваші враження від  цих візитів?

Тарас Малишевський: Це «ялтинська група» звинувачених у причетності до організації Хізб ут-Тахрир, а також «білогорська група» — це було на минулому тижні. А на цьому тижні в мене відбулася зустріч із «алуштинською групою» хлопців, а також із Олегом Приходьком. Тобто робота йде.

Зараз хлопці залишилися без опіки рідних, дорога між регіонами Росії закрита, вірус ще лютує, цифри йдуть вгору саме в цих регіонах. Тому вся надія, я вважаю, на консула – ми повинні бути з ними, підтримувати — чи то в залі суду, чи то в застінках слідчих ізоляторів.

Ігор Котелянець: Вам у травні вдалося відвідати Мусліма Алієва, Вадима Сірука, Еміра Усеїна-Куку, Енвера Бекірова, Арсена Джаппарова, Рефата Алімова, Айдера Джаппарова, Різу та Енвера Умерових та Нарімана Мемедемінова. Це кримські татари, яких було незаконно ув’язнено у Криму, а потім вже російська система етапувала їх на територію Росії, де вони зараз і утримуються. В Україні правозахисні організації ініціювали петицію міжнародного масштабу з тим, щоб світова спільнота тиснула на Російську Федерацію та звільняла в’язнів, зокрема і політичних, саме з причини пандемії і неспроможності РФ впоратися з цими викликами. Коли ви їх відвідували, що побачили ви? Що вони розповідали про свій стан здоров’я?

Тарас Малишевський: Загалом усі тримаються в нормі, тобто не було жодного випадку, щоб знадобилося якесь нагальне втручання консула. Я спілкувався із новою групою ув’язнених з Алушти – Русланом Месутовим, Ельдаром Кантеміровим, Русланом Нагаєвим і Лєнуром Халіловим. Вони мені розповідали, що у понеділок було перше засідання суду. Так, якщо ув’язнених вивозять в суд, то надають засоби захисту, але чи вони допоможуть — питання, адже вірус завжди поруч. На цьому засіданні суду суддя оголосив, що адвокат захворів на коронавірус. Чи міг він передати цю інфекцію при спілкуванні з підзахисними, залишається невідомим.

Ви порушили питання уваги з боку українського суспільства, кримськотатарської громади, правозахисників. Ви не уявляєте, що на зустрічах вони перше, що питають: «Що про нас кажуть?» Тобто вони відкидають теми здоров’я, головне для них – що про них кажуть і чи про них чують. І коли я кажу, що я от зараз від вас вийду, а ввечері, певно, мені вже будуть журналісти телефонувати, то в них ледь не сльози на очах. «Таки справді? Таки про нас чують? Ми не залишилися наодинці зі своїми сім’ями, адвокатами та своєю бідою?» Я вам передаю подяку від них. І я до кожної зустрічі готуюся, тому що я переповідаю все, що в відбулося в Україні і на вулиці Банковій, і на центральних площах, і на міжнародних майданчиках. Адже мені хочеться передати хоч трошки того позитиву щодо ситуації, в якій вони опинилися зараз.

• Коли я кажу, що я от зараз від вас вийду, а ввечері, певно, мені вже будуть журналісти телефонувати, то в них ледь не сльози на очах. «Таки справді? Таки про нас чують? Ми не залишилися наодинці зі своїми сім’ями, адвокатами та своєю бідою?»

Також вони дякують за пересилки та харчі. Наріман Мемедемінов розповідав, що як раз під час посту, за мусульманським календарем, хтось зібрав йому таку передачу, де поклав саме ті продукти, які потрібні в ті дні. І йому їх принесли.

Ми теж зі свого боку намагаємося передавати матеріальну допомогу. Це ті кошти в російський рублях, які заходять на рахунок кожного ув’язненого. Це складно, але всі вони жорстоким російським законодавством віднесені до Росфінмоніторингу. Якщо ми його відкриємо, а він публічний в інтернет мережі, то побачимо, що понад 10 тисяч осіб включені до цього списку, і майже всі наші. Це означає, що в банках ці списки є, і є установа – не пропускати платежі на цю людину.

Ті хлопці, в яких я був на минулому тижні – Сірук, Куку, Джаппров та інші – вже з тижня на тиждень чекають апеляції. Тобто моя кожна зустріч з ними ледь не остання: де вони опиняться потім, чи в якійсь далекій Башкирії, де, як ми чуємо по 70 днів тримають в ШІЗО. В них, звичайно, посмішок в очах менше. Ті, що нещодавно приїхали, вони більше в надії, що має щось переломитися.

Ігор Котелянець: 29 травня було перше судове засідання над Олегом Приходьком. Чи ви туди потрапили?

Тарас Малишевський: Мене там не було, бо я пішов у СІЗО до хлопців, але був мій колега. Олега Аркадійовича я відвідував у СІЗО. Це людина незламна у своїх переконаннях. Звісно, що він обурений до нестями тим, що він – український громадянин з українського Криму — робить у Ростові. Він сидить у цій клітці на судовому засіданні, заходить консул і він йому на весь зал кричить: «Слава Україні!», а консул відповідає: «Героям Слава!» От так починаються судові процеси у ростовському суді.

Може бути цікаво: Затриманий Олег Приходько – незламний у своїх переконаннях – Малишевський

Яке місце посідає окупований Крим в українському інформаційному просторі? Про це ми запитали в голови ГО «Кримський процес» Михайла Батрака. З моменту окупації Криму він займається моніторингом політичних справ, які відбуваються на території Криму

Ігор Котелянець: Знаю, що днями ви проводили з колегами конференцію, на якій піднімали важливі питання, пов’язані з тим, що Крим поступово зникає з інформаційного простору України. Все менше говорять про кримські справи, все менше уваги національні ЗМІ взагалі приділяють Криму як частині України. Чому це відбувається? І які тенденції бачите ви?

Михайло Батрак: Дійсно, тема Криму частково зникає з медіа. Чому так відбувається? Мабуть, за стільки років зацікавленість суспільства трошки зменшується, відповідно, на це реагують медіа, адже вони працюють за звичайною формулою: скільки ми вкладаємо в новину ресурсів і скільки на виході отримуємо ресурсів.

Ігор Котелянець: Чи не вважаєте, що причина може бути з іншої сторони? Зокрема, кримські процеси і інформація про них є свідченням того, що взагалі то питання з Кримом не закрите. Якщо українець чує зі ЗМІ новини про Крим, він все одно розуміє, що Україна щось робить, а в Криму і досі залишаються люди, які налаштовані проукраїнські. А якщо ЗМІ це не висвітлюють, то складається враження, що нічого не відбувається. І якщо найбільші ЗМІ в Україні належать певним олігархам, то чи не бачите ви, можливо, причини у тому, що власники ЗМІ формують порядок денний  і інформаційну політику таким чином, що якось Крим туди не потрапляє?

Михайло Батрак: Звичайно, тема Криму зникає не тільки зі ЗМІ, але й з політичної повістки. Тобто ми бачимо дедалі менше інформації про Крим про проблематику Криму від перших осіб нашої держави. Тому передові ЗМІ також пов’язані з цією позицією.

Проте варто сказати, що тема Криму продовжує підійматися у тих медіа, які завжди це висвітлювали. Хоча раніше було багато реакції від інших медіа, які звідти брали інформацію і подавали ще на своїх ресурсах. Зараз вони цього не роблять.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.

Програма виходить за підтримки Посольства США в Україні. Думки учасників програми можуть не збігатися з офіційною позицією Посольства США

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді всім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

? якщо у вас Android

? якщо у вас iOS